Коломойський, Резніков: збіг обставин чи початок розмови про вибори

Днями українське суспільство збурило кілька резонансних новин. Напередодні Верховна Рада підтримала відставку міністра оборони Олексія Резнікова. Кількома днями раніше медійний простір сколихнула справа Ігоря Коломойського, а минулого тижня – заява президента Зеленського про готовність брати участь у наступних президентських виборах, всупереч своїм же раніше зробленим заявам. Зазначені події під час війни, що триває в Україні, викликають подвійний резонанс і безліч запитань в суспільстві. Яким чином вони можуть вплинути на загальну ситуацію в Україні та на допомогу західних партнерів розбирався для Mind політолог, кандидат політичних наук Ярослав Телешун.

Пов'язані події

Події, що відбулись днями характеризують загальну ситуацію, яка відбувається зараз в Україні:

• Перше – це внутрішньо видова політична конкуренція і боротьба за владу.
• Друге – це нестабільність соціально-економічної й політичної систем України в умовах російської агресії.
• Третє – часткова готовність до трансформації цих систем.

Адже є запит суспільства, що виражається у невдоволені і несприйнятті тих чи інших рішень та процесів. Відповідно, зміни – це спроба мінімізувати наслідки внутрішнього напруження та послабити зовнішній тиск наших західних партнерів.

Хоча контроверсійності в усіх цих трьох історіях чимало. Достатньо згадати обіцянку Володимира Зеленського в 2019 році не йти на другий термін. Чи сама ідея виборів в умовах воєнного стану, що прямо заборонено Законом України «Про Про правовий режим воєнного стану». Проте активне просування цієї теми та заяви парламентерів про теоретичну можливість проведення виборів є найкращим підтвердженням того, що всі політичні сили незалежно від свого забарвлення готуються до них.

Читайте також: Не обділити себе: Кабмін та депутати пропонують змінити фінансування політпартій

Потрібно змінювати не персоналії, а систему

Ключове питання, чи зміниться ситуація, якщо замінити пана Резнікова на посаді міністра оборони. Адже до цього виникало достатньо велика кількість питань, пов'язаних з корупцією, закупівлями Міноборони тих чи інших товарів, починаючи від продуктових наборів і закінчуючи одягом.Тож, наскільки змінюється система і якість управління зі зміною тієї чи іншої персоналії? Тут як і в  в математиці: від перестановки доданків сума не змінюється. І в цьому випадку виникає питання, чи справді ці зміни покликані змінити якість управління як в межах Міноборони, так і в межах усього Кабінету міністрів.

Якщо крок був зроблений саме з таких міркувань, то ми можемо очікувати, що в недалекій перспективі продовжиться ротація урядовців та офіційних осіб різного рівня.

Якщо ми говоримо про зміну якості управління, то таке рішення може претендувати лише на перший крок у цьому напряму, проте далеко не останній.

В будь-якому випадку доречно піднімати питання відповідальності. Проте, якої? У випадку неправомірних закупівель, що суперечать вітчизняному законодавству, то в цьому випадку повинна застосовуватись кримінальна відповідальність. Проте, з огляду на те, що пан Резніков звільняється з посади міністра оборони й водночас перепризначається послом України в Сполученому Королівстві, про останню говорити не доводиться.

Відтак, в кращому випадку  це є проявом  політичної відповідальності. І така ситуація з паном Резніковим не є винятковою. Можна згадати колишнью ексгенпрокурорку України, пані Венедиктову, яка після відставки зі згаданої посади стала послом України у Швейцарії. І посаду зберегли, щоб не було ображених, і посунули контроверсійних або ж «проблемних» від центру ухвалення адміністративно-управлінських рішень. 

Проте історія з Резніковим – це скоріше інструмент мінімізації негативних наслідків і ризиків, які виникають у зв'язку зі скандалами в такому важливому сьогодні для всіх українців Міністерстві, як Міноборони.

Натомість пан Резніков стає послом в державі, з якою у нього було робочі і достатньо продуктивні стосунки щодо надання Україні озброєння.

Зазначу також, що через кадрові перестановки, якихось кардинальних змін щодо передачі озброєння найближчим часом не буде. Тобто, як мінімум, буде місяць-два для акліматизації нових міністрів в обох країнах (Нагадаємо: нещодавно також подав у відставку міністр оборони Великобританії Бен Уолес), щоб всі змогли увійти в курс справ і займатися далі логістичними питаннями забезпечення ЗСУ новітнім  озброєнням.

Відтак, не треба думати, що в умовах війни не повинно бути ані реформування системи управління, ані боротьби з корупцією. Обидва процеси повинні мати місце. Як зазначав в свій час один із засновників геополітики фон Клаузевіцом  «війна є продовженням політики іншими засобами». Якщо ж війна – це засіб політики, то боротьба з корупцією і удосконалення системи публічного управління є засобами, що можуть посилити державу на полі бою. Розбудова ефективної системи управління і боротьба з корупцією  – також є одними з чинників перемоги тієї чи іншої держави на полі бою й у війні загалом. І Україна не є винятком. Це повинні бути два паралельні треки. І їх єдність може забезпечити Україні перемогу у цій війні.

Читайте також: Фатальні яйця: що не так із харчовими закупівлями Міноборони, окрім ціни продуктів

Справа Коломойського – політична гра за новими правилами

Арешт Коломойського є питанням не тільки юридичним, а й політичним. Ба більше це питання є одночасно як елементом порядку денного внутрішньої, так і зовнішньої політики. Чому зовнішньої? Тому, що фігура пана Коломойського достатньо масштабна. І тінь цієї фігури подекуди виходить за межі кордонів України. Достатньо пригадати справу проти нього в США.

Проте ключовим питанням в даній історії є наступне: чому саме зараз? І тут є ряд достатньо цікавих змінних:

1. кримінальна справа проти Ігоря Коломойського в США на фоні агресивної передвиборчої кампанії в США, де «корупція в Україні» є головним аргументом право-популістів на користь припинення постачання озброєння Україні;
2. справа Коломойський – Приват у Лондонському судді, на яку рішення в Україні може безпосередньо вплинути;
3. розробка нового проєкту Кримінального кодексу України згідно з нашими зобов’язанням перед ЄС, що теж може вплинути на кінцевий результат судового процесу тощо.

Крім того, арешт Коломойського – це також чудовий інструмент відволікання уваги суспільства від інших проблем. Протягом останніх днів він став одною з найбільш згадуваною резонансною темою в медіа. Відповідно, всі інші питання, навіть питання щодо ситуації на фронті, відійшли на другий план.

До того ж, боротьба з корупцією точно знайде підтримку українського суспільства, що теж буде плюсом до рейтингу представників влади особливо в контексті їх риторики про вибори. Проте меседжі про боротьбу з корупцію з впливовими бізнес-гравцями орієнтована не тільки на внутрішню аудиторію, а й на зовнішню.

Читайте також: За чиї гроші Ігор Коломойський купував нерухомість у США

Також початок цієї справи це гарний інструмент зменшення впливу антиукраїнських політиків в США, що напередодні виборів посилили свої зусилля щодо дискредитації України. Відповідно ця справа, як не парадоксально – є кроком усунення інструменту внутрішьноамериканської політичної боротьби.

Крім того, ця справа пов'язана з енною кількістю складових, які вже викликають запитання у спеціалістів. Так, справу відкрила СБУ за підтримки Бюро економічної безпеки й Генпрокуратури. І тут є достатньо цікаві збіги. Приблизно наприкінці серпня представники й очільники НАБУ і САП, завітали до США, щоб зустрітися з представниками американських правоохоронних відомств найвищого рівня. За різними джерелами під час зустрічей із зазначеними структурами, питання щодо справи Коломойського мало обговорюватись.

Водночас, якщо СБУ, Генпрокуратура і БЕБ вже відкрили справу щодо зловживань, чи зможуть інші антикорупційні органи відкрити подібні справи. Відповідь очевидна – ні. Тому що згідно українського законодавства і принципів права передбачено, що з однієї справи за один і той самий злочин людина не може отримати більше одного покарання.

Тож, це могло бути інструментом перепідпорядкування справи до більш підконтрольних органів для влади. Натомість такі антикорупційні органи, як НАБУ чи САП – більше орієнтуються на наших американських партнерів, аніж на внутрішню українську владу. 

І останній момент – тези, що активно вкидалися в інформаційний простір, щодо наявності громадянства України в Ігоря Коломойського. Так, якщо подивитися на пояснення представника Офісу Президента, радника пана Лещенка, він зазначає й наголошує, що Ігор Коломойський є громадянином ще двох країн – Ізраїля й Кіпру.

З огляду на це виникає питання, чому суддя під час зачитування свого рішення, назвав пана Ігоря Коломойського громадянином України. Адже, в самих матеріалах, які подали слідчі, і в їхніх клопотаннях мало б  застосовуватись поняття «позбавлений громадянства України» щодо пана Коломойського.

Водночас, згідно з законом України про громадянство, Україна не має права когось його позбавляти. У цьому законі є поняття, які передбачають «припинення», «вихід із громадянства» і «втрату громадянства». Відповідно, використання в клопотанні зовсім іншого поняття може підставити під сумнів і під величезний ризик всю кримінальну справу.

Тому на цей час достатньо важко говорити про кінцевий результат, адже це може бути тривалий процес. У нас є достатньо прикладів, як резонансні справи не тільки в Україні, а й по всьому світу можуть тягнутись роками й навіть десятиліттями. Відтак, як буде розвиватися справа, ми з вами ще подивимося.

Читайте також: Що відбувається за лаштунками санкцій проти Ігоря Коломойського

Загальна картина відрізняється від чиїхось бажань намалювати інший сюжет

Як я зазначив, пан Коломойський є достатньо впливовою людиною, що, звичайно, знає дуже багато. І різні необережні кроки можуть призвести до того, що він почне говорити про представників абсолютно різних політичних сил, груп впливу. Проте, жодна зі сторін навряд чи зацікавлена в тому, щоб особливо зараз у публічному просторі з'явилася дуже критична і чутлива для них інформація. 

Цікаво також і те, що таку значущу справу розпочали за статтями Кримінального кодексу України зараз, коли парламент і різні групи впливу розробляють новий Кримінальний кодекс. Так, нинішній, зразка 2001 року, визнаний не зовсім відповідним нашим євроінтеграційним прагненням. Водночас заміна Кодексу і відповідних статей може призвести або до декриміналізації, або взагалі – до розвалу цієї справи.

Тут ми можемо припускати, що вона має більше політичний, аніж юридичний характер. У будь-якому разі абсолютно природно для справи такого масштабу, що вона має політичний характер, просто він, ймовірно, домінує над юридичною складовою цієї справи.