Чи може Німеччина повністю відмовитися від російського газу
І чи вигідно їй це
Німеччина протягом багатьох років залишалася однією з головних економік Європи, що суттєво залежить від імпорту енергоресурсів. Попри розпочату росією повномасштабну війну проти України у 2022 році та серйозні санкції, запроваджені проти кремля, Німеччина продовжує купувати російські викопні палива, включно зі скрапленим природним газом (СПГ). Хоча її залежність від російського СПГ знизилася до 4–6% від загального споживання, цей показник усе одно генерує значні фінансові потоки для росії, що допомагають фінансувати війну. Чому країна досі не відмовилася від російського газу та чи може це зробити взагалі, спеціально для Mind розповіли спеціаліст із комунікацій української громадської організації Razom We Stand Максим Гардус і стратегічний радник ГО Олег Савицький.
Наскільки Німеччина залежна від російського газу
Лише за період з 16 травня 2023 року до 16 травня 2024 року Німеччина імпортувала російські нафтопродукти на суму 182,4 млн євро. У 2023 році Європа імпортувала загалом 18,5 млрд кубометрів російського СПГ, з яких значна частина потрапляла до Німеччини через сусідні країни, такі, як Бельгія та Нідерланди. За підрахунками дослідників, до 6% газу, що використовується в Німеччині, може походити з російських терміналів через непрямі маршрути, що ускладнює відстеження його походження.
За даними на 2024 рік, кремль заробив понад 190 млрд євро від експорту викопного палива до країн Європи. Німеччина була одним із ключових покупців цього ресурсу, особливо до запровадження санкцій. У 2022 році Німеччина заплатила росії близько 18,7 млрд євро за газ та ще 15,8 млрд євро за нафту. Це стало суттєвою підтримкою російської економіки в період, коли кремль потребував фінансування для продовження війни.
Важливо зазначити, що більшість російського СПГ, який Німеччина імпортує, походить із трьох основних терміналів: «Ямал», «Портова» та «Висоцьк». «Ямал» є найбільшим із них, маючи потужність скраплення 17,44 млн тонн на рік. Інші два термінали мають значно менші потужності: «Портова» виробляє 1,5 млн тонн на рік, а «Висоцьк» – 0,66 млн тонн. Через ці термінали росія продовжує забезпечувати Європу СПГ навіть після запровадження санкцій.
Чи може ФРН зіскочити з «газової голки» кремля
Попри те що Німеччина публічно заявила про намір припинити імпорт російського СПГ, частина газу все ще надходить до країни через транзитні термінали в сусідніх країнах. Це значно ускладнює відмову від російського палива, оскільки споживачі та урядові органи часто не можуть точно відстежити походження газу, який потрапляє в німецькі газотранспортні мережі. Однак дослідження показують, що така відмова є цілком можливою.
За даними Німецького інституту економічних досліджень (DIW), навіть якщо попит на газ залишиться високим до 2030 року, Німеччина і ЄС зможуть повністю обійтися без російського газу. Це стане можливим унаслідок нарощування виробництва відновлюваних джерел енергії, енергоефективності та імпорту СПГ з інших країн, таких, як Катар, США, Австралія.
Уряд Німеччини вже активно працює над тим, щоб зменшити свою залежність від викопного палива. За останніми даними, на кінець 2023 року 65% чистого виробництва електроенергії в Німеччині забезпечується з відновлюваних джерел енергії. Цей прогрес демонструє, що країна має всі можливості для остаточної відмови від російських енергоресурсів, включно зі зрідженим природним газом.
Чому Німеччина досі не припинила імпорт російського СПГ повністю
Однією з головних причин є побоювання щодо можливих наслідків для енергетичної безпеки країни та підвищення тарифів. Однак аналітики DIW наголошують, що ці побоювання є необґрунтованими. У випадку повної відмови від російського газу, країна зможе задовольнити свої потреби за допомогою альтернативних джерел СПГ, імпорту новими газопроводами, зокрема з Норвегії або інших країн. Крім того, важливим фактором є зниження попиту на газ внаслідок впровадження енергоефективних технологій, більш м'якої зими та поступового переходу на зелену енергетику.
Залежність Німеччини від російського газу в минулому була результатом довготривалих енергетичних угод, укладених ще до початку війни в Україні. Наприклад, до 2021 року Німеччина імпортувала понад 55% свого газу з росії, переважно трубопроводами, як-от «Північний потік». Після запровадження санкцій та припинення постачання газу по трубопроводах країна була змушена шукати альтернативні джерела постачання. У результаті частка російського газу в загальному енергобалансі Німеччини значно зменшилася, і тепер вона становить лише кілька відсотків, що свідчить про можливість повної відмови від нього.
Державні компанії, такі, як SEFE, додають ще один рівень складності до ситуації. SEFE здійснює торгівлю газом і його зберігання та має кілька довгострокових контрактів на постачання викопного газу, зокрема угоди з російськими компаніями. Оскільки SEFE є державною компанією, Німеччина повинна гарантувати, що вона, як і інші компанії, повністю відмовиться від російського газу.
Чи вигідно Німеччині припинити співпрацю з росією в енергетичній сфері
Зменшення попиту на газ обумовлене не лише впровадженням енергоефективних технологій, але також м'якшою зимою та поступовим переходом на відновлювані джерела енергії. Це означає, що Німеччина більше не потребує російського газу для задоволення своїх енергетичних потреб.
Окрім економічних причин, Німеччина має й політичні мотиви для припинення співпраці з росією в енергетичній сфері. Постійні загрози з боку російських шпигунських і диверсійних груп, що здійснюють атаки на критичну інфраструктуру країни, а також втручання у вибори, створюють додатковий тиск на уряд для ухвалення рішучих дій. Російські атаки на військові бази, водопостачання та інші ключові об'єкти в Німеччині є прямою загрозою національній безпеці, і водночас країна продовжує фінансувати ті самі структури, що стоять за цими атаками, через імпорт СПГ.
До цієї зими Німеччина та Євросоюз уже готові, газосховища заповнені більш ніж на 90%. Відмова Німеччини від російського СПГ є не лише можливою до кінця 2024 року, а й необхідною для забезпечення її власної національної безпеки та підтримки міжнародних зусиль щодо припинення війни в Україні. Фінансування російської війни через імпорт енергоресурсів ставить Німеччину в складне становище, коли країна змушена обирати між короткостроковими економічними вигодами та довгостроковими стратегічними цілями.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
