Захворіло у світі
1,016,401 особа
Померло у світі
53,160 осіб
Вилікувалось у світі
211,856 осіб
Захворіло в Україні
942 особи
Померло в Україні
23 осіб
Вилікувалось в Україні
19 осіб
Спільна опіка: як угода між батьками може вирішити багато конфліктів

Спільна опіка: як угода між батьками може вирішити багато конфліктів

Як батькам домовитися про виховання та утримання дитини у шлюбі і після розлучення

Цей матеріал також доступний російською
Спільна опіка: як угода між батьками може вирішити багато конфліктів
Фото: pixabay

Несплата аліментів та наслідки такого порушення вже обговорювались багато разів. Зокрема, про те, чим загрожує заборгованість зі сплати аліментів для підприємців і чому не варто затягувати з її погашенням, можна прочитати в матеріалі «Несплата аліментів: наслідки для бізнесу».

Наразі ж мова піде про те, як уникнути критичної ситуації щодо спільної опіки над дітьми у шлюбі та після розлучення. Таким батькам експерти радять укласти відповідну угоду, в якій буде зафіксовано всі права та обов’язки батьків відносно до дитини в рамках спільної опіки.

Як правильно оформити такий документ і які умови у ньому можуть бути прописані, розповів Mind партнер ILF, адвокат Олексій Харитонов.

За даними Мін’юста, у 2019 році в Україні розлучилися понад 37 000 сімей. Статистика свідчить, що у 95 % випадків усі питання щодо подальшого виховання та фінансового забезпечення дітей лягають на колишню дружину.

В умовах економічної нестабільності – затримки та зменшення зарплат, підвищення вартості ліків, продуктів харчування, витрат на школу та гуртки тощо, перед такими жінками стоять суттєві виклики щодо забезпечення достойного рівня життя дітей. Навіть коли шлюб офіційно не розірвано або ж батьки живуть у цивільному шлюбі, подружжя часто стикається з нерозумінням, які права та обов’язки щодо виховання дитини має кожен із них.

Хто має сплачувати за приватну школу, їздити у відпустку з дитиною, купувати одяг, якою має бути сума аліментів та як закріпити її офіційно. З якою періодичністю може зустрічатися з дитиною батько, який проживає окремо, чи може дитина без обопільної згоди батьків брати участь у релігійних обрядах тощо.

Передбачена в Сімейному кодексі України можливість укладення батьками договорів «Про порядок участі батьків у вихованні та утриманні дитини» дозволяє в таких випадках захистити інтереси дітей і уникнути конфліктів, зменшити негативні наслідки, наприклад, розлучення без затяжних судових розглядів, додаткових витрат часу та коштів.

Пояснимо на конкретних прикладах, які переваги має такий договір та що в ньому можна прописати.

У чому переваги укладення договору

Договір «Про порядок участі батьків у вихованні та утриманні дитини» укладається з обов’язковим нотаріальним посвідченням. Якщо він не виконується – нотаріус накладає на нього виконавчий напис. Це дозволяє забезпечити його примусове виконання, минаючи звернення до суду.

Сторони можуть передбачити в ньому будь-які положення щодо забезпечення та виховання дитини, які чітко не регулюються законодавством, але вимагають обов’язкового узгодження батьків.

Безумовно, матеріальне утримання дитини та час, який кожен із батьків відводитиме на його виховання, – найважливіші положення, що варто врегулювати в договорі. Зупинимось на них більш детально, зокрема, розглянемо врегулювання ситуації із формальним та цивільним шлюбом, розлученням та якщо один із батьків переїжджає на постійне проживання за кордон.

Батьки перебувають у зареєстрованому шлюбі

Марія завагітніла через два роки після одруження. Проте чоловік сказав, що дітей не хоче, та запропонував зробити аборт. Жінка вирішила залишити дитину, у надії, що після народження його думка зміниться. Хлопчику вже три роки, чоловік не виділяє коштів на дитину. Шлюб став формальністю. Дитина хворіє, лікарі запропонували курс лікування за кордоном. Потрібна велика сума грошей, але чоловік знову відмовив.

Необхідність розділу майна, матеріальні проблеми, відсутність згоди подружжя в питаннях щодо виховання та утримання дітей часто призводить до рішення залишитись у формальному шлюбі. Але як визначити, за чий кошт утримувати дитину та хто і в якому обсязі має сплачувати непередбачувані витрати?

Згідно із законодавством України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Мати та батько мають рівні права та обов’язки як у період спільного проживання, так і після розірвання шлюбу.

Вони можуть оформити укласти договір щодо виплати аліментів (їх розмірів та строків) під час шлюбу за домовленістю між ними. Якщо один із батьків ухиляється від утримання дитини – витребувати аліменти можна через суд.

Також у законодавстві передбачене право вимагати одним із подружжя кошти на додаткові витрати, пов’язані з навчанням, оздоровленням, лікуванням дитини. Наприклад, обов’язок батька відшкодовувати матері не менше половини документально підтверджених додаткових витрат на утримання дитини.

У цьому договорі можна узгодити й інші категорії виплат. Мова про розповсюджений у договірній практиці США пункт про виплати за «великими витратами». Популярна схема розподілу – 70% на 30%, де більшу частину оплачує батько. Водночас побутові та повсякденні витрати на дитину сплачуються матір’ю обернено пропорційно.

Щоб уникнути фінансових форс-мажорів, важливо прописати в договорі обов’язок батьків своєчасно повідомляти один одному про зміни в доходах.

Батьки дитини офіційно розлучені

Лариса та Сергій прожили в шлюбі 10 років, виховували двох дітей. Та в чоловіка з’явилася інша. Подали на розлучення. Батько хоче забрати дітей у нову сім’ю – і грошей він більше заробляє, і житло краще. Діти проти переїзду від матері, але батько впевнений – суд буде на його боці.

Розірвання шлюбу не впливає на права батьків і не звільняє їх від відповідальності відносно до дитини. Важливо визначити, з ким із них проживатиме дитина постійно.

Сімейним кодексом передбачено:

  • місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків,
  • дитині понад 10 років – у рамках домовленості між батьками та дитиною,
  • з 14 років дитина може самостійно визначати своє місце проживання.

Зокрема, Пленум Верховного Суду України рекомендував судам, визначаючи місце проживання дитини в рамках судового розгляду, з’ясувати думку дитини щодо місця проживання та ставлення дитини до кожного з батьків.

Залежно від віку дитини, до проведення бесід із нею також можуть залучатися органи опіки та піклування і дитячий психолог, які повідомлятимуть суд про результати таких бесід.

Крім найважливіших критеріїв – матеріальне становище батьків (наявність постійної роботи, рівень доходу), житлові умови, відповідальність батьків, стан здоров’я, також рекомендується обов’язково брати до уваги наявність тісних дружніх зв’язків дитини в дитячому садку або школі, можливість батьком або матір’ю забезпечувати відвідування дитиною секцій, додаткових занять, наявність достатнього вільного часу для належного виховання.

Ці та багато інших положень закон дозволяє регламентувати складанням згаданого нотаріально завіреного договору про спільну опіку над дитиною.

У договорі також можна встановити диференційований графік спілкування дитини з батьками залежно від віку. Можна використати закордонну усталену практику:

  • До 3 років. Пріоритет щодо встановлення графіка спілкування залишається за одним із батьків, з яким дитина проживає постійно. Інший – може відвідувати дитину з урахуванням режиму сну, годування дитини за окремою домовленістю.
  • Від 3 років. Час спілкування з батьком або матір’ю, які проживають окремо, більш чітко регламентований. Наприклад, час батька – 2/7 (2 доби на тиждень), а час матері – 5/7, або ж конкретні дні тижня. Графік прописується з урахуванням стану здоров’я дитини, навчального процесу, інших потреб, сімейних і громадських заходів, своєчасності вихідних днів і відпусток та підтверджується обома батьками.
  • Від 10 років. Графік спілкування дитини з батьком, який проживає окремо, формується з урахуванням усталеного розпорядку дня, графіка шкільних і факультативних занять, канікул. З цього віку рішення про потреби дитини, її освіту й побутові умови ухвалюються обома батьками на підставі консенсусу, з урахуванням інтересів, здібностей і побажань дитини.

Батьки у цивільному шлюбі

Ганна та Петро завжди були проти умовностей, тому офіційно шлюб не укладали. Господарські витрати поділили порівну, разом складалися на поїздки. Через чотири роки Ганна завагітніла. Чоловік зрадів, але у їхніх фінансових відносинах нічого не змінилось. Жінка розуміла – зароблятиме вона через декрет значно менше, а хтось же має покривати витрати на дитину та щоденні витрати. Які права та обов’язки тепер матиме її цивільний чоловік, і як із ним погодити нові домовленості?

Поняття «цивільний шлюб» в українському законодавстві відсутнє. Проте на таких батьків поширюються такі самі норми щодо регулювання утримання та виховання дитини, як і на подружні або розлучені пари. А укладення договору про спільну опіку над дитиною ще більш важливе та актуальне.

Крім обов’язку з ведення витрат батьків на утримання дитини, є інші норми, запозичені із зарубіжної практики, які можна успішно застосовувати в рамках українського правового поля:

  • Доречно прописати компенсацію «втраченого доходу» матері (якщо договір укладається до або відразу після народження дитини). Тобто обов’язок батька сплатити 50 % (але не більше певної суми) втраченого доходу матері через її нездатність працювати під час вагітності та пологів та обумовлений період часу після пологів. Оплата може здійснюватися щомісяця або одноразово.
  • Закріпити витрати на здоров’я дитини через зобов’язання придбати медичну страховку для неї до певного віку, передбачивши окремо порядок її оплати.
  • Закріпити додаткові гарантії для дитини через можливу смерть або втрату працездатності одного з батьків. Безумовно, законодавство України передбачає допомогу та пільги в таких випадках, однак додаткові гарантії можуть слугувати запорукою стабільного матеріального становища дитини.

У США, наприклад, у розділі порядку ведення спільних витрат на утримання дитини в договорі передбачено обов’язок одного з батьків придбати страховку на випадок смерті або втрати працездатності на чітко визначену суму. У ній дитина вказана єдиним одержувачем коштів за страховим полісом (щомісяця або з одноразовою виплатою) за умови настання страхового випадку. В цьому випадку – другий із батьків не зобов’язаний мати подібну страховку, але зобов’язується вказати дитину спадкоємцем, наприклад, одного або декількох своїх активів.

Один із батьків виїжджає за кордон на постійне місце проживання

Олександр вирішив за прикладом своїх друзів поїхати на заробітки за кордон. Спершу Катерина отримувала щомісячно гроші на рахунок від чоловіка з Італії. За два роки грошей стало надходити менше та нерегулярно. За пів року чоловік вирішив розлучитись, переїхати до Італії назавжди, дітям обіцяв допомагати. Проте Катерина захвилювалася, як швидко забуде обіцянки щодо дітей Сашко та чи не доведеться відмовлятися від таких бажаних для сина боксу, а доньки – музичної школи, через зменшення їхнього сімейного бюджету.

У ситуації з переїздом за кордон важливо узгодити порядок виплати аліментів – через суд або за домовленістю між батьками (аліментний договір).

Якщо один із батьків виїжджає в державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, діє Порядок стягнення аліментів, затверджений Кабміном.

Батько має укласти договір щодо аліментних зобов’язань із матір’ю, яка залишається з дитиною (одержувачем).

Залишаючи країну, він, разом з оформленням виїзних документів, зобов’язаний подати до органів внутрішніх справ договір про виплату аліментів або нотаріально завірену заяву про відсутність у одержувача аліментних вимог. Це дозволяє запобігти ухиленню від сплати аліментів.

Батько, що виїхав за кордон на тимчасове проживання, а потім подав клопотання на право постійного проживання, також мусить подати в дипломатичне представництво або консульство, крім інших, зазначені документи.

У разі неврегульованих аліментних зобов’язань він отримає відмову в задоволенні клопотання на право постійного проживання.

А якщо батько виїжджає в державу, з якою Україна має договір про надання правової допомоги? Якщо стягнення аліментів визначено судовим рішенням, що набрало законної сили, вони можуть бути стягнуті за весь період до досягнення дитиною повноліття. Однак у випадку повернення батька до України – рішенням суду може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті