Економічний маджонг: Китай приховує спад за гарною картинкою
Чим загрожують Піднебесній такі «хованки»
Світом ширяться чутки, що Китайська Народна Республіка має проблеми з розвитком економіки, але дуже добре це приховує. Принаймні офіційні джерела замовчують, як зараз почувається економіка Китаю. Проте днями Пекінська фондова біржа де-факто запровадила нову політику, яка забороняє основним акціонерам компаній, які котируються на біржі, продавати акції, побоюючись, що такі продажі можуть зупинити довгоочікуване зростання. До того ж через банкрутство банківського гіганту Zhongzhi Enterprise Group Co. інвестори зазнали мільярдних збитків. Раніше ЗМІ повідомляли, що в Китаї зафіксували на початку осені 2023 року найбільший від 2015-го відплив коштів з економіки. Також країна потерпає від проблем із ринком нерухомості. Що ж відбувається у Піднебесній і як це «невідоме» може розгорнутися незабаром, проаналізував для Mind економіст Олексій Білязе.
Читайте також: «Китайське доміно». Що відбувається з другою економікою світу?
Китай – це тоталітарна країна з квазіринковою економікою та з великим втручанням партії в усі ключові політичні, економічні й соціальні процеси.
Економіка закритої країни працює за власними правилами
На цьому етапі розвитку уряд Китаю мало зацікавлений у залученні іноземних інвестицій, тому ретельно редагує всі місцеві новини. Те, що ми дізнаємося про події в КНР, погоджено її посадовцями, а в певних випадках навіть фальсифіковано відповідно до інформаційній політики країни.
Статистика з Китаю теж надходить із викривленнями за вказівкою уряду, тому потребує корегувань як на дзеркальні дані з прозорих країн, так і на опосередковані дані, отримані, наприклад, зі супутникових знімків.
Фактично ми здатні фіксувати тільки суттєві події в економіці Китаю: ті, які вириваються з внутрішнього економічного контуру.
У закритих країнах здебільшого функціонують два контури: зовнішній і внутрішній, які майже не кореспондують, функціонують за власними законами, а за можливості – ще й максимально розділені.
Це важливий принцип: задля плавного впровадження будь-якої внутрішньої політики, шоки ззовні не мають впливати на процеси всередині, а процеси та події всередині – посилати сигнали назовні.
Читайте також: Китай і російсько-українська війна: на що готова та з чим почекає Піднебесна
Десятиліття зростання
Процеси, які ми зараз спостерігаємо, – це елементи структурної кризи в економіці Китаю, які прогнозувалися протягом останніх десяти років. Слід зазначити, що в 1980–2000 роках економіка країни зростала здебільшого внаслідок залучення прямих іноземних інвестицій в спеціальні економічні зони. Вони мали послаблений контроль із боку уряду та орієнтувалися на експорт, а головними драйверами зростання розташованих в них підприємств була дешева робоча сила із сільської місцевості та великий прошарок населення, яке працює.
Зараз ці драйвери вичерпано:
- По-перше, у Китаї сформувався середній клас, який щороку збільшує споживання, менше працює і вимагає підвищення заробітної платні, яка вже співставна з розвиненими країнами.
- По-друге, Сі Цзінпін порушив традицію не керувати країною довше восьми років, що стало сигналом щодо розвороту Китаю від демократії до диктатури й налякало певну кількість інвесторів.
- По-третє, напруженість навколо Тайваню, війна в Україні та Ізраїлі стали сигналом для розвинених демократій про потребу переглянути логіку стосунків із диктатурами, внаслідок чого почалося поступове повернення як виробництва, так і капіталу.
У 1980–2000 роках Китай – це експортер, який зростав завдяки експансії на нові ринки, але з 2000 року Китай – це країна з найбільшим у світі споживчим ринком.
Якщо в 1980–2000 роках основою політики уряду було стимулювання залучення інвестицій, створення виробництва й експорт продукції, то зараз, коли всі ринки зайняті та експортний потенціал майже вичерпано, Китай приречений:
- або зростати відповідно зростанню своїх торгових партнерів (а це 1,5–2% на рік проти 7% у минулому десятиріччі та 10% у позаминулому),
- або – розвивати споживання на внутрішньому ринку.
Китай обрав другий шлях розвитку, і це зіграло з ним поганий жарт.
Читайте також: «Тигр підкрадається, дракон ховається»: чого очікувати від зустрічі Джо Байдена та Сі Цзіньпіна у Сан-Франциско
Від піднесення до спаду
У 2000–2020 роках важливим компонентом економічного зростання Китаю були кредит і державні інвестиції. Інколи вони були вдалі, інколи – ні.
Класичний приклад невдалих інвестицій – це порожні міста-привиди, створені коштом уряду. Коли створювалися ці міста, інвестиції в них були відображені в ВВП, але надалі вони не мали жодного позитивного ефекту від експлуатації. Це типові інвестиційні помилки, або токсичний осад, який квазіринкова економіка не здатна перечавити самостійно: оцінка сукупної заборгованості контрагентів у Китаї – понад 300% ВВП. Крім того, варто пам’ятати, що без рішучого втручання уряду спроба «Evergrande» реструктурувати свій борг зайшла в глухий кут.
Тому банкрутство банку Zhongzhi, який називають як прихованою фінансовою пірамідою, так і установою з високою толерантністю до ризику, слід вважати ще одним із проявів економіки перечавити токсичний осад. Це банкрутство однозначно спровокує суттєві зміни в інвестиційній стратегії приватних інвесторів Китаю та може стати тригером для подальший подій. Саме в такому ракурсі й потрібно дивитися на нещодавній шторм на Пекінській фондовій біржі.
Зараз перед урядом Китаю постала очевидна необхідність: провести аудит заборгованості в найбільш чутливих до ефекту доміно секторах економіки, можливо, провести санацію банків і знизити їхню толерантність до ризику.
Уряд має визначити реальний розмір заборгованості та розподілити її між інвесторами, населенням й агентами, що сприяли її появі (банками, фінансовими компаніями, забудовниками). Формально рецесія – це спад економіки протягом шести місяців і більше. Наразі новин про спад економіки Китаю немає. Події свідчать, що токсичний осад у середині економіки вже сформований та шукає шляху для вилиття назовні.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
