Зоряні війни: як рф прагне використовувати нові супутники
Чи існує загроза війни в космосі
Днями в Міноборони США повідомили, що 16 травня 2024 року росія вивела на навколоземну орбіту зброю, що може атакувати супутники. Цю протисупутникову зброю було виведено на ту саму орбіту, де розташований супутник уряду США. Такі дії рф підтвердив також Ілон Маск і наголосив, що його компанія SpaceX повсякчас намагається протистояти спробам росії заглушити її супутники Starlink. Загалом це не перший випадок, коли в інформаційному просторі з'являються повідомлення про шкідливі дії рф у космосі. Як раніше зазначали ЗМІ, країна-агресор запустила на навколоземну орбіту апарат для випробування протисупутникової ядерної зброї ще до повномасштабного вторгнення на територію України. Про ймовірність ведення війни в космосі та можливості й провали рф у цій сфері розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Читайте також: Три сценарії закінчення війни в Україні: один нереалістичний і два компромісні
Російсько-українська війна кардинально змінила підхід до ведення бойових дій. Вперше в історії воєн на перший план вийшло використання супутників – причому не стільки як розвідувальних, а і як комунікаційних. Йдеться перш за все про приватну супутникову систему Starlink, завдяки якій українські військові не тільки змогли налагодити надійну систему зв’язку, а й організували управління та наведення як морських, так й літальних безпілотних апаратів.
Звісно, що росія докладає всіх зусиль для того, щоб перешкоджати роботі такої системи. Причому настільки настирливо, що час від часу в західних ЗМІ з`являються статті про те, що москва вже готова почати війни в космосі. Мало того, ці чутки коментують й офіційні особи.
Спробуємо розібратися, чи є у рф можливості для такого роду радикального кроку як переведення холодного протистояння на Землі на гаряче – у космосі.
Читайте також: П’ять альтернатив Starlink: яку швидкість надають конкуренти Ілона Маска
Чим (не)може оперувати рф у космосі
Перш за все необхідно сказати, що практично всі російські напрацювання в цьому напрямку мають радянське походження – тобто базуються на базових розробках 1980-х років.
І тут є як мінімум декілька способів боротьби з ворожими супутниками. Насамперед це потужний електромагнітний імпульс (ЕМІ), який має виводити з ладу електроніку супутників. Причому це можливо зробити як мінімум трьома способами: запустити в космос ракети зі специфічними боєголовками, впливати на супутники на низькій орбіті із землі або розмістити джерело випромінювання на платформі в космосі.
Імовірно росіяни доволі активно розвивають усі три напрямки. Так, ще у квітні 2023 року видання The Washington Post із посиланням на секретну доповідь американської розвідки оприлюднило інформацію про те, що рф експериментує зі своїми наземними системами радіоелектронної боротьби «Тобол» і «Тірада-2», намагаючись порушити передачу даних Starlink в Україні.
До того ж у росіян лишається ще один спосіб радикального розв'язання проблеми – підрив у космосі ядерного боєзаряду. Інформації у відкритому доступі небагато, але подібні роботи активно велися в СРСР, при чому планували використати так званий ефект Крістофілоса.
Суть його в тому, що високоенергетичні електрони після ядерного вибуху в розрідженій атмосфері або у вакуумі, достатньо довго можуть літати по орбіті та наводити супутні токи в космічній електроніці. Це стається завдяки магнітному полю Землі, яке в цьому разі працюватиме для електронів від бета-розпаду як дзеркало.
Сам американець Крістофілос ще 1957 року вважав, що це дозволить знищувати ворожі боєголовки, коли вони пролітатимуть через створені власними ядерними вибухами пастки в космосі.
Ця інформація дуже зацікавила військових у США, і вони в авральному режимі провели операцію «Аргус», де перевірили цю ідею. У результаті виявилося, що навряд чи ефект сильно впливатиме суто на боєголовки, а от супутникам буде непереливки. Та й загалом вся система попередження про ядерні пуски та випробування буде осліплена.
Звісно, ця зброя не є вибірковою і матиме достатньо довготривалий ефект для космічної безпеки. Якщо вважати, що росіяни роблять ставку саме на таку зброю, то очевидно, ця система уразить і російські супутники, навіть коли спрацює штатно. Але москва може резонно вважати, що їх власні супутникові перспективи вельми туманні, тому «не діставайся ти нікому, клятий космосе». Цей варіант виглядає більш реалістично, ніж запуск сотні ракет з антисупутниковою бойовою частиною. Ці ракети ще треба створити, а от простий ядерний вибух на орбіті – це цілком реально.
Читайте також: Технології на війні: як вони змінюють поле бою та чому навіть у XXI сторіччі танкові колони йдуть одна на одну
А що у рф зі старими запасами часів СРСР?
Але в Союзі були й більш екзотичні варіанти боротьби з ворожими супутниками. Наприклад, «вбивця супутників» – система «Скіф-Д» (вона ж «Полюс», вона ж «17Ф19Д»). Це 37 метрова мультифункціональна платформа для лазерної зброї вагою понад 80 тонн, яка мала літати по орбіті та вибірково знищувати ворожі супутники за допомогою газодинамічного лазера потужністю 1 МВт.
15 травня 1987 року СРСР невдало спробував запустити масогабаритний макет «Скіф-ДМ» (ДМ – динамічний макет) на орбіту. Причому це по суті була просто болванка, яка не несла на собі бойового лазера. Ще під час випробувань на землі виявилося, що газодинамічний лазер сам по собі збиває орієнтацію платформи, а хронічне відставання СРСР у мікроелектроніці не дозволяло розробити систему стабілізації.
Жодних експериментів у космосі з лазером провести не вдалося. Все, що було на той момент – так це прототип РД-0060, який випробували в повітрі, встановивши на борт Іл-76 (проєкт А-60). Про хід випробувань нічого не відомо, оскільки вони були абсолютно секретними. Єдине, що можна сказати з впевненістю, це те, що було виконано кілька десятків відпрацювань по цілях як-от стратосферний аеростат і повітряна мішень Ла-17 на різних висотах (максимум 40 км) і що в атмосфері бойовий лазер працював не дуже надійно.
Роботи були подовжені, але варто сказати, що вдесятеро менш потужний лазер, який планувався для «Скіфа», пройшов лише стендові випробування вже в росії тільки у 2011 році. Залишалася нерозв'язаною і проблема, де взяти енергію для роботи такого лазера, крім як відправити генератор на орбіту.
До того ж навіть макет вивести на орбіту не вийшло. Під час розвороту «Скіф», через помилки в комутації електроніки, розвертався довше, ніж треба, тому не вийшов на орбіту та впав у Тихий океан. А це рівень радянської космонавтики за кращих часів – і до нього сучасній росії ще дуже й дуже далеко.
То чи варто готуватися до зоряних війн? (Спойлер: так)
Однак усі проблеми, пов'язані із використанням невибіркової зброї в космосі залишаються. Її застосування – це початок ядерної війни й хрест на космічних програмах багатьох країн. Звісно, що про супутники на багатьох орбітах доведеться забути – залежно від того, що саме росіяни планують уразити.
Очевидно, що використання такої зброї вплине на всіх без винятку. Якщо ця зброя буде розміщена в космосі штатно, то ризики зростають кратно.
Саме тому, за деякими даними, США вже звернулися до Китаю та Індії з проханням вплинути на плани москви з розгортання такої зброї. Наскільки це виявиться ефективним – покаже час.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
