Айтішники напоготові: чи спрацює е-резидентство на повну

Днями Верховна Рада зробила перший крок для залучення іноземних громадян, що працюють в IT-сфері, здійснювати свою діяльність в Україні. Відповідний законопроєкт 13 липня ухвалено в першому читанні. Раніше Мінцифри анонсувало, что вже є 1300 заявок на отримання зазначеного статусу. 

Як працюватиме цей статус в Україні, коли закон буде ухвалено, і чого не вистачає для більш ефективного наповнення бюджету, розповіла Mind адвокат, експерт із питань ЄСПЛ та судової практики Тетяна Ігнатенко.

На яких умовах держава може залучати IT- спеціалістів до співпраці, Mind розповідав у матеріалі «Технології в «Дію»: чим корисний досвід Естонії у впровадженні інновацій». 

Рік тому в Україні було розпочато експериментальний проєкт щодо запровадження електронного резидентства. Наразі в законодавстві України це поняття не визначено. Проте, якщо подивитися на досвід Естонії, стає зрозумілим, з якою метою воно запроваджується. Передусім це спрощена процедура легалізації ведення бізнесу іноземцями на території іншої держави, дистанційно та на пільгових умовах.

Такий порядок здійснення підприємницької діяльності найбільш прийнятний для ІТ-сектору. Не є новиною те, що наші ІТ-спеціалісти зазвичай надають послуги іноземним компаніям, які знаходяться на території інших держав, та можуть це робити дистанційно. З метою заохочення іноземців до ведення бізнесу на території України саме й пропонується запровадити формат е-резидентства.

Що передбачає законопроєкт про е-резидентство?

13 липня цього року Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт щодо особливостей оподаткування підприємницької діяльності електронних резидентів. Документ, зокрема, надає визначення е-резидента та електронного резидента-підприємця.

Серед основних положень законопроєкту законодавець передбачив такі: 

• е-резиденство стосується лише іноземців та осіб без громадянства, що досягли 18-річного віку;
• набути статус електронного резидента можливо шляхом реєстрації у відповідній системі «Е-резидент»;
• іноземець та особа без громадянства має зареєструвати себе фізичною особою-підприємцем, здійснювати підприємницьку діяльність та сплачувати податки в Україні без залишення країни проживання (перебування);
• е-резидент-підприємець має обрати виключно спрощену систему оподаткування та ставку єдиного податку, встановлену для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додатну вартість, а передбачає єдиний податок у розмірі 5%;
• е-резидент може здійснювати виключно такі види діяльності, як видання комп’ютерних ігор, іншого програмного забезпечення, комп’ютерне програмування, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп’ютерних систем, оброблення даних і розміщення інформації на вебвузлах та пов’язана з ними діяльність (відповідно до визначених у законопроєкті КВЕД);
• електронне резидентство не є підставою для визнання е-резидента громадянином України;
• е-резидент може відкрити рахунок лише в одній банківській установі на території України;
• е-резидент не може використовувати працю найманих працівників;
• податковою адресою е-резидента визнається місцезнаходження адміністратора, яким виступає ДП «Дія»;
• при реєстрації е-резидентом-підприємцем у податковому органі створюється особистий електронний кабінет;
• встановлюються спеціальні правила звітування з метою контролю за своєчасністю та правильністю сплати податків тощо.

Чого бракує документу?

Як свідчить досвід нашої держави, навіть після того, як буде ухвалено зазначений закон, до нього згодом буде  вноситися ціла низка змін стосовно діяльності е-резидентів.

Тому вже зараз варто звернутися до досвіду Естонії, як першопроходця е-резиденства, який може стати в пригоді Україні.

Так, за  статистичними даними, що наведені в мережі інтернет, за останній  рік в Естонії електронне резидентство отримало 10 000 осіб. Заявки надійшли із 129 країн світу. Лідирують такі країни, як Україна, Росія, Фінляндія, Японія, Південна Корея тощо.

Крім того, у випадку відкриття компанії в Естонії через е-резидентство, остання отримає такі самі пільги, що й компанії-резиденти. При цьому немає необхідності повністю формувати (сплачувати) статутний капітал. Достатньо його розмір зафіксувати на папері.

Також е-резиденти мають можливість отримувати ліцензії через мережу інтернет, підписувати всі документи (зокрема, укладати контракти) за допомогою цифрового підпису, що пройшов безпечну цифрову ідентифікацію тощо.

Чому Україні варто розширити можливості для е-резидентів?

Отже, Україна лише започатковує достатньо прогресивний та перспективний процес ведення бізнесу. Хочеться сподіватися, що це сприятиме покращенню інвестиційного клімату в Україні. Проте, можливо, резонно було б розширити електронне резидентство і запровадити його не лише на  ІТ-послуги та ФОПів. Адже крім того, що розширення видів діяльності та кола осіб збільшить надходження до державного бюджету, Україна матиме більше шансів для заохочення іноземців вести бізнес у нашій країні.