Жадібність чи обачливість: чому ставки за депозитами так і не зросли

Від моменту, коли Національний банк підвищив облікову ставку одразу у 2,5 раза – до 25%, минуло майже два місяці. Коментуючи своє рішення, НБУ висловив сподівання, що банки слідом за цим індикатором підніматимуть прибутковість депозитів. «Національний банк очікує, що уряд та банки адекватно відреагують на зміну облікової ставки відповідним підвищенням ставок за ОВДП та депозитами», – повідомили тоді в регуляторі.

Проте стрімкого зльоту відсоткових ставок за вкладами так і не сталося. Mind розбирався, чому.

Як змінилася прибутковість депозитів?

Найбільш наочний індикатор зміни середньозважених ставок за банківськими вкладами – індекс UIRD. Протягом червня – липня він змінювався так: доходність гривневих депозитів поступово зростала приблизно до 20-х чисел липня, а потім почала падати. Причому падіння якраз збіглося в часі з рішенням НБУ щодо ослаблення офіційного курсу гривні на 25%, яке регулятор ухвалив 21 липня.

Втім, зростання прибутковості гривневих вкладів із 2 червня (саме тоді відбулося підвищення облікової ставки) все одно не було вражаючим. Ставки за депозитами строком на 3 місяці зросли майже на 3 в. п., піврічними вкладами – на 1,7 в. п., депозитами на рік – на 1,3 в. п.

Станом на 27 липня середня доходність гривневих вкладів перебувала в межах 8,5–9,13% річних.

Український індекс депозитів фізосіб на 27 липня 2022 року (гривня)

Строк	Дохідність
3 місяця	9,05%
6 місяців	8,82%
12 місяців	9,13%

*За даними НБУ

Нагадаємо, що інфляція за пів року перевищила 20%. На її тлі ці ставки виглядають, м'яко кажучи, не надто обнадійливо.

Із чим це пов'язано?

Великі банки краще забезпечені ресурсами навіть зараз, у воєнний час. Вони не ставлять собі за мету залучати гроші за будь-яку ціну. Крім того, вони мають альтернативні джерела фондування (докладніше про це – нижче). Тому лідери ринку не поспішають підвищувати ставки, оскільки не хочуть підставляти під удар свою платоспроможність.

Які умови щодо вкладів в окремих банків?

Найбільші банки, як-от ПриватБанк, Ощадбанк, Укргазбанк, Райффайзен банк, ОТП Банк, за вкладами в гривні, залежно від строку, платять від 5–6% до 10–12% річних. Зрозуміло, чим «довший» внесок – то вища ставка. Крім того, на прибутковість впливає наявність або відсутність можливості розірвання договору. Віддані банку клієнти, які після закінчення депозиту розміщують його на новий строк, можуть отримати збільшення до ставки в розмірі 0,5 в. п.

Банки «другого ешелону», які за розміром активів входять до третього-четвертого десятка, пропонують набагато привабливіші умови. У Форвард банку, Індустріалбанку, банках «Альянс» та «Січ» депозити приносять від 14 до 20% річних. За переоформлення чи розміщення великої суми можна розраховувати ще на 0,5–1 в. п. зверху.

Зрозуміло, будь-який потенційний вкладник може поставити запитання, наскільки ризиковано тримати кошти в таких банках. Адже гарантій, що банківська система без втрат переживе кризу, не дає навіть НБУ. У своєму червневому звіті про фінансову стабільність Нацбанк уточнив, що поза групою ризику – саме найбільші банки. А ось стійкість дрібних фінустанов іноді опиняється під питанням.

Умови розміщення гривневих депозитів у деяких банках

Банк	Строк вкладу	Дохідність
ПриватБанк	3–24 місяця	2,5–6%
Райффайзен Банк	1–12 місяців	4–8,5%
ОТП Банк	1–24 місяця	3,75–9%
Кредобанк	1–18 місяців	3,5–10%
Індустріалбанк	от 1 місяця	16%
Банк «Січ»	1–36 місяців	9,3–14%
Банк «Альянс»	1–18 місяців	до 20%

*Дані банків на 27 липня 2022 року

Чому банки не підвищують доходність депозитів?

Для банків депозити – це пасив. Тобто вони приносять дохід клієнту, але не банку. Фінансова установа повинна мати альтернативне джерело заробітку, яке не лише перекриє депозитну ставку, а й забезпечить банк певною маржею.

В умовах мирного часу банки кредитують клієнтів і за рахунок цього покривають виплати за депозитами, ще й заробляючи 3–4% на різниці між кредитними та депозитними ставками. Нині кредитування майже припинилося. Не тільки фізосіб, а й бізнесу.

Проте банки мають якось заробляти. І ось тут ідеться якраз про альтернативні інструменти фондування. Насамперед це депозитні сертифікати НБУ. Їхня прибутковість прив'язана до облікової ставки і дорівнює обліку «мінус» 2 в. п.

Другий інструмент – ОВДП. Щоправда, прибутковість держоблігацій не настільки приваблива, як сертифікатів НБУ. Але після того, як Мінфін 19 липня підвищив максимальні ставки за держоблігаціями спочатку до 14%, а 26 липня – до 16%, попит на ОВДП з боку банків явно зросте.

Що буде з депозитними ставками далі?

Очевидно, що банки не мають вагомих підстав нарощувати депозитну базу. Адже, якщо клієнти почнуть масово забирати вклади (а такий сценарій виключити не можна), можуть розпочатися проблеми з їх поверненням і подальші банкрутства.