10 найбільш значущих подій, що змінили світ 2019 року

2019-й часто називають «роком вуличних протестів». Гонконг найбільше привертав до себе увагу. Як писав Mind, тригером демонстрацій послужив закон про екстрадицію гонконгських злочинців у Китай, що порушив принцип «одна країна – дві системи», за яким автономія взаємодіяла з Пекіном. Гонконгські протести, що спалахнули в червні, продовжилися до кінця року і стали надихаючим фактором для антиурядових виступів у інших куточках світу.

Пожежі протестів розгорялися від іскри. Так, у жовтні каталонські сепаратисти, у відповідь на ув'язнення дев'яти їхніх лідерів, паралізували Барселону, відкрито скопіювавши тактики, відпрацьовані демонстрантами в Гонконгу. Майже одночасно з цією подією підвищення цін на проїзд у метро каталізувало масштабні виступи проти соціальної нерівності в Чилі, а запропонований податок на мобільний застосунок WhatsApp спровокував затяжні багатотисячні мітинги в Лівані. Сотні вбитих і десятки тисяч поранених зареєстровані в Іраку під час придушення протестів, що спалахнули без явного приводу через безробіття, корупцію й падіння рівня життя.

У листопаді скасування субсидій на паливо вивело бунтівників на вулиці десятків міст Ірану, де було підпалено сотні адміністративних будівель, зокрема центробанк. У Болівії протести через передбачувані порушення на виборах і посилення авторитаризму змусили подати у відставку і втекти з країни президента Ево Моралеса, який керував державою 13 років. Схожим чином у лютому 2019 року на тлі антиурядових протестів завершилося 20-річне правління президента Алжиру Абдельазіза Бутефліки, а у квітні був зміщений президент Судану Омар аль-Башир, який керував цією країною 30 років.

У Великобританії, навпаки, спостерігалися прагнення до стабільності та протидія Brexit. 2019 рік для Сполученого Королівства почався з серйозного виклику – до 29 березня країні належало покинути Євросоюз. Прем'єр-міністр Тереза Мей встановила цей дедлайн, але їй не вдалося переконати парламент схвалити угоду про вихід, яку вона узгодила з ЄС. Головним каменем спотикання стала складність встановлення сухопутного кордону між британською Північною Ірландією та Республікою Ірландія, що залишається у ЄС. Тереза Мей була змушена пересунути дату Brexit на 31 жовтня. Але після того, як Палата громад тричі проголосувала проти її угоди з ЄС, Мей пішла у відставку.

Керівна Консервативна партія вибрала Бориса Джонсона, якого в ЗМІ називають «копією Трампа», своїм новим лідером, і 24 липня він став прем'єр-міністром. Джонсон розробив і до середини жовтня погодив з ЄС оновлений договір про вихід Британії зі спільноти. Вирішити «ірландську проблему» він запропонував через встановлення морського кордону між Північною Ірландією і рештою Британії. Джонсон застосував кілька суперечливих тактик, щоб провести цей документ через парламент. Жодна з них не спрацювала, і йому довелося вкотре перенести дедлайн Brexit – зараз на 31 січня 2020 року.

На словах виступаючи за Brexit, а насправді провалюючи голосування по ньому, Консервативна партія отримала підтримку більшості виборців. За підсумками дострокових парламентських виборів 12 грудня вона здобула історичну перемогу, посівши 385 місць у 650-місцевому парламенті. 20 грудня законодавці переважною більшістю голосів схвалили план Бориса Джонсона щодо виходу з ЄС до 31 січня 2020 року. Однак фактично після цієї дати нічого не зміниться – Британія продовжить торгувати з Євросоюзом, як і раніше, і вступить у 11-місячний перехідний період, що, як пояснює Guardian, ймовірно, розтягнеться на кілька років.

Проблема дефорестації 2019 року – одна з найобговорюваніших. У Бразилії за рік сталася рекордна кількість лісових пожеж – більше ніж 80 000, які знищили понад 9000 кв. км дощових лісів Амазонії, вдвічі більше, ніж 2018 року.

Різке зникнення бразильських лісів на площах розміром із Чернівецьку область України було зафіксовано супутниками і привернуло увагу світових лідерів. У серпні президент Франції Еммануель Макрон написав у твіттері: «Наш будинок горить. Буквально. Дощові ліси Амазонії – легені, що виробляють 20% кисню для нашої планети, – у вогні. Це міжнародна криза».

Президенту Бразилії Жаїру Болсонару довелося відбивати шквал критики, який обрушився на нього. Екоактивісти зі сторінок західних ЗМІ звинуватили його в потуранні і навіть у заохоченні умисного знищення лісів із метою звільнення площ для землеробства і скотарства. Наприкінці року вчені попередили, що процес дефорестації в Амазонії наближається до точки неповернення, після проходження якої регіон може перетворитися на савану й «викинути сотні мільярдів тонн парникових газів у атмосферу».

Журнал Time назвав 16-річну шведську школярку Грету Тунберг головною персоною 2019 року. Вона виявилася наймолодшою людиною року за майже 100-річну історію присудження цього звання, обійшовши таких претендентів, як Дональд Трамп, Сі Цзіньпін і Марк Цукерберг.

«Вона дала поштовх всесвітньому руху. Тунберг стала найгучнішим голосом найважливішої проблемі, що стоїть перед людством. Вона втілює в собі повсюдне зростання активності молоді, що є важливим культурним феноменом нашого часу», – пояснив вибір головний редактор журналу Time Едвард Фельзенталь.

Грету Тунберг зробив всесвітньовідомою її емоційний виступ на саміті ООН, у якому вона звинуватила світових лідерів у використанні «лазівок, лукавих цифр і витонченого піару» з метою уникнення реальних дій. І їй вдалося привернути їхню увагу. Президент Бразилії Жаїр Болсонару назвав Тунберг «невихованою дитиною», а Дональд Трамп оголосив «безглуздістю» її визнання людиною року й написав у твіттері, що «Греті потрібно попрацювати над своєю проблемою управління гнівом, а потім піти з другом на хороший старий фільм».

Чи є Штати надійним партнером? У 2019 році в багатьох союзників США посилилися сумніви щодо цього. Починаючи з 2014 року Штати надавали підтримку сирійським курдам, щоб ті відвоювали території в ІДІЛ. У цій війні загинуло 11 000 курдських солдатів. А після перемоги над ІДІЛ Штати прибрали американський «живий щит» із півночі Сирії, щоб Туреччина змогла атакувати їхніх союзників.

Як писав Mind, на початку жовтня президент США Дональд Трамп провів телефонну розмову з лідером Туреччини Реджепом Ердоганом, після якої оголосив про відведення американських солдатів і техніки від турецько-сирійського кордону. Через три дні Туреччина вторглася до Сирії і розгорнула бойові дії вздовж 100-кілометрової ділянки цього кордону.

Навіть близькі союзники Трампа назвали його крок «недалекоглядним і безвідповідальним» рішенням, яке завдасть «екстраординарної та довгострокової шкоди репутації і національним інтересам США».

Фразеологізм «послуга за послугу» (quid pro quo) став фразою року. У вересні американські демократи звинуватили Дональда Трампа в зловживанні владою і перешкоджанні роботі Конгресу. На їхню думку, лідер США заморозив схвалену Конгресом військову допомогу Києву на $391 млн, а потім у телефонній розмові з президентом України Володимиром Зеленським запропонував надати ці гроші, якщо той дістане компромат на Джо Байдена, політичного суперника Трампа.

Як писав Mind, 24 вересня спікер Конгресу США Ненсі Пелосі оголосила про запуск процедури імпічменту. Наступного дня Білий дім опублікував роздруківку телефонної розмови Трампа із Зеленським, яка відбулася 25 липня. Американський президент назвав цей діалог «чудовим», але демократи визнали його таким, що підтверджує звинувачення у зловживанні владою.

У листопаді проходили публічні слухання в справі щодо імпічменту, під час яких деякі свідки підтверджували, що американський президент дійсно пропонував Зеленському «послугу за послугу». 18 грудня Конгрес США більшістю голосів підтримав імпічмент за обома статтями звинувачень. Це рішення не призведе до відставки Трампа, бо його майже напевно заблокує Сенат, у якому домінують республіканці, але воно може перешкодити Трампу переобратися на другий президентський термін 2020 року.

У ніч на 14 вересня відбулася «нафтова атака століття». Понад десяток начинених вибухівкою дронів, запущених, імовірно, з території Ємену, атакували на сході Саудівської Аравії два нафтопереробних комплекси в Абкайке і Хураїсе, що призвело до сильних пожеж і припинення їхньої роботи. Королівству довелося витратити сотні мільйонів доларів на відновлення виведених із ладу виробництв.

Внаслідок інциденту дві наддержави Близького Сходу, що ведуть одна проти одної проксі-війни, стали на крок ближче до прямого збройного зіткнення. Хоча відповідальність за «атаку дронів» взяли на себе єменські повстанці-хусити, офіційні представники Саудівської Аравії і США звинуватили Іран у причетності до неї. У відповідь міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф попередив про те, що результатом будь-яких агресивних дій щодо Ірану стане великомасштабна війна на Близькому Сході.

У травні 2019 року дві найпотужніші економіки світу, як писав Mind, активізували торговельну війну. Після озвучування докорів, погроз і бравад про те, що «торговельні війни легко виграти», Штати оголосили про підвищення мит на $200-мільярдний обсяг імпорту з Китаю. А Пекін у відповідь відразу ж підвищив мита на 5140 товарних позицій із США на загальну суму $60 млрд на рік.

Як пише Foreign Policy, ця ескалація розпалила глобальну атмосферу, і 2019 рік став роком безперервних торговельних конфліктів. США відкрили «другий фронт», ввівши мита проти товарів із країн Євросоюзу, Китай погіршив відносини з Канадою, а Японія неабияк посварилася з Південною Кореєю. У результаті перемог від цих війн помічено дуже мало, а всі їхні учасники зазнають збитків. У жовтні нова голова МВФ Крісталіна Георгієва оцінила глобальні втрати від торговельних війн у $700 млрд. Це можна порівняти з втратою 0,8% світового ВВП або зникненням такої економіки, як Швейцарія.

У другій за чисельністю країні світу в травні відбулися парламентські вибори, на яких індуський націоналіст Нарендра Моді здобув переконливу перемогу при рекордній явці виборців. Його Індійська народна партія отримала монобільшість у парламенті країни, й експерти почали висловлювати побоювання, що Моді проводитиме агресивну націоналістичну політику.

Незабаром їхні прогнози справдилися. У серпні Нарендра Моді позбавив автономний регіон Кашмір привілеїв, які були прописані в конституції Індії. Цей крок був зроблений одночасно із введенням комендантської години й арештами понад 5000 осіб. Моді пояснював свої дії прагненням підстьобнути економічний розвиток регіону, а критики називали те, що відбувається, насильницькою індуїзацією Кашміру.

Упевненості в тому, що Моді вирішив проводити хіндутву («індуськість»), додалося в грудні після прийняття його парламентом скандальної поправки до закону про громадянство. Відповідно до неї Індія спростила процедуру отримання громадянства для мігрантів-немусульман. Зміна правил сколихнула протести в країні, бо частина громадян визнали поправку до закону такою, що ущемляє права людей ісламського віросповідання. Трансформація Індії зі світської держави на індуїстську стала найбільш обговорюваною темою у світлі того, що мусульмани становлять близько 14% населення.

П'ятірка країн африканського регіону Сахель (Нігер, Малі, Буркіна-Фасо, Мавританія, Чад) стала осередком ісламістського терору. Наприкінці року великі групи джихадистів провели серію смертоносних нападів на цивільні й військові об'єкти, прагнучи створити хаос у регіоні, у якому дислоковано 4500 солдатів Франції, а також 13-тисячний контингент миротворців ООН.

За офіційними даними, найкривавіша атака сталася 10 грудня в Нігері, де джихадисти, які напали на віддалений військовий табір, за лічені години вбили понад 70 солдатів. У Буркіна-Фасо 2 грудня терористи застрелили 14 осіб у християнській церкві, а 24 грудня стратили 31 жінку й 4 чоловіків у містечку Арбінда. У Чаді 18 грудня 14 мирних жителів загинули і 13 пропали без вісті внаслідок атаки бойовиків на рибальський табір біля села Каїга.

У Сахелі діють чотири великі ісламістські угруповання: нове об'єднання «Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-муслімін», а також ІДІЛ, «Ансарул іслам» і «Боко Харам». Регіональні лідери закликають міжнародну спільноту посилити підтримку в боротьбі з цими угрупованнями, що набирають сили. Водночас у низці міст Сахелі спостерігається зростання антифранцузьких настроїв і протестів.