Захворіло у світі
99,225,963
Померло у світі
2,129,597
Вилікувалось у світі
54,777,441
Захворіло в Україні
1,194,328
Померло в Україні
21,924
Вилікувалось в Україні
953,297
Надшвидкий старт: чому відновлювана генерація стала випробуванням для економіки України

Надшвидкий старт: чому відновлювана генерація стала випробуванням для економіки України

Як подолати протиріччя щодо тарифів на «зелену» енергію і нестачу балансуючих потужностей

Цей матеріал також доступний російською
Надшвидкий старт: чому відновлювана генерація стала випробуванням для економіки України
Фото: pixabay

Питання подальшої долі відновлюваної енергетики є одним з найбільш обговорюваних на вітчизняному енергоринку. За останні роки виробництво електроенергії із альтернативних джерел в Україні значно збільшилося. У той же час це поставило руба питання щодо платежів інвесторам, які вклалися у такі проекти. З огляду на постійне обговорення ретроспективного зниження «зелених» тарифів для виробників енергії із ВДЕ, дедалі актуалізується й потреба в поліпшенні інвестиційного клімату та дотриманні прав інвесторів. Як усі ці проблеми перетинаються «на полі» відновлюваної генерації, спеціально для Mind розповіли експерт з енергетичних проектів Марина Гріцишина та заступник директора ТОВ «Вінд Фарм» Олександр Чарун.

28 жовтня 2019 року в НЕК «Укренерго» пройшов круглий стіл на тему «Проблеми та перспективи розвитку ОЕС України в середньостроковій перспективі в контексті підготовки Звіту з відповідності (достатності) генеруючих потужностей».

Головною темою обговорення був подальший розвиток відновлюваних джерел енергії («ВДЕ»), який розглядався як неконтрольований для енергетичної системи України та як перепона для економічного розвитку країни. Крім того, викристалізувалася ще одна проблема – за Звітом з відповідності (достатності) генеруючих потужностей («Звіт») розвиток ВДЕ не узгоджений з можливостями забезпечення їх балансування.

При цьому головні рекомендації Звіту полягають у подальшому розвитку атомної генерації, модернізації вугільних блоків ТЕС та обмеження виробництва електроенергії із ВДЕ. Але чи дійсно це відповідає поточному розвитку ВДЕ в Україні та світі?

Чи був розвиток ВДЕ неконтрольованим?

Розвиток ВДЕ в Україні підтримується протягом останніх 10 років. Так, 25 вересня 2008 року був прийнятий закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого» тарифу». 18 жовтня 2012 року ухвалено Рішення Ради Міністрів Енергетичного співтовариства D/2012/04/MC-EnC про впровадження Директиви 2009/28/ЕС, за яким Україна взяла зобов’язання досягти 11% ВДЕ в загальній структурі енергоспоживання країни до 2020 року. Додатково взяті Україною зобов’язання щодо 11% ВДЕ до 2020 року були підтверджені 1 жовтня 2014 року при ухвалені Кабінетом Міністрів України Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року. Крім того, 18 серпня 2017 року урядом була схвалена Енергетична стратегія України на період до 2035 року, якою передбачено 25% ВДЕ в загальному первинному постачанні енергії до 2035 року.

Тобто поточному розвитку ВДЕ передували встановлення «зеленого» тарифу, прийняті Україною міжнародні зобов’язання та затвердження стратегії до 2035 року. Тому протягом останніх 10 років розвиток ВДЕ був скоріше цілеспрямований, ніж неконтрольований.

Свідченням досягнення Україною встановлених цілей щодо ВДЕ є наступні факти:

Але потужність збудованих об’єктів ВДЕ досі не перевищила встановлені для України зобов’язання щодо 11% ВДЕ, а лише значно наблизила Україну до цієї мети. Так, з великими ГЕС потужність ВДЕ складає лише 9%.

Усі інвестори, які реалізували та продовжують реалізацію проектів ВДЕ в Україні, знають про зобов’язання та стратегію України з цього питання. Тому досить дивно, що про це не знали інші учасники ринку електричної енергії України, коли під час обговорення Звіту оператором системи передачі зазначається однією із проблем енергосистеми неконтрольований розвиток ВДЕ. 

Чи дійсно розвиток ВДЕ є перепоною для розвитку економіки?

Швидкий розвиток «зеленої» генерації в Україні зараз створює певні проблеми з балансуванням енергосистеми. Але проблема полягає не в тому, що будівництво відповідних об'єктів – шкідливе, а в тому, що в Україні відсутні балансуючі потужності для збільшеної кількості ВДЕ.

Як зазначалося в попередній публікації Mind, Звіт оператора системи передачі потрібен для визначення резерву потужностей. У разі коли генеруючих потужностей недостатньо, на підставі затвердженого НКРЕКП Звіту, оператор системи передачі повинен розробити пропозиції щодо конкурсу на нові генеруючі потужності. Однак Звіт за 2018 рік досі не затверджений НКРЕКП, та не ініційовано конкурс на генеруючі потужності.

При цьому, за висновками «Укренерго», саме через відсутність балансуючих потужностей балансування ВДЕ наявними в енергосистемі потужностями є досить дорогим, неефективним та гальмує розвиток економіки України. Проте, чи є в цьому «провина» лише відновлюваної генерації?

За даними BloombergNEF, інвестиції у відновлювану енергетику України у 2018 році збільшилися уп'ятеро – до рекордних $2,1 млрд. При цьому вартість електроенергії із відновлюваних джерел постійно знижується. Так, за даними Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (IRENA), вартість енергії (LCOE) для офшорних ВЕС у 2018 році складала $60 за 1 МВт*год, а до 2030 року очікується зниження вартості до $30–50 за 1 МВт*год.

При цьому за даними 2018 року вартість електроенергії атомної генерації складає $189 за 1 МВт*год, а вугільної генерації – $143 за 1 МВт*год. Тому навіть «зелений» тариф для ВЕС в Україні набагато нижчий, ніж вартість електроенергії із традиційних джерел – 101,8 євро за 1 МВт*год у 2019 році та 90,5 євро за 1 МВт*год з 2020 року. Та це лише порівняння вартості електроенергії без урахування екологічної складової кожної генерації.

Разом із тим проекти ВДЕ можуть не лише створювати проблеми, але й покращувати роботу енергосистеми. Так, у Донецькій області почалася реалізація проекту ВЕС потужністю 800 МВт. Цей проект дозволяє не лише постачати «зелену» електроенергію, але й вирішує питання енергопостачання м. Маріуполь. Крім того, проект спрямований на залучення інвестицій у локалізацію виробництва вітрових турбін в Україні, що може стати поштовхом до розвитку машинобудівної галузі країни.

Тобто ВДЕ – це не найдорожча електроенергія. А можливість зробити прорив не лише в енергетиці, а й в інших галузях.

Чи є розвиток ВДЕ причиною зростання ціни на електричну енергію?

Згаданий Звіт починав готуватися ще з 2018 року – тож у ньому було зроблено декілька припущень щодо початку роботи нового ринку електроенергії. Оскільки документ ще й досі не затверджений та, можливо, буде доопрацьовуватися зараз, після запуску ринку електричної енергії, то витрати на залучення консультантів для його розробки і моделювання основних припущень виявились марними.

Звіт вважає розвиток ВДЕ основною причиною подальшого зростання ціни електричної енергії на ринку. Але чи дійсно це є правдою?

Основними рекомендаціями, зазначеними в документі щодо подальшого розвитку галузі, є подовження строку експлуатації всіх атомних блоків на 20 років, реконструкція ТЕС для подовження строку експлуатації та відповідності екологічним нормам, затвердження яких очікується.

Але така реконструкція ризикує призвести до зростання ціни на електричну енергію. По-перше, на ній можуть позначитися ті декілька мільярдів євро, які необхідні для реконструкції атомних енергоблоків. По-друге,  населення оплачує найдорожчу атомну електроенергію у вартості товарів та послуг, податках тощо, але не в ціні самої електричної енергії. Чи бажає населення сплачувати за реконструкцію атомних енергоблоків для того, щоб через 20 років сплатити за їхнє виведення з експлуатації? Це питання здається риторичним.

Які заходи передбачає Звіт для мінімізації ризику від розвитку ВДЕ?

Попри наявність позитивних моментів від розвитку ВДЕ в Україні, Звіт пропонує шляхи боротьби з подальшим розвитком ВДЕ. Зокрема, наступні:

  • Квотування обсягів впровадження ВДЕ з обґрунтуванням технічних та економічних причин. Тобто введення аукціонів для ВДЕ, які презентувалися як конкурентне стимулювання розвитку ВДЕ, насправді мають обмежити розвиток відновлюваної генерації та не допустити стимулювання подальшого будівництва відповідних об’єктів.
  • Обмеження потужності ВЕС та СЕС. Держава гарантує викуп усієї електроенергії, виробленої з ВДЕ, тому за обмеження ВЕС та СЕС сплатити повинен споживач. Але чому неможливо почати впроваджувати механізми балансування для запобігання таких витрат – знову питання залишається відкритим.
  • Використання можливості відмови у приєднанні електростанцій з негарантованою потужністю до мереж. Проте, відповідно до закону «Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі та оператори систем розподілу не мають права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу за умови дотримання замовником кодексу системи передачі та кодексу систем розподілу.

Що насправді очікують інвестори ВДЕ?

Здається, що інвестори відновлюваної генерації більше стурбовані браком балансуючих потужностей, ніж інші учасники ринку. Так, ДТЕК планує наступного року запустити пілотний проект системи накопичення електроенергії (energy storage).

Європейський банк реконструкції та розвитку разом з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) також долучаються до реалізації проектів із застосуванням систем накопичення електроенергії. Так, 29 жовтня 2019 року під час Міжнародного інвестиційного форуму RE: think Invest in Ukraine (Маріуполь) був підписаний Меморандум між ЄБРР та «Укренерго» щодо спільної реалізації проекту розбудови мережі накопичувачів енергії (energy storage). Окрім цього, під час форуму «Укренерго» уклало з IFC консультаційну угоду про технічну допомогу щодо впровадження аукціонів для інвесторів у системи накопичення електроенергії в Україні.

Отже, не дочекавшись законопроекту про запровадження стимулюючих механізмів встановлення на електростанціях потужностей для акумуляції електричної енергії відповідно до закону №2712-VIII, інвестори намагаються самостійно вирішити технічні проблеми енергетичної системи України.

Таким чином, для подальшого розвитку ВДЕ важливо не лише створювати умови для стимулювання інвестицій, але й вирішувати питання щодо роботи відповідних об’єктів на ринку електроенергії через належне забезпечення балансуючих потужностей. Лише комплексний підхід до розвитку ВДЕ може дозволити збільшити виробництво електроенергії із відновлюваних джерел та не призведе до суттєвого збільшення цін на неї.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті