Винищувач F-16: чим може бути корисний Україні
І як цей літак може заважати атакам рф у повітрі
Напередодні слово «винищувач» було одним із найбільш вживаних у ЗМІ, адже тема надання Україні цих літаків стала одною з головних у переговорах президента України Володимира Зеленського із британським прем'єром Ріші Сунаком. Останній доручив міністру оборони Бену Воллесу дослідити, які літаки Велика Британія потенційно може надати Україні. У той же час це не перша розмова про постачання іноземними країнами літаків Україні. Так, наприкінці січня 2023 року у багатьох ЗМІ одним із таких називали багатоцільовий винищувач F-16. Чим може бути цікавий цей літак і чи здатні поставки винищувачів змінити хід війни в Україні, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Українське військово-політичне керівництво, опинившись в лютому 2022 року в умовах, коли воювати довелось на декількох фронтах проти противника, чиї сили переважали, вибрало доволі розумну тактику: триматись до того моменту, коли внаслідок посилення західної підтримки збройні сили отримають вирішальну перевагу на полі бою.
Так було у вересні 2022 року, коли завдяки поставкам 155-мм артилерії та РСЗВ HIMARS вдалось локально отримати перевагу в вогневій міці й перейти в наступ на Херсонщині та Харківщині.
Коли Україна посилить парк тактичної авіації?
Черговий момент можливого переламу ми можемо побачити і навесні – влітку 2023 року.
Очевидно, що передання західної військової техніки досі було ключовим моментом для опору України. Останній раунд обіцянок союзників України стосувався основних бойових танків, таких як Leopard 2 з Німеччини та Abrams із США.
Але зараз в ЗМІ широко поширені розмови про можливість того, що США та їхні союзники могли б посилити тактичну авіацію України, яка понині має виключно літаки радянських часів, сучасними багатоцільовими винищувачами F-16.
Незважаючи на різкі заперечення з боку Вашингтона, кілька інших держав, які мають на озброєнні F-16, заявили, що були б раді поставити їх в Україну – це перш за все Польща та Нідерланди. Франція також говорить про можливості поставок нам винищувачів.
Читайте також: Знайти крила: які винищувачі може отримати Україна
Яку роль можуть відіграти ці винищувачі у повітряній війні?
У лютому 2022 року, зважаючи на стан Повітряних сил України, було розумно припустити, що російські повітряно-космічні сили (ПКС) досить швидко встановлять контроль над повітряним простором України, достатній для того, щоб безперешкодно атакувати наземні війська та завдавати ударів по критично важливій цивільній і військовій інфраструктурі по всій території країни.
ПКС були і залишаються одними з найбільших військово-повітряних сил у світі. В рф на озброєнні сотні бойових літаків, тоді як в Україні їх було менше ніж 100. Мало того, вважалось, що льотний склад має досвід повітряних операцій над Сирією, де вони зіграли важливу роль в утриманні режимом Башара аль-Асаада влади під час громадянської війни, яка триває з 2011 року.
Крім того, росіяни в останні роки доклали досить багато зусиль (і вкладали грошей) у модернізацію наявного парка літаків та гелікоптерів.
Але станом на початок 2023 року українське небо залишається ареною для боротьби. Виявилось, що, незважаючи на колосальну технологічну перевагу, російська авіація не здатна вести широкомасштабну і ефективну повітряну кампанію.
Крім того, після року війни і болючих втрат перших місяців війни російські пілоти воліють діяти виключно над територією, яка прикривається їх засобами ППО. До того ж вважається за краще за можливості атакувати українські літаки та гелікоптери ракетами «повітря – повітря» з дальності в 180–200 км.
Читайте також: Боронити разом: як працюватиме ленд-ліз США з Україною
Які можливості використовує Україна для боротьби з рф у повітрі?
У цих умовах для Повітряних сил України на перший план вийшло завдання знищення систем управління та протиповітряної оборони противника на землі. В західній термінології такі вильоти мають назву SEAD (Suppression of Enemy Air Defenses – «придушення ППО противника»).
НАТО продемонструвала цю доктрину в роботі під час першої війни в Перській затоці в 1991 році, коли під час повітряного наступу, який тривав 38 днів, були вибиті більшість елементів протиповітряної оборони Іраку (і заразом знищена значна частину сухопутних сил), що дозволило провести надзвичайно швидку та успішну наземну кампанію. Цієї стратегії також дотримувалися і в колишній Югославії в 1990-х роках.
Першим кроком для реалізації такого сценарію стало передання Україні протилокаційних ракет AGM-88 HARM та їх інтеграція під літаки радянського виробництва типу МіГ-29. Від початку серпня 2022 року наші пілоти доволі ефективно стали використовувати американські ракети проти російської ППО.
Причому, скоріш за все, можливості ракет досить обмежені саме через несумісність шин управління. Хоча відомо, наприклад, про використання під час війни ракет модифікації D, які можна наводити за GPS, тобто вони працюють, навіть коли ворожа РЛС вимкнена.
Наступним кроком повинно стати передавання багатоцільових винищувачів західного виробництва. І тут найбільш релевантним варіантом може стати (і швидше за все, стане) F-16 «Fighting Falcon».
Чому саме F-16?
По-перше, хоча власне літак надійшов на озброєння США у 1978 році, однак з того часу він регулярно модернізувався і тому актуальний і понині.
По-друге, зараз масово триває процес переозброєння більшості західних ВПС на більш сучасні F-35, тому «звільняється» певна кількість таких літаків (разом із запасними частинами).
Як винищувач F-16 міг би стати досить небезпечним противником для Су-25 та Су-34, які є основою російських ПКС. Хоча, звісно, протистояння із Су-35 залежатиме від багатьох факторів, у тому числі й забезпеченості льотчика інформацією про загальну обстановку в повітрі.
У цілому парк літаків F-16 модернізований для використання сучасного обладнання НАТО та забезпечений доступом до технічного обслуговування й запчастин. Так, він був би надзвичайно цінним доповненням Повітряних сил України та міг би підвищити здатність України атакувати наземні цілі, зокрема російську ППО.
Однак треба розуміти, що сам по собі F-16 не може забезпечити вирішальної переваги. Україні знадобиться достатньо велика кількість літаків. Наші військові навіть говорять про 180–200 одиниць, але думаю, що це занадто завищені забаганки: на цьому етапі війни західні союзники можуть передати максимум 24–36 машин.
Також будуть необхідні масштабні поставки запасних частин та озброєння. Крім того, звісно, знадобиться час – як для навчання пілотів польотів на літаку, так і для ефективного використання його озброєння.
Іноземні винищувачі мають певні вимоги до експлуатації
Є питання і щодо розміщення західних літаків.
Очевидно, що військові аеродроми радянських часів не придатні для базування F-16, оскільки викладені залізобетонними плитами ПАГ-14. Згідно з радянською доктриною використання авіації, це дозволяло оперативно відновлювати аеродроми після ворожих ударів, але при цьому страждала якість покриття.
Саме тому радянські літаки мали більш посилене шасі, ніж їхні західні аналоги, які були «заточені» під використання асфальтобетонних смуг з підвищеною якістю покриття.
Якщо F-16 все ж таки будуть поставлені Україні, то єдиним виходом стане їх використання з аеродромів спільного базування, які мають асфальтобетонні смуги.
Мало того, дуже важливим стає фактор наявності потужностей авіаремонтного заводу (хоча частина з них постраждала від ракетних ударів росіян).
Тому, скоріш за все, F-16 слід очікувати у Львові, який відповідає всім критеріям і розташований дуже близько до Польщі, що значно полегшує логістику. Як запасні аеродроми можуть підійти аеропорти Ужгорода або Черкас.
Однак, щоб провести сучасну повітряну кампанію в стилі НАТО і таким чином завоювати перевагу в повітрі, Україні також потрібно буде підтримувати свої F-16 іншими засобами, такими як літаки-заправники. Останнє дозволить розширити дальність польоту і наносити удари по наземних позиціях і силах противника далеко за лінією фронту.
Щодо літаків дальнього радіолокаційного виявлення, які теж є необхідним елементом, то думається, що на цьому етапі війни такі функції візьмуть на себе літаки НАТО.
І найважливіше те, що початок модернізації авіапарку Повітряних сил України означав би модернізацію і нашої доктрини повітряної війни та наближення до принципів і стратегій, які зараз використовують країни НАТО.
Все це разом могло б дати Україні перевагу у війні в повітрі, що, безсумнівно, покращило б і ситуацію на наземних фронтах.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
