Західна преса про війну в Україні: чому з путіним не можна миритися, де Захід втрачає оптимізм та як воюють українські спецпризначенці
Як закордонна журналістика бачить перебіг протистояння з путінською навалою
Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. Попередній випуск можна прочитати тут.
Times: Жодної мирної угоди з путіним
William Hague – ексчлен парламенту Великобританії, 27.06.2022
Відчуття, що війна має невдовзі закінчитися укладенням миру, є помилковим. А саме таке переконання наразі панує серед європейських політиків, особливо у Франції. Там побоюються, що економічна криза, посилена війною, призведе до соціальних заворушень на французьких теренах та до повернення Трампа за океаном.
Натомість на самітах G7 і НАТО було виявлено солідарність щодо посилення санкцій проти росії, надання новітньої зброї Україні та покращення оборони балтійських держав. путін, безсумнівно, спонукав західні країни до найбільшої демонстрації єдності з часів Холодної війни. Проте є й відчутні «підводні течії» та непорозуміння.
Так, радник канцлера Німеччини Олафа Шольца захищає боязкий підхід своєї країни щодо допомоги Києву зброєю, наголосивши на важливості майбутніх відносин із росією. Міністр закордонних справ Угорщини нещодавно заявив, що він на боці «швидкого миру». І хоча Борис Джонсон під час зустрічі з президентом Макроном отримав більше розуміння, ніж очікував, британські чиновники підозрюють, що Париж невдовзі втратить апетит до «довгострокової проблеми» в Україні.
Протягом червня в десяти країнах ЄС відбулися опитування щодо «миру» шляхом поступок та принесення в жертву цілісності України – з одного боку, та «справедливості» шляхом покарання путіна і повної поразки його військової машини – з іншого. В Італії, Німеччині та Франції «мир» легко вийшов на перше місце. Натомість у Польщі переконливо перемогла «справедливість». Думка Британії розділилася рівномірно: всі ставляться до росії критично, але водночас побоюються ескалації.
Наведені відмінності в найближчі місяці матимуть набагато більше значення, ніж сьогодні.
Зараз путін має дві альтернативні стратегії. Перша, якщо він зможе отримати більше територій на Донбасі після падіння Сєверодонецька, полягає в тому, щоб запропонувати припинення вогню, яке залишить йому контроль над п’ятою частиною України. Другий – продовжувати війну на виснаження, яка має на меті зламати волю українців та бажання союзників фінансувати й озброювати їх.
У такому разі, враховуючи поступове зростання цін на продовольство та пальне, наближення зими та ризики відключення електроенергії в Європі, єдність західної коаліції неминуче зазнає серйозного випробування.
Французькі та німецькі політики, які схиляються до «миру», згадають, що вони мали рацію, коли виступали проти війни в Іраку, тоді як багато хто у Британії та США помилявся.
Головний політичний аргумент: крах управління в країнах з низьким рівнем доходу неминучий, якщо продовольча та паливна криза не вщухне, а санкції не зупинять путіна, але натомість підштовхнуть його «в обійми» Китаю.
Британські міністри були в авангарді підготовки своїх виборців та міжнародної громадської думки до тривалої боротьби. На боці «справедливості» також є моральні, політичні та реалістичні аргументи.
З моральної точки зору, безсумнівно, доречно, що вільні люди, які борються за свої домівки та життя проти тиранії, заслуговують на максимальну підтримку, яку ми можемо їм надати.
З політичного погляду дуже важливо, щоб демократичні країни, продемонструвавши спільну рішучість, дійшли до успіху, якщо вони готові протистояти глобальним викликам. Ніхто не має жодного сумніву, що будь-який мир із путіним заохочує його до агресії в майбутньому. Тому мирна угода, заснована на поступках з боку України, є небажаною.
Ми знаємо достатньо про путіна, щоб бути впевненими: для нього немає довготривалої мирної угоди, якої б він реально дотримувався. З його дій у Сирії та поведінки після захоплення Криму стає зрозуміло, що він пропонує мирні переговори як спокусу, відволікальний маневр та пастку, а не як остаточне рішення.
Тому ми маємо підтримувати українців у досягненні якнайсильнішої позиції на полях битв у власній країні, чим би ця боротьба не закінчилася. Якщо надамо перевагу «миру» за рахунок «справедливості» – напевно, не отримаємо ні того, ні іншого.
CNN: У Байдена засумнівалися в успіху ЗСУ, або принаймні вдають такі собі «сумніви»
Американські чиновники у приватних розмовах почали висловлювати сумніви, що Україна зможе повернути всі своі території, втрачені за останні чотири місяці війни – навіть попри важке та високоточне озброєння, надане США та союзниками.
Радники президента Джо Байдена стали обговорювати, як президент Зеленський має змінити своє розуміння української «перемоги». Зокрема, допустити ймовірність того, що його країна може істотно зменшитися.
Американські офіційні особи підкреслили: ця песимістична оцінка не означає, що США планують тиснути на Україну, щоб вона пішла на офіційні територіальні поступки росії задля припинення війни.
«Чи зможе Україна повернути ці території, багато в чому залежить від того, наскільки ми їх підтримуємо», – сказав представник апарату Конгресу. Він зазначив, що Україна офіційно попросила у США щонайменше 48 реактивних систем залпового вогню, але на сьогоднішній день Пентагон пообіцяв надати лише вісім.
Але не всі в американській адміністрації поділяють таку думку. Дехто вважає, що українські сили знову можуть виправдати очікування, як це було в перші дні війни, коли вони відбили наступ на українську столицю.
Песимізм виникає під час спілкування Байдена з союзниками США в Європі, коли він намагається підживити оптимізм щодо розвитку війни, згуртовуючи лідерів, щоб вони залишалися відданими підтримці України.
«путін від початку розраховував на те, що НАТО та G7 розколються. Але ми цього не зробили і не збираємося», – сказав Байден на саміті G7.
Минулого тижня адміністрація оголосила про виділення ще $450 млн для України. Ця допомога включатиме додаткові ракетні системи, артилерійські боєприпаси та патрульні катери. Також очікується, що США оголосять про придбання для України передової системи протиракетної оборони «земля-повітря» NASAMS.
Нещодавно Байден заявив, що прагне допомогти Україні отримати перевагу на полі бою, щоб вона мала важелі впливу на переговорах з росією. Проте протягом останніх кількох тижнів настрій змінився, оскільки Україна марно намагалася відбити просування росії на Донбасі. Українські сили втрачають свою зброю та боєприпаси швидше, ніж їх може надати Захід.
Американський військовий чиновник і джерело всередині західної розвідки висловили однакову думку: дуже малоймовірно, що Україна зможе зібрати сили, необхідні для повернення всієї території, втраченої під час бойових дій. Принаймні, цього року, як це обіцяв Володимир Зеленський.
За словами джерел, значний контрнаступ може бути можливим за допомогою додаткової зброї та підготовки, але рф також може за цей час наростити свої сили, тому гарантій немає.
«Багато залежить від того, чи зможе Україна повернути територію принаймні до лінії 23 лютого», – сказав Майкл Кофман, військовий експерт із Центру військово-морських досліджень.
Останнім часом російські нафтові доходи лише зростали, оскільки ціни на нафту пішли вгору – навіть на тлі жорстких санкцій, запроваджених Заходом. Американські офіційні особи заявили, що США та їхні союзники спробують обмежити нафтові котирування, щоб росія більше не отримувала надприбутків, але як і коли ці обмеження набудуть чинності, невідомо.
Наприкінці травня Зеленський заявив, що вважатиме за перемогу вихід на лінію 24 лютого без територіальних втрат.
«У нас не залишається іншого вибору, окрім як рухатися вперед – рухатися, щоб звільнити всі наші території, – сказав він. – Нам потрібно вигнати загарбників з українських регіонів. Ми відчуваємо, що маємо стратегічну ініціативу».
Згодом він також окреслив часові рамки перед лідерами G7: Україна повинна перемогти до кінця 2022 року. За оцінками представників розвідки США, росія за чотири місяці війни також зазнає серйозних бойових втрат – вже знищено майже третину її сухопутних сил.
росія прагне використати розрив між тим, скільки озброєнь радянського зразка Україна та її союзники мають у своїх запасах, і скільки часу знадобиться Заходу, щоб забезпечити Україну сучасною зброєю за стандартами НАТО та боєприпасами, що потребують тривалого навчання.
Американський військовий високопосадовець визнав: запаси радянських часів ще не вичерпані, і деякі східноєвропейські країни все ще мають, що надати Україні, але лише за умови, що союзники компенсують це сучаснішим обладнанням.
Times: Українські спецназівці очима британського кореспондента
Сержанти «Красунчик» та «22» воюють із військами путіна від моменту російського вторгнення в Україну 2014 року. Розумні, сміливі та у відмінній фізичній формі, вони були відібрані до спецназу після декількох років бойових дій у регулярних підрозділах.
«Шаман» – штурмово-розвідувальний підрозділ української військової розвідки. До нього беруть лише тих, хто пройшов виснажливі випробування та має навички виживання. Підрозділ спеціалізується на дайвінгу, стрибках із парашутом та альпінізмі. «Ми посилаємо їх виконувати найскладніші завдання, тому що вони найкращі та найсміливіші», – сказав старший офіцер української розвідки.
24 лютого вояків цього підрозділк негайно кинули в бій проти російського спецназу на аеродромі в Гостомелі, де доправлені гвинтокрилами путінські десантники намагалися забезпечити повітряний шлях для постачання російських бронетанкових колон.
«Ми чотири години тримали позиції в ангарах і казармах, поки нас не замінили загони національної гвардії», – згадує «Красунчик». Він описав першу годину бою як хаос, але ці зусилля завадили росії отримати життєво важливий плацдарм за межами Києва.
Потім вони розгорнулися в селі Мощун, аби не дати ворогу перетнути річку Ірпінь, що відкрило б путінським силам шлях на Київ. Три групи зачистили село й окопалися в лісі на березі річки, де й чекали атаки.
Під потужним обстрілом вони відступили у сільські будівлі, коли значно більші сили за підтримки двох БМП почали форсувати річку, і влаштували ворогу засідку, вступивши у ближній бій з обох флангів. «Ми стріляли з 5-10 метрів», – сказав «22».
«Було близько 22:00, і у нас не залишилося живлення для засобів нічного бачення. Мій друг почув, як їхній офіцер наказав своїм військам вийти на тактичну лінію, а потім вони налетіли на нас із криками. Це не допомогло. Ми поклали їх усіх», – розповів «Красунчик».
Батальйон «Шаман» брав участь у кожному великому бою за Київ і продовжував переслідувати путінські війська, які тікали через Чорнобильську зону відчуження.
Спецназ сформував кістяк оборони України, часто організовуючи щойно мобілізовані війська. Їм довелося інструктувати регулярні підрозділи щодо зайняття найкращих оборонних позицій. «Поки у нас немає ресурсів, спецназ приїжджає і організовує війну на тій чи іншій ділянці фронту. Ми беремо зв’язок, медичну евакуацію, заходимо перед піхотою і після піхоти, координуємо кожен елемент у цій зоні», – каже «Красунчик».
За його словами, залежність України від сил спеціального призначення збільшує втрати у цих підрозділах. Офіцер розвідки підтверджує, що рівень втрат України на сьогодні наближається до паритету з ворогом.
Спецпризначенці вдячні за західну допомогу, модернізацію своїх АКМ до гвинтівок FN SCAR-L. Але кажуть, що інтенсивність операцій вимагає більшу кількість спеціального обладнання, ніж надходить від союзників. Вони закликали пришвидшити доставку військової допомоги, зокрема транспортних засобів, техніки та важкого озброєння.
«Люди використовують будь-що з колесами, навіть власні автомобілі, – розповідає «22». – Мені доводиться підносити окуляри нічного бачення до очей, тому що кріплення шолома зламалося, і я не можу знайти заміну».
Штурмуючи траншеї росіян, він потрапив під осколкову гранату. Осколки так і залишилися в передпліччі: він просто заліпив рану великим пластиром, але не полишив поля бою.
Боєць навдивовижу спокійно описує найкращий спосіб убити ворога. Він зустрів своє повноліття, воюючи з росіянами, і насильство для нього стало нормою. «Я пішов на війну у 18 років, тому у мене немає іншої картини світу», – сказав «22».
«Ви навіть не уявляєте, скільки хлопців 18-19 років зараз записується в армію. У них може бути одна гвинтівка і один магазин, але вони йдуть уперед – просто тому, що це потрібно. Це нагадує мені нас у тому віці, і ми розуміємо, що наступне покоління теж виросте на війні. У цьому винна росія», – розповідає він.
Напередодні повномасштабного вторгнення «22» вже планував полишити армію та заснувати власну мережу тренажерних залів. «Красунчик» сподівався стати айтішником, збудувати будинок і створити сім’ю. Але зараз вони зосереджені виключно на захисті батьківщини.
«Кожен має свою мотивацію. У когось є дружина, у когось вже немає дружини, у когось сім’я в окупованому Херсоні чи під російськими обстрілами в Миколаєві. Моя мотивація – боротися, щоб зрештою забезпечити собі гідне життя. Щоб наступному поколінню не довелося воювати. Мені невдовзі виповниться 26. Принаймні я на це сподіваюся», – говорить «22».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
