Кандидатська з економіки. Анатолій Гриценко, інфраструктура, зв'язок та інновації

Коментар Mind

Анатолій Гриценко – найзагадковіший персонаж для сфери інфраструктури і транспорту. У його передвиборчих обіцянках звучать загальні думки і тези, але немає навіть натяку на конкретику, як розвиватиметься той чи інший транспортний підрозділ.

Якщо у сфері авіації на ситуацію може впливати ринок, то у сфері залізничних перевезень і морської інфраструктури, передусім портів, спостерігається велика зарегульованість і потужне лобі найбільших бізнес-груп. Тут дуже важливо визначити ключові проблеми галузі та зрозуміти, як лобійовані компаніями ідеї відобразяться не лише на державному підприємстві, інфраструктурі та бізнесах окремих груп, а й на ринку в цілому.

Зробити це буде складно: лобісти вже встигли створити необхідний їм інформаційний фон, тому розбиратися в ситуації доведеться з нуля – а на це знадобляться місяці. І в разі прийняття непопулярних рішень потрібно буде витримати тиск і навіть шантаж монополістів.

Влітку 2018 року в інтерв'ю одному з видань Анатолій Гриценко сказав, що не підтримує олігархів, але готовий підтримати і дати офіційний статус лобізму. Але виникає слушне питання: як він збирається реалізовувати таку концепцію, наприклад, у сфері залізничних перевезень, де частка вантажів групи СКМ складає до 30%? Йти назустріч інтересам компанії і домовлятися з її представниками все одно доведеться, адже від цього залежить дуже багато процесів на залізниці, серед яких і її розвиток.

Коментар Mind

Очевидно, що в програмі Анатолія Гриценка йдеться про запровадження електронного урядування. Це не якийсь новий вектор розвитку – зараз в Україні є ціле Державне агентство з питань електронного урядування. Воно вже запровадило 120 електронних адміністративних послуг, серед яких – отримання довідок про несудимість по інтернету, відкриття ФОП онлайн.

Також агентство реалізує державну політику у сфері відкритих даних, займається питаннями електронного документообігу, електронної ідентифікації тощо.

Норма про заборону чиновникам вимагати дані, які вже є в розпорядженні держави, прописана в українському законодавстві. А саме в законі про адміністративні послуги від 2012 року.

Однак за фактом вона не виконується через законодавчу колізію: вона не має прямої дії, і в той же час в інших законах є пряма вимога, що для отримання конкретної послуги людина повинна надати такий-то перелік інформації. Чи вдасться Гриценко-президенту зробити цю норму обов'язковою, залежить не лише від нього самого, а й від парламенту, який може проголосувати або не проголосувати за таку ініціативу.

Судячи з програми та коментарів Гриценка, він планує продовжити курс на «відцифрування» держави, але особливо акцентує на взаємодії реєстрів та інтероперабельності.

Зараз цим питанням також опікується Держагентство. Зокрема, впроваджується нова система взаємодії державних органів «Трембіта», розроблена на основі естонського досвіду системи X-Road – таким чином, щоб різні державні органи могли обмінюватися даними через захищені протоколи.

Отже, прихід Гриценка на посаду президента принципово нових ідей в електронне урядування не принесе. Головне, щоб новий президент послідовно впроваджував процеси, що вже започатковані, а не намагався вигадувати велосипед.

Коментар Mind

Тривале збройне протистояння на сході України дало поштовх технологіям, пов’язаним із порятунком життів та озброєнням. Деякі українські розробки ДК «Укроборонпром» доволі успішно демонструє на міжнародних виставках та намагається продавати за кордон. Серед них – міні-бронетранспортер «Фантом», бойовий модуль «Тайпан», декілька вітчизняних безпілотників.

Але є велика різниця між тим, що показують на виставках, і тим, що потрапляє на озброєння української армії. Ті ж БПЛА Україна переважно імпортує.

У березні на засіданні Ради національної безпеки та оборони її голова Олександр Турчинов закликав Кабмін надавати перевагу вітчизняним виробникам, коли йдеться про закупівлі для оборонного сектору. Але оборонка – складна і корумпована галузь, і навряд чи Гриценку вдасться одним вольовим рішенням зламати існуючі там схеми.

Коментар Mind

Кандидатуру Олександра Данченка на посаду міністра можна вважати досить вдалою. До того як попрямувати в політику, він очолював телекомунікаційну компанію «Датагруп», а пропоновані ним законодавчі ініціативи зазвичай були направлені на розвиток ринків ІТ та телекомунікацій.

Проте питання викликає сама ідея створення подібного міністерства. «Як вбити інновації у країні? Треба створити Міністерство інновацій», – цей поширений серед айтішників жарт озвучив організатор форуму інтернет-діячів iForum Олександр Ольшанський під час зустрічі з іншим кандидатом у президенти України – Володимиром Зеленським, якому ідея міністерства спочатку також видавалася вдалою.

У бізнес-середовищі побутує думка, що своїм успіхом інноваційні бізнеси зобов’язані саме невтручанню держави в ринкові процеси. Свого часу держава не знала, як регулювати інтернет чи ІТ, нові для неї сфери, а отже ринок сам себе відрегулював.

Отже створення профільного міністерства – це різкий крок, який може підняти хвилю негативу в бізнес-середовищі та серед інтелектуальної еліти.

Коментар Mind

Загалом Фірсов є прихильником приватизації. На його думку, у державній власності підприємства працюють вкрай неефективно і є збитковими, бо в кожному із них у політиків сидять «свої» люди, які викачують із них гроші. Втім, у чесну приватизацію при нинішньому уряді, парламенті та президенті він не вірить.

Можна припустити, що у випадку перемоги Анатолія Гриценка, Єгор Фірсов схилятиме його до приватизації держпідприємств.

Разом із тим Фірсов – виходець із Донбасу, однією з головних проблем свого регіону вважає концентрацію критично важливої інфраструктури в руках олігархів на кшталт Ріната Ахметова. Тож питання реприватизації «Укртелекому», імовірно, порушуватиметься.