Захворіло у світі
5,916,464
Померло у світі
364,357
Вилікувалось у світі
2,486,634
Захворіло в Україні
22,811
Померло в Україні
679
Вилікувалось в Україні
8,934
«Антиколомойський» законопроєкт: що ухвалено в першому читанні

«Антиколомойський» законопроєкт: що ухвалено в першому читанні

Про що цей документ, чиї інтереси він зачепить, окрім ексвласників ПриватБанку, і навіщо це Україні

Цей матеріал також доступний російською
«Антиколомойський» законопроєкт: що ухвалено в першому читанні

30 березня 2020 року Верховна Рада України 267 голосами прийняла у першому читанні законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності» під №2571-д, який медійна спільнота прозвала «антиколомойським».

Окрім цього, парламентарі проголосували за проведення другого читання законопроєкту за скороченою процедурою.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) чомусь пов’язує подальшу співпрацю  з Україною та майбутнє фінансового сектору нашої економіки із прийняттям цього законопроєкту. Про що він та чому є настільки важливим, розповів Mind партнер ЮК SLS Group Олег Паракуда.

Що призвело до появи цього законопроєкту

18 грудня 2016 року Нацбанк ухвалив рішення про націоналізацію ПриватБанку у зв’язку з його неплатоспроможністю. Ставши одноособовим власником банку, держава здійснила його дофінансування, щоб забезпечити стабільність банківської системи.

Загалом на ПриватБанк пішло близько 150 млрд грн, це приблизно $5,5 млрд. До речі, саме стільки Україна розраховує отримати від МВФ цього року.

Однак через два роки судових розглядів, у квітні 2019-го, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення про незаконність націоналізації  ПриватБанку. Це, в свою чергу, тягне необхідність повернення банку його колишнім власникам та ще і виплату компенсацій на їх користь за завдані «незручності».

Такий варіант розвитку подій явно не міг сподобатися міжнародним кредиторам. Адже гроші вони дають на забезпечення стабільності макроекономічної ситуації в  Україні, а не на компенсацію порушених прав приватних осіб.

Враховуючи невідповідність чинного законодавства економічним викликам, що стоять перед Україною сьогодні, існує нагальна необхідність законодавчої модернізації механізму виведення банків з ринку, зокрема в частині визнання їх неплатоспроможними, введення тимчасової адміністрації та ліквідації.

То про що ж проєкт закону?

Незважаючи на те що в проєкті закону жодного разу не вживається власна назва хоча б одного з ліквідованих чи націоналізованих банків, усі чудово знають бенефіціарів, яким проєкт закону має завдячувати своєю появою.

Ключовий меседж проєкту – «заборона повернення банку його попереднім власникам після визнання його неплатоспроможним, введення тимчасової адміністрації та/або прийняття рішення про ліквідацію».

Інструменти, завдяки яким планується досягти поставленої мети:

  • заборона на зупинення чи припинення розпочатої процедури виведення банку з ринку навіть у випадку скасування індивідуальних актів Національного банку України та інших уповноважених органів, що стали підставою для її початку;
  • скорочення законодавчо встановленого строку на звернення до суду до трьох календарних місяців з моменту прийняття згаданих індивідуальних актів. Запроваджується граничність та неможливість поновлення відповідного строку;
  • заборона забезпечувати позов шляхом зупинення індивідуальних актів Мінфіну, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, рішень Національного банку України про визнання банку неплатоспроможним, рішень Фонду гарантування вкладів при здійсненні тимчасової адміністрації та ліквідації банку;
  • відтепер визнання протиправними (незаконними) та скасування згаданих індивідуальних актів не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття відповідного рішення, та не відновлює становища осіб, які були учасниками банку;
  • відтепер визнання протиправними (незаконними) та скасування згаданих індивідуальних актів не може бути підставою для визнання недійсними/нечинними чи протиправними будь-яких рішень та правочинів, інших дій прийнятих, вчинених та допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку чи його ліквідації;
  • після схвалення проєкту в другому читанні визнання протиправними (незаконними) та скасування згаданих індивідуальних актів не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку, крім права на відшкодування завданої шкоди.

Кого ще «зачепить» цей законопроєкт

Чесно кажучи, запропоновані новели є доволі неоднозначними. Особливо в українських реаліях, де рішення органів державної влади не завжди базуються на букві закону чи принципі верховенства права.

Після прийняття даного законопроєкту Нацбанк, Мінфін та інші уповноважені органи державної влади зможуть ухвалювати  рішення щодо банків відповідно до нової модернізованої процедури.

І у випадку протиправності таких рішень учасники банків фактично будуть позбавлені одного з основних способів захисту порушеного права власника – повернення незаконно відчужених активів/майна поза їхньою волею.

Формально, юридичне закріплення на рівні закону імунітету рішень згаданих державних органів від перегляду судовою владою є обмеженням конституційного права на судовий захист.

Це фактично гарантуватиме незмінність (бетонуватиме) рішення регуляторів на фінансовому ринку щодо визнання банків неплатоспроможними, введення до них тимчасової адміністрації та їх ліквідації.

Варто зазначити, що і до прийняття запропонованих змін Нацбанк не поспішав виконувати рішення судів щодо поновлення ліцензії банкам, відносно яких рішення про ліквідацію були визнані протиправними.

Відтепер будь-якому власнику банківської установи у випадку прийняття рішення регулятором про виведення його банку з ринку дозволено буде лише просити відшкодувати завдану шкоду протиправним рішенням. Чи забезпечує запропонований проєкт гарантії непорушності права власності, визначеної Конституцією? Питання риторичне. Покаже майбутнє.

Однак зважаючи на інтригу під час збору голосів за підтримку законопроєкту, відповідь на порушене питання очевидно надаватиме Конституційний Суд України, а крапку в гарячій дискусії ставитиме Європейський суд з прав людини.

Ексклюзивна компенсація ексучаснику банку буде можлива лише за умови виконання доволі жорстких умов.

Так, обов’язок доказування, який за загальним правилом у адміністративному процесі лежить на відповідачеві, у спорах між ексвласниками банків та НБУ пропонується покласти на позивача – ексвласник має в окремому судовому процесі довести та обґрунтувати свої вимоги виключно аудиторськими висновками міжнародних компаній зі списку Нацбанку.

Крім того, для унеможливлення збагачення власників за рахунок компенсацій від НБУ в проєкті закону пропонується внести новелу, відповідно до якої на «день врегулювання» (дати обрахунку, з якої виникає право на компенсацію) повинні вираховуватися суми будь-якої фінансової підтримки. У тому числі стабілізаційні кредити, рефінансування або інші кредити, надані Національним банком України як кредитором останньої надії.

Після умовного повернення НБУ всіх кредитів, має відбутись переоцінка дотримання банком нормативів: якщо вони порушені – компенсації не буде. Якщо розмір активів банку все ж таки перевищуватиме розмір зобов’язань, таке перевищення все ще не буде достатнім доказом, що акції банку чогось варті.

Серед іншого проєкт закону посилює вимоги в питанні дотримання нормативів та відповідальності за їх порушення для банків. Запропонованими змінами значно скорочується строк на подолання банками фінансових труднощів. Раніше вони мали 180 днів перед тим, як будуть визнані неплатоспроможними, тепер – лише 90.

Чому це важливо

Протягом останніх п’яти років в Україні виведено з ринку близько сотні банків. Частина власників з цим змирились. Однак були й ті, хто не сприйняв нових офіційних правил, запроваджених регулятором, та не привів свою діяльність у відповідність до нових вимог.

Багато ексвласників банків, фактично зловживаючи своїми правами власника, систематично умисно чи несвідомо щонайменше не сприяли дотриманню вимог регулятора, будучи впевненими, що будь якого моменту забезпечать своєму банку status quo, тримаючи в заручниках мільйони вкладників та клієнтів банку.

Необхідною умовою вдалого проходження країною економічної кризи є законодавча модернізація процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку. Наявна модель на практиці показала свою недосконалість, що може призвести до невідворотних наслідків для усього фінансового сектору.

Будь-які подальші багатомільярдні вливання у вітчизняну фінансову систему з боку іноземних кредиторів будуть малоефективними за умови наявності законодавчих можливостей для зловживання з боку власників банку та відсутності справедливого балансу інтересів між власниками банку – державою – мільйонами фізичних та юридичних осіб клієнтів банку. 

З урахуванням того, що світ зіткнувся з епідемією COVID-19 та породженою нею економічною кризою, кошти МВФ є вкрай потрібними для вітчизняної економіки. У випадку виконання вимог МВФ Україна має отримати від $5,5 млрд до $8 млрд допомоги, з яких близько половини мають бути надані першим траншем найближчим часом. У випадку провалу голосування допомога може зменшитися до $1,5 млрд і те, як виняток, у зв’язку із пандемією.

Навіщо Україні гроші від МВФ

Вони потрібні для поповнення резервів НБУ. Без них на вітчизняну валюту може очікувати галопуюча інфляція та девальвація. Співпраця з МВФ є знаковою подією та сигналом для залучення іноземних інвестицій.  

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті