Озброїти друзів: звідки у Кім Чен Ина нові ракети

9 травня однією з головних новин у стрічках світових ЗМІ став запуск Північною Кореєю двох нових ракет малої дальності. Сталося це практично відразу після візиту північнокорейського лідера Кім Чен Ина до Росії і його спілкування з президентом РФ Владіміром Путіним. Причому запуск був організований нарочито відверто і в порушення домовленостей із США. Так, за повідомленням Об'єднаного командування армії Республіки Корея, ракети були випущені з полігону в одному з північно-західних регіонів КНДР і, пролетівши відповідно 420 і 270 км, впали в море. Згідно з інформацією від цього ж джерела, також відбувалися пуски нових коректованих ракет РСЗВ калібру 240 і 300 мм. Даний напрямок використовується вкрай рідко – зазвичай усі запуски північні корейці намагаються влаштовувати зі східних областей, які західним розвідкам набагато складніше моніторити.

Північнокорейське Центральне інформагентство оперативно оприлюднило фото з навчань, на яких був присутній особисто Кім Чен Ин. При погляді на них, стає очевидним, що нова північнокорейська ракета – майже точна копія російського «Іскандера». Про що це може свідчити, спеціально для Mind міркує військовий експерт Михайло Жирохов.

Для західних аналітиків, які пильно стежать за розвитком північнокорейської ракетної програми, це не стало відкриттям. Ще в лютому 2018-го пускова установка, подібна до російського «Іскандера», демонструвалася на параді в Пхеньяні. Однак реальних пусків до 9 травня нинішнього року не було.

Хто автор? Судячи з усього, нова північнокорейська ракета являє собою варіант російського експортного комплексу «Іскандер-Е», переданого корейцям, або побудована на базі переданої до КНДР документації та встановлена ​​на китайському шасі.

СПУ 9П78-1 ОТРК «Іскандер-М» (вгорі) і північнокорейський ракетний комплекс (внизу)

Клони «Іскандера» – досить поширене явище у світі. І пов'язано це насамперед з тим, що в 1990-ті роки фахівці російської оборонки активно співпрацювали з будь-якими платоспроможними замовниками. Причому як офіційно – на державному рівні, так і неофіційно – багато інженерів, пов'язаних з проектом, просто брали «відпустку за власний рахунок» та їхали на рік-два попрацювати в інших країнах.

У результаті світ побачили такі ракети, як китайська DF-12 («Донг Фенг-12», експортне позначення – М20, постачалася до Катару) і південнокорейська «Хьонмо-2» (Hyunmoo-2).

На початку «нульових» росіяни дуже тісно співпрацювали і з Південною Кореєю: крім «Іскандера», був розроблений і запущений у серійне виробництво зенітно-ракетний комплекс KM-SAM, який є повною копією ЗРК С-350 «Витязь». Та й південнокорейський космічний носій KSLV – це, по суті, універсальний ракетний модуль УРМ-1 для ракет сімейства «Ангара».

Український комплекс «Грім-2», який нині створюється під замовлення з Саудівської Аравії, також має явні «родові» риси «Іскандера». Ще у 2017 році відбулася презентація прототипу пускової установки для двох ракет дальністю до 300 км і бойовою частиною масою 480 кг. Фактично це параметри російського «Іскандера-Е», який Кремль не захотів продавати саудитам. І деякі інші ракети, пропоновані на світовому ринку озброєнь, мають дуже схожі параметри, адже йдеться про значно менші ліміти, запропоновані експортним «Режимом контролю над ракетними технологіями» (MTCR).

Де відзначилися «Іскандери»? Офіційно російський «Іскандер-Е» зі зменшеною дальністю польоту експортувався лише до Алжира і Вірменії. На озброєнні в армії РФ перебуває модернізований варіант «Іскандер-М» з можливістю несення ядерної бойової частини. Саме цими ракетами Кремль активно «лякає» західний світ, перекидаючи їх у калінінградський анклав. За деякими неофіційними даними, вони вже розгорнуті й в окупованому Криму – з прицілом на весь Чорноморський регіон.

Росіяни мають і досвід бойового застосування цих ракет – у 2008 році «Іскандери» досить активно використовувалися під час «грузинської кампанії». І саме «Іскандери» президент США Дональд Трамп назвав головною причиною свого рішення про розірвання договору щодо ракет середньої дальності 1987 року.

Загалом же варто ближче подивитися на клони на предмет можливого запозичення північнокорейськими інженерами. «Китайський Іскандер», хоча і створювався з оглядкою на російський прототип і з використанням російських технологій, однак повною копією не є. Китайська ракета ззовні інша, і її пускова установка в транспортно-пускових контейнерах (ТПК) несе дві ракети. На півночі ж – класична радянсько-російська схема з розміщенням двох ракет без ТПК, де в ролі захисної оболонки ракет виступає корпус машини з розсувним дахом.

У чому ще проглядається «російський слід»? Якщо порівняти фото пуску російської ракети 9М723-1 з північнокорейськими, то збігається буквально все – навіть кількість бандажів, що відлітають при старті, як і місця їхньої установки. Тому найочевиднішим бачиться лише один варіант походження ракети – російський. Ту ж Південну Корею слід виключити – навряд чи Сеул власними руками озброюватиме свого безпосереднього супротивника.

Пуск російської ракети (ліворуч) і північнокорейської (праворуч)

Сам механізм також очевидний – при тому контррозвідувальному режимі, який існує в російському воєнпромі, говорити про витік інформації не доводиться. Адже ні обмірами, ні фотографуванням, ні окремими секретними документами таке складне завдання, як копіювання оперативно-тактичної ракети, не вирішити.

Російська ракета «Іскандер» (ліворуч) і північнокорейська балістична ракета 

Єдиний варіант – передача технологій, яка сталася виключно з відома Кремля і особисто Путіна. Однак зрозуміло й інше – ніхто ніколи цього не визнає, і довести такий варіант розвитку подій практично неможливо, причому не лише зараз, а й у майбутньому. Адже за порушення ембарго Ради Безпеки ООН послідують санкції – і не такі «декоративні», як за захоплення Криму. Тим паче, що на кону безпека самих США та їхніх головних союзників у регіоні – Японії і Південної Кореї.

Як реагує світ? Наразі західні експерти вкрай обережно висловлюються про внесок Росії в новий ракетний проект Пхеньяна. Так, директор Програми з нерозповсюдження та політики у сфері ядерної зброї в Міжнародному інституті стратегічних досліджень Майкл Елліман заявляє, що лише в результаті подальшого аналізу траєкторії польоту ракет можна буде впевнено говорити про те, що ракети дійсно були зроблені в Росії.

За його словами, якщо з'ясується, що траєкторія польоту і точність північнокорейської ракети відрізняються від аналогічних показників «Іскандера», то, швидше за все, йдеться про «локальну розробку за зовнішньої технічної допомоги».

При цьому поки незрозуміло, чи є у нової північнокорейської ракети такі фішки російського «Іскандера», як квазібалістична траєкторія і можливість маневрування на кінцевому етапі польоту. Саме ці особливості критично важливі для обходу систем протиракетної оборони, які знаходяться на озброєнні в американської та південнокорейської армій на Корейському півострові. Особливо це стосується протиракетного комплексу Patriot і системи протиракетної оборони THAAD.

У будь-якому випадку такі можливості, як і збільшення дальності польоту, від самого початку закладені в конструкції «іскандерівських» балістичних ракет. Питання лише в тому, чи дозволять «жителям півночі» їх реалізувати, і наскільки активною в подальшому виявиться допомога від РФ.