Індустріальний парк, або Як підштовхнути економіку до розвитку під час війни
Як забезпечити енергонезалежність таких проєктів і як це допоможе відновити енергогенерацію для громад
Індустріальні парки продовжують реєструватися в Україні попри війну. Проте наразі здебільшого це реєстрація на папері, адже для успішного запуску такого проєкту потрібні інвестиції, яких сьогодні Україні бракує. З іншого боку, як зазначив український підприємець і засновник UFuture Василь Хмельницький під час Mind Invest Summit 2024, розвиток індустріальних парків може дати поштовх для розвитку економіки після війни. Проте вже зараз є можливості для запуску індустріальних парків за більш ефективною моделлю. Якою вона може бути і як індустріальні парки можуть уже зараз працювати на розвиток України розповів Mind експерт-консультант з енергоефективності та критичної інфраструктури ГО «Центр громадянських ініціатив Лтава» Дмитро Кудря.
Читайте також: Індустріальні парки: чим цікаві для малого та середнього бізнесу
У далекому вже 2012 році отримав путівку в життя Закон України «Про індустріальні парки». Формування мережі індустріальних парків мало відкрити перспективи для створення сучасних галузевих кластерів, трансформації промислової інфраструктури, впровадження технологічних інновацій. За наявності доступної робочої сили. Поруч з одними з найбагатших країн світу. У сусідів це спрацювало. Спрацює і в нас. Спрацювало б...
Але на початок 2024 року із 75 внесених у реєстр Мінекономіки індустріальних парків реально функціонувало лише 10. Решта – це greenfield-ділянки, поле з бур’янами по-простонародному.
Від початку повномасштабної війни чимало підприємств із зони активних бойових дій потребувало промислових майданчиків для релокації. Проте індустріальні парки виявилися нездатними задовольнити відповідний попит.
Власне, як реакція на зазначені обставини в урядовій Стратегії розвитку індустріальних парків на 2023–2030 роки проведено аналіз проблемних питань і затверджено операційний план, спрямований на усунення бар’єрів.
Варто зазначити, що український уряд, передусім Мінекономіки, на постійній основі здійснює масштабну роботу, яка має на меті формування прогресивної ліберальної нормативно-правової бази для створення екосистеми для промислового розвитку.
Так, з метою надання цільової державної підтримки, у червні 2024 року уряд затвердив Порядок надання коштів для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, необхідних для створення й функціонування індустріальних парків, а також здійснення компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж. У 2024 році планується спрямувати 1 млрд грн на фінансування відповідних заходів, з розрахунку не більше 150 млн грн на 1 індустріальний парк. Частка державного співфінансування становить 50% вартості проєкту на загальних умовах або 80% для індустріальних парків, що розташовані на деокупованій території.
Важливим є те, що в більшості випадків ініціаторами та/або лобістами створення вітчизняних індустріальних парків були й залишаються органи місцевого самоврядування. Адже індустріальний парк це потужний інструмент для місцевого соціально-економічного розвитку.
Але, чи дозволяє класична концепція індустріального парку максимально розкрити потенціал промислового розвитку в Україні?
Реальність невблаганна – очікування потенційних інвесторів і спроможності засновників явно не збігаються. Адже відразу постає риторичне питання – що відбудеться після того, як керуюча компанія індустріального парку облаштує на декілька сотень мільйонів гривень інфраструктуру на площі хоча б у 10–20 га? І яким буде строк окупності інвестицій українських платників податків, які витратять на будівництво індустріального парку суму, співмірну одному чи навіть двом річним бюджетам невеликого селища?
Можливо, варто планувати побудову індустріального парку коштом інвестора? То доведеться чекати ще не один десяток років…
Читайте також: Індустріальні парки: потенціал для розвитку бізнесу чи очікування дива
Як умови потрібні для розвитку індустріальних парків і до чого тут... сміття?
Перш за все, перед тим як запрошувати інвестора, варто прибрати власне сміття.
Особливо, коли саме на технологіях із переробки відходів можливо збудувати «енергетичне ядро» індустріального парку й оперативно надати доступ резидентам до наявної енергетичної інфраструктури «під ключ». Об’єкти генерації енергії з відновлювальних джерел цілком можуть бути базовим майданчиком для розбудови індустріального парку.
Ба більше, відповідно до закону, на території індустріального парку може здійснюватися діяльність у сфері переробної промисловості, переробки промислових та/або побутових відходів (крім захоронення відходів), альтернативної енергетики, зберігання енергії. Тобто законодавче підґрунтя для утворення екопарку де-факто вже сформовано.
Оптимальний алгоритм реалізації цього проєкту наступний: створюємо комунальний індустріальний енергетичний екопарк (КІЕЕП) – будуємо на території парку біогазову станцію – навколо біогазової станції створюємо / резервуємо майданчики під виробничу інфраструктуру. Але в цій моделі є важлива особливість. Для максимального ефекту нам потрібно застосувати кроссекторальний підхід та адаптивність під вітчизняні реалії.
Оскільки на початку розбудови індустріального парку на його майданчиках відсутня / майже відсутня виробнича діяльність, то вироблена «енергетичним ядром» КІЕЕП енергія має працювати як маневрової генерації для соціальної інфраструктури місцевої громади.
А під час старту виробничої активності на майданчиках КІЕЕП, необхідна потужність енергії буде планово надаватися резидентам парку в розпорядження. Відповідний підхід надасть можливість використати кошти платників податків із максимальною ефективністю.
Важливим є те, що пропонована модель передбачає утворення замкнутих кластерів циркулярної економіки, адже діяльність КІЕЕП базується на рециклюванні відходів, хоча й не обмежується цим принципом.
Читайте також: Тепле місце для бізнесу: які нові пільги з'явилися для індустріальних парків
Потужності для забезпечення автономної роботи ІП
«Енергетичне ядро» КІЕЕП має складатися з біогазової станції, сміттєсортувальної станції та/або сміттєспалювального заводу. Також на території КІЕЕП доцільно облаштувати комунальний цех із виробництва твердопаливних пелет.
Основну сировину біогазова станція має отримувати з мулових майданчиків міської каналізаційної мережі та/або доставляючи рідкі та інші відходи (опале листя, скошену траву тощо). Окрім цього, керуюча компанія індустріального парку може організувати роботу із переробці на комунальній біогазовій станції відходів сільського господарства місцевого агропромислового сектору.
Сировинна база для відповідного виду діяльності майже невичерпна, адже лише обсяг накопичення мулового осаду з відстійників міських каналізацій в Україні перевищує 150 млн тонн.
Для прикладу, у Львові з 2021 року розпочато роботу із впровадження пілотного проєкту «Виробництво біогазу з осаду комунальних стічних вод». Заплановано будівництво біогазової ТЕЦ на основі анаеробної переробки на території установки очищення стічних вод. Плановий обсяг виробництва електроенергії – 35 000 МВт-год/рік. Скорочення викидів СО2 – 17 850 т/рік. Попередня вартість проєкту, за даними з відкритих джерел, становить 31,5 млн грн.
Якщо йдеться про сільське господарство, то орієнтовна вартість українських біогазових проєктів потужністю 10–20 МВт становить 2–2,5 тис. євро/кВт. Подібні проєкти орієнтовані на виробництво електричної та теплової енергії, складаються з блоку генерації енергії, будівництва реакторів та інших технологічних споруд і технологічного обладнання.
Наприклад, перша черга Ладижинського біогазового комплексу, розрахунковою потужністю 10 МВт, планово має щоденно переробляти 460 тонн курячого посліду, 60 тонн силосу та 60 тонн гною, плюс ротаційний шлак забійного залу. Планова генерація становить 120 000 кубометрів біогазу на добу, з допомогою якого за відповідний період виробляється 240 000 кВт електроенергії та 150 тонн пару.
Для порівняння: станом на 2019 рік, зі слів голови НАК «Нафтогаз України», вартість буріння газової свердловини сягала $10–15 млн. Собівартість 1000 кубометрів природного газу становила $250.
Окремо варто зазначити, що в порівнянні з будівництвом газової свердловини для спорудження біогазової станції на комунальній і сільськогосподарській сировині не потрібен спецдозвіл на користування надрами. Конфігурація «енергетичного ядра» КІЕЕП може широко варіюватися залежно від особливостей інфраструктури громади та місця його облаштування.
У деяких випадках може бути доцільною побудова КІЕЕП навколо сміттєспалювальних заводів, але це більш масштабні проєкти в обсязі фінансування та часовому проміжку реалізації. Так, планова вартість будівництва сміттєспалювального заводу в Житомирі потужністю 85 000 тонн на рік становила 9 млн євро. Будівництво сміттєспалювального заводу орієнтовно може тривати 2 роки, на відміну від 6–9 місяців для біогазової станції.
Читайте також: Компенсація індустріальним паркам за підключення до інженерно-транспортних мереж: як це відбуватиметься?
Як забезпечити енергетичну незалежність ІП?
Також, окрім виробництва електроенергії, на біогазовій станції може здійснюватися виробництво біометану – екологічного аналога природного газу, що придатний до транспортування мережами.
Інтеграція сміттєсортувальної станції до КІЕЕП надає доступ до сировини для вторинної переробки. Це може бути пластик, папір, скло тощо. Окрім того, органічні відходи після сортування можуть використовуватися для виробництва енергії.
Окрім варіантів розташування КІЕЕП поблизу полігонів твердих і рідких відходів, у деяких випадках варто розглянути можливість побудови цих об’єктів на території закинутих населених пунктів, кількість яких в Україні, на жаль, поступово збільшується. Перевагами такого вибору ділянки можуть бути наявність інфраструктури, придатної для використання (наприклад, автомобільної дороги з твердим покриттям у задовільному стані), та/або можливість її реконструкції замість будівництва з нуля.
КІЕЕП може бути побудовано за модульним принципом, з огляду на особливості та потреби стейкхолдерів. Моделі КІЕЕП можуть бути настільки варіативні й мають ураховувати таку кількість показників, що виконання розрахунку потреби у створенні екопарку варто здійснювати індивідуально, базуючись на основі максимально доступного аналізу даних. Відповідно демонстрація навіть узагальненого прикладу в разі з КІЕЕП потребує виконання дослідження на 50–100 аркушів, що не відповідає формату публікації.
Оскільки згенерована на території КІЕЕП енергія постачається резиденту внутрішньою мережею індустріального парку, то відсутня потреба у сплаті тарифів за її транспортування та розподіл. Окрім того, приєднання виробничого об’єкта резидента доцільно здійснювати до мереж КІЕЕП за внутрішніми протоколами, що має значно спрощувати та прискорювати відповідний процес.
Як зазначалося вище, до моменту виходу індустріального парку на повну виробничу потужність, надлишок енергії спрямовується місцевими розподільними мережами енергокомпаній (зі сплатою відповідного тарифу) на потреби соціальної інфраструктури громади.
Читайте також: Бруківка vs енергогенерація: як громади можуть забезпечити власну енергетичну незалежність
Які є вигоди від будівництва ІП для громад?
Прибуток від продажу енергоносіїв управляюча компанія постійно спрямовує на розбудову та вдосконалення інфраструктури індустріального парку, згідно із затвердженим планом.
Перевагами утворення КІЕЕП у форматі комунального підприємства є можливість реалізації проєктів із тривалим строком окупності, які мають стратегічне значення для подальшого розвитку українських громад.
Проте КІЕЕП цілком може бути побудований у форматі спільного державно-приватного підприємства. Важливою умовою, як і в разі з комунальним енергетичним підприємством, буде угода про розподіл енергоносіїв та/або прибутку від діяльності між громадою та інвестором і створення в управляючій компанії індустріального парку наглядової ради.
Залежно від конфігурації управління «енергетичним ядром» КІЕЕП може здійснювати управляюча компанія індустріального парку або комунальне енергопостачальне підприємство (у разі його створення).
Переваги створення індустріального парку за моделлю КІЕЕП для громади:
- утворюється виробничий кластер циркулярної економіки з новими робочими місцями;
- громада локалізує виробництво електроенергії та газу для забезпечення діяльності індустріального парку та власних потреб;
- управляюча компанія отримує додаткове (швидше за все, основне) джерело доходу від продажу енергоносіїв;
- кроссекторальний підхід до управління інвестиціями оперативно розв’язує комплекс нагальних питань, суттєво заощаджуючи бюджетні кошти;
- система муніципальної енергетики отримує маневрену генерацію електроенергії;
- відбувається заощадження ресурсів при поводженні з відходами громади;
- завдяки переробці відходів поліпшується екологічний стан громади.
Додаткові переваги для резидента індустріального парку:
- інфраструктура індустріального парку працює реально, а не на папері;
- зручний і швидкий доступ до інфраструктури;
- можливість придбання енергоносіїв без послуг із транспортування та розподілу, що суттєво їх здешевлює;
- гарантії походження «зеленої» електроенергії на продукцію, вироблену в індустріальному парку;
- доступ до сировини вторинної переробки на пільгових умовах.
Можливості концепції КІЕЕП
Впровадження моделі індустріальних парків по типу КІЕЕП, окрім важливої ланки в муніципальній енергетиці громад, має стратегічне значення для економічного розвитку держави.
Концепція КІЕЕП надає Україні можливість:
- запровадити циркулярну економіку;
- збудувати мережу індустріальних парків за економічно вигідною моделлю;
- додатково отримати потужності маневрової генерації електроенергії;
- забезпечити системну переробку відходів і поліпшити екологічний стан.
Частину вже утворених індустріальних парків цілком можливо адаптувати до моделі КІЕЕП. Особливо враховуючи той факт, що деякі вітчизняні індустріальні парки позиціюються як кластери з агропереробки, а в частини керуючою компанією є комунальне підприємство.
Якщо ми змоделюємо ситуацію з державною фінансовою допомогою, то тільки державних 150 млн грн на 1 індустріальний парк цілком достатньо, щоб збудувати «енергетичне ядро» індустріального парку з біогазової станції, потужністю 10–15 МВт із супутньою інфраструктурою. Тобто за кошти державного бюджету цілком можливо щорічно втілювати у життя 5–7 відповідних проєктів.
А це до 100 МВт потужності маневреної генерації щорічно. З плановим строком будівництва – 6–9 місяців. Для створення якої фактично все є. Варто також враховувати обсяг співфінансування проєктів із запуску індустріальних парків управляючими компаніями. При максимальних значеннях це 150 або 37,5 млн грн.
Якщо ми говоримо про класичну модель індустріального парку, то інвестиції у сумі 150 млн грн із держбюджету + співфінансування будуть спрямовані на приєднання до мереж, у яких наявний стійкий дефіцит електроенергії. Ці інвестиції будуть «стояти» посеред greenfield і чекати «кращих часів».
У випадку із запуском індустріального парку по моделі КІЕЕП, за 150 млн із держбюджету + співфінансування ми відносно швидко отримуємо виробництво електричної енергії вже на території парку. Резидент має доступ до необхідного йому формату енергії (газ, електрика, тепло) незалежно від її наявності чи відсутності в мережі. Індустріальний парк нікого й нічого не чекає, він із моменту запуску постачає енергію та отримує прибуток від її продажу, завдяки чому самостійно розвивається на постійній основі.
А отже, зацікавленим сторонам варто розглянути питання щодо запуску пілотного проєкту зі створення індустріальних парків за концепцією КІЕЕП з одночасною адаптацією законодавства для дієвого розвитку циркулярної економіки, відповідно до пропонованої моделі.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
