Публікації у медіа: судові тренди щодо захисту ділової репутації у 2024 році

Інститут ділової репутації відіграє вагому роль в українському суспільстві. Поширення в мережі Інтернет недостовірної або негативної інформації про компанію, її директора чи засновників, наприклад про ведення бізнесу з підсанкційними компаніями країни-терориста, може призвести не тільки до втрати частини споживачів і зменшення доходів, а й до відмови контрагентів від продовження співпраці та, як наслідок, заподіяння збитків.

Ба більше, поширена в соціальних мережах чи онлайн-медіа непідтверджена інформація може сформувати негативну громадську думку та перешкодити особі посісти високу посаду в публічному секторі чи міжнародній компанії. Як захистити честь, гідність і ділову репутацію розповів Mind адвокат, старший юрист ЮФ Redcliffe Partners Олександр Зубрицький.

Читайте також: «Не відповідає дійсності»: як закон про медіа дозволяє захищати репутацію

Для початку потрібно зазначити, що більшість інформації висловлюється у формі:

• оціночних суджень, які не можуть бути перевірені на достовірність судом (наприклад, «У компанії ввели неформальну заборону запрошувати на роботу осіб з інвалідністю»);
• фактичних тверджень, які можуть бути перевірені на предмет достовірності та спростовані судом (наприклад, «Директор компанії обманом заволодів коштами контрагента»). У цьому разі на підставі поданих адвокатом доказів суд може перевірити, чи дійсно директор вчинив злочин, передбачений ст. 190 КК.

Право на відповідь

Якщо певні висловлювання в публікації чи відеоматеріалі, розміщених у ЗМІ, є негативними та завдають шкоди особі, але виражені у формі оціночних суджень (тобто неможливо надати докази на спростування негативних фактів), то особа має можливість реалізувати право на відповідь.

Якщо редакція відмовиться забезпечити виконання заяви й опублікувати «Відповідь» потерпілої від негативної інформації особи, то суд може захистити її честь, гідність і ділову репутацію, та зобов'язати медіа здійснити відповідну публікацію у власному друкованому виданні чи на інтернет-ресурсі своїм коштом.

Читайте також: Кримінальна відповідальність за недостовірні публікації у соцмережах: народні обранці пропонують посилити контроль

Спростування недостовірної інформації

Якщо друковане чи онлайн-медіа, блогер чи звичайний користувач соціальних мереж (Facebook, Instagram, YouTube) поширив про особу чи компанію інформацію, яка не відповідає дійсності, і відмовляється її видалити, то особа має право звернутися до суду з позовом до автора та/або власника вебсайту та/або облікового запису в соціальній мережі за захистом особистих немайнових прав.

Аналіз судової практики свідчить, що найбільш поширеними способами захисту прав у таких спорах багато років залишається:

• визнання судом інформації недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію особи;
• зобов'язання відповідача (автора / власника вебсайту / облікового запису) спростувати недостовірну інформацію у спосіб, у який вона була поширена, зокрема, шляхом опублікування «Спростування» або вступної і резолютивної частини рішення суду;
• відшкодування моральної / матеріальної шкоди.

Читайте також: Репутація бізнесу: підтримуємо національний бренд і бережемо гудвіл

Видалення інформації з мережі Інтернет

У жовтні 2023 року Верховний Суд у справі № 756/10624/21 дійшов висновку, який може мати тенденційний вплив на способи захисту в дифамаційних спорах (спори про захист ділової репутації) у 2024 році.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що «з метою захисту особистого немайнового права законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення в мережі Інтернет інформації, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з інтернету є належним способом захисту».

Видалення публікації чи відеозапису з мережі Інтернет є більш ефективним, ніж зобов'язання відповідача опубліковувати «Спростування», оскільки в цьому разі недостовірна інформація в публікації може залишатися розміщеною на вебсайті, і користувачі можуть її легко знайти через пошукову систему.

Боротьба з недобросовісними онлайн-медіа

На жаль, деякі онлайн-медіа, що поширюють недостовірну інформацію чи «замовні» статті, приховують реєстраційні дані та відомості про реальних власників вебсайту (наприклад, реєструють вебсайт на офшорну компанію, не розміщують на ньому відомості про особу, яка здійснює редакційний контроль).

У багатьох випадках суд відмовляє в задоволенні позову до таких онлайн-медіа, якщо позивач не надав достатньо доказів для ідентифікації власника вебсайту, на якому поширена недостовірна інформація, або не залучив номінального реєстранта доменного імені вебсайту до участі у справі.

Ба більше, Закон України «Про медіа» передбачає низку вимог до суб'єктів онлайн-медіа, зокрема щодо розкриття реєстрантів доменного імені при реєстрації у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа, контактних даних, а також санкції за невиконання вимог закону та приписів регуляторного органу, який, сподіваємося, скоро запрацює на повну міру.

Підсумовуючи, зазначимо, що законодавець і судова практика напрацювали достатньо дієвих механізмів, щоб захистити честь, гідність чи ділову репутацію фізичної та юридичної особи, зокрема, у мережі Інтернет. Сподіваємося, що з часом культура перевірки інформації перед її поширенням у публічному просторі превалюватиме над клікбейтними заголовками.