Макети на війні: які бувають і як допомагають здобути Перемогу
Історія застосування муляжів на полі бою
Війна в Україні дала поштовх для розвитку найрізноманітніших тактик і засобів ведення бойових дій. І одним з таких «ноу-хау» стало масове використання на полі бою макетів бойової техніки. Так, нещодавно «Метінвест» запустив виробництво муляжів для фронту. Як допомагає українським військовим введення в оману ворога за допомогою такого знаряддя і як ці ідеї допомагали у веденні війни в інших країнах, що відбувалися за різних часів, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Читайте також: Технології на війні: як вони змінюють поле бою та чому навіть у ХХІ сторіччі танкові колони йдуть одна на одну
Використовувати макети танків, щоб обманювати авіацію супротивника, почали відразу після появи її на полі бою в Першу світову війну. Звісно, що спочатку такі макети були чистою імпровізацією – їх робили з дерева та гілок, маскуючи в польових умовах. Звісно, що ці макети були нерухомими, і їх доводилося перетягувати волоком.
Під час Другої світової виробництво макетів бронетехніки вже було набагато професійними. Причому їх використовували обидві сторони конфлікту.
Найбільш відомими випадками були епізоди в Північній Африці, де британці не лише будували макети танків, встановлюючи їх для більшої рухливості на вантажівки, а й маскували танки під вантажівки. Або перед висадкою в Нормандії у червні 1944 року, коли союзні сили провели цілу операцію з дезінформації німецької розвідки, створивши в північній Англії фальшиві сили вторгнення. У цій операції масово використовувалися надувні макети танків, літаків та іншої техніки.
Крім того, протягом всієї війни обидві сторони будували фальшиві аеродроми, щоб спантеличити противника. Такі випадки фіксувалися навіть у СРСР – наприклад, події радянської комедії «Неспокійне господарство» 1946 року розгортається саме на такому бутафорському аеродромі з фанерними літаками, бійці якого мали відволікати увагу ворога від бази авіаполку винищувачів.
Читайте також: Еволюція ведення війни в Україні: три нові особливості
Українські військові ефективно застосовують макети на фронті
На сучасному етапі використання макетів бронетехніки у військовій справі – нормальна практика. Такі макети виробляються оборонною промисловістю, їх закуповують міністерства оборони різних країн, у тому числі як України, так і росії. Причому якщо до початку російсько-української війни такі макети використовувалися на навчаннях, то в її ході – вже як фальшиві цілі.
Якісні американські макети ЗРК «Тор» та С-300
Першопрохідниками в Україні були волонтери з фонду «Повернись живим», які 2020 року на полігоні Широкий Лан представили надувну копію самохідно-артилерійської установки 2С3 «Акація».
Під час війни та особливо з масовою появою ударних безпілотників застосування макетів у Силах Оборони України набуло доволі серйозних масштабів. Насамперед, звичайно, це ініціатива «у полях», коли макети робляться з підручних матеріалом – зазвичай це дерево. І їхня ефективність залежить лише від майстерності та креативу «виробника».
Примітивний макет САУ 2С1, зроблений у польових умовах нашими військовими
Друге джерело надходження – це військова допомога від союзників. Річ у тім, що на Заході є сотні компаній, які виробляють насамперед надувні макети. Наприклад, американська компанія i2k випускає найрізноманітнішу надувну продукцію, зокрема й безліч макетів танків, літаків, зенітно-ракетних комплексів та іншої військової техніки. Серед її продуктів багато російських і китайських зразків, але є і американські, наприклад пускові установки HIMARS.
Відомо про закупівлю Україною надувних гармат, танків і ракетних установок HIMARS у чеської компанії Inflatech. Один макет надувного танка можуть переносити від двох до чотирьох солдатів (вага одного «фейкового» HIMARS без теплогенератора та компресорного обладнання – 43 кг), надути їх можна за 10 хвилин. За словами виробників, макет годиться на 50 розгортань за температури від мінус 20 °C до плюс 50 °C.
Загалом варто зазначити, що надувні макети набагато легші, ніж каркасні, обшиті твердішими матеріалами. Такий макет простіше перевозити, він менше важить, займає мало місця, а розгортається буквально за кілька десятків хвилин. Мінуси такого макету в тому, що його треба постійно піддувати – навіть найщільніша тканина під тиском пропускає повітря. Крім того, у бойових умовах макет може бути пошкоджений уламками.
Сучасні макети часто не просто візуально імітують бронетехніку, вони також обшиті спеціальними радіовідбивними матеріалами, щоб їх можна було засікти радаром. Щоб мати достовірний вигляд для засобів розвідки, що використовують тепловізори (перш за все йдеться про безпілотники), такі макети обладнані спеціальними нагрівальними елементами, які розміщують у тих місцях, які нагріваються в нормальних танках та машинах. Наприклад, у районі двигуна та вихлопних труб. Звісно, що ціна таких макетів значно більша, але все одно в рази менша, ніж реального зразка.
Уже під час війни в Україні освоїли виробництво макетів у промислових масштабах. Спочатку це були невеликі фірми, а приблизно з літа 2022 року цим зайнялася корпорація «Метінвест». Причому габаритні муляжі, яка вона виготовляє для ЗСУ, досить якісні і, що найголовніше, металеві. Макети повністю відтворюють зовнішній вигляд і габарити радіолокаційних станцій, артилерійських систем та бронетехніки.
Читайте также: Підприємницький фронт: як змінився бізнес через війну
Ворог уже витратив безліч боєприпасів на ліквідацію українських макетів
Звісно, крім візуальних, є ще інші засоби розвідки. Але це складніші машини – насамперед, більш складні та дорожчі безпілотники. А ті досить примітивні квадрокоптери цивільного зразку, які масово використовують на фронті, мають тільки один канал – телевізійний. Ним визначаються цілі, і обдурити його цими макетами доволі легко. Що загалом і робиться. Але, щоб визначити, танк це чи не танк, потрібен ще й тепловізійний канал, а може, і ще якийсь. Це просто ускладнює засоби виявлення, робить їх дорогими.
Крім того, багато що визначається візуально, прямо з окопів. Не лише з повітря, а й безпосереднім спостереженням. І тут теж можна обдурити.
Якщо йдеться про танковий бій, то, природно, танк противник теж бачить насамперед візуально. Може, звичайно, він і визначає – це танк або макет. Але в лихоманці бою часу на це не залишається чи може не залишитися.
Тому, напевно, навіть в умовах сучасного бою і нестачі справжньої військової техніки використання макетів є цілком адекватним способом змусити противника витрачати доволі коштовні боєприпаси й відволікати увагу від справжніх артилерійських систем чи радіолокаційних станцій.
За заявою наших військових, росіяни витратили десятки, якщо не сотні, ударних БПЛА «Ланцет» і снарядів на знищення макетів. Перевірити ці твердження в умовах війни досить важко, оскільки подібна інформація засекречена.
Однак варто зазначити, наприклад, події літа-осені 2022 року, коли для росіян основною метою була РСЗВ HIMARS. І саме тоді на фронті масово з'явилися дерев'яні макети, які російські генерали записували у знищені. Проте станом на осінь 2023 року жодна пускова установка американського виробництва втрачена не була.
Типовий саморобний російський макет на фронті
У рф надувні макети бронетехніки виробляють на промислових підприємствах – наприклад, надувні макети робить компанія «Русбал». Причому надувну техніку російське міністерство оборони почало закуповувати ще 2010 року. Тоді у ЗМІ озвучувалася інформація про те, що військовими ухвалено рішення щороку ставити на озброєння близько 100 макетів військової техніки, при цьому загальна кількість мала досягти близько 800 одиниць.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
