3,3 трлн грн «зайвої» ліквідності: як уповільнення припливу депозитів у банках може розігріти кредитування

Для банків 2025 рік став успішним не лише за рівнем одержаного прибутку та динамікою кредитного портфеля, а й за обсягом коштів клієнтів, які вдалося залучити.

Станом на 1 січня 2026 року платоспроможні банки акумулювали на депозитних і поточних рахунках майже 3,3 трлн грн. Це найбільша сума за всю історію банківської системи України.

Як зазначив Mind у Рейтингу життєздатності банків за 2025 рік, з одного боку, такий потік грошей свідчить про те, що довіра до банків залишається на високому рівні. З іншого – в українських реаліях практично немає альтернативних інструментів (особливо для населення) із дохідністю, яка майже вдвічі перевищує рівень інфляції.

Втім у міру зниження облікової ставки Національного банку (НБУ), умови по депозитах будуть менш привабливими, що може призвести до скорочення темпів припливу коштів клієнтів. Але в банків усе одно залишиться надлишковий обсяг накопиченої ліквідності, яку вони не зможуть повністю «залити» у кредитування.

Тому банки, як і раніше, будуть активно користуватися держоблігаціями (ОВДП) й особливо депозитними сертифікатами, щоб мати гарантований дохід.

Mind розбирався, як банки розподіляють вільну ліквідність і які з нею є проблеми.

Скільки грошей клієнти принесли до банків у 2025 році

Найбільші темпи зростання коштів клієнтів у банках були зафіксовані у 2022–2023 роках – вони перевищили 25%. У 2024 році динаміка сповільнилася до 16%, а у 2025-му знову прискорилася – до 17%.

При цьому обсяг грошей бізнесу в банках на 1 січня 2026 року досяг 1,81 трлн грн, або 55% усього портфеля клієнтських ресурсів, а обсяг коштів фізосіб – 1,43 трлн грн, або 43%.

Уточнимо, що банки на початок 2026 року також залучили близько 75 млрд грн з інших джерел, що становить близько 2% усіх коштів. Це, зокрема, фінансування від іноземних структур для подальшого кредитування клієнтів банку за партнерськими програмами (від Міжнародної фінансової корпорації або Європейського інвестбанку), кошти за операціями РЕПО (короткострокові позики, які залучає банк під заставу держоблігацій, ОВДП), надходження від акціонерів (материнської компанії).

Якщо оцінювати структуру коштів клієнтів у банках за строками розміщення, то спостерігається переважання рахунків до запитання. Це говорить про те, що багато вкладників не хочуть заморожувати гроші надовго, а вважають за краще мати до них постійний доступ.

Частка строкових депозитів у коштах бізнесу на початок 2026 року була на рівні 21%, решта 79% – це безстрокові рахунки. Частка строкових вкладів у коштах населення – близько 33%, рахунки до запитання становили майже 67%.

Причому більша частка коштів до запитання – перманентне явище. На початку 2022 року всі клієнти (і бізнес, і населення) тримали в банках на безстрокових рахунках 69% своїх грошей, у 2023 році – 72%, у 2024-му – 70%, у 2025-муі – 71%, а до початку 2026 року на рахунках до запитання було майже 72% всіх коштів клієнтів.

Чому приплив грошей у банківський сектор продовжується

З березня 2025 року облікова ставка НБУ зберігалася на рівні 15,5%, що підтримувало стабільно високі ставки за гривневими вкладами. Наприклад, доходність депозитів фізосіб (індекс UIRD) за рік практично не змінилася і знаходиться в діапазоні 13–14% річних. Дохідність банківських вкладів для бізнесу становить у середньому 9–10%.

Ще однією причиною накопичення грошей у банках стало зростання доходів. За даними Держслужби статистики, середня зарплата в Україні за 2025 рік зросла на 41% – до 31 тис. грн. При цьому багато громадян утримуються від великих витрат (дорогих покупок) через нестабільність економіки на тлі війни та зберігають вільні кошти на рахунках.

Крім того, уже не перший рік драйвером припливу коштів населення до банків є виплати військовослужбовцям. У 2025 році на ці цілі в держбюджеті було закладено близько 1,16 трлн грн. Частина із цих виплат осідає на рахунках і депозитах.

Зниження інфляційних і девальваційних очікувань також підтримало збільшення депозитного портфеля. Найбільше зростання депозитів як населення, так і бізнесу розпочалося у другому півріччі 2025 року. Саме тоді темпи інфляції стали сповільнюватися, а гривня демонструвала спроби зміцнення щодо долара. Ці тенденції підвищили привабливість гривневих депозитів: інфляція на кінець 2025 року становила 8%, а гривня до долара за 2025 рік девальвувала лише на 1%.

На додачу до цього бізнес розміщує незадіяні оборотні кошти в банках не лише для отримання додаткового доходу, а й з метою «законсервувати» ресурси на випадок непередбачених видатків чи касових розривів. Короткострокові вклади та рахунки до запитання якраз підходять для цих цілей якнайкраще, оскільки дозволяють компаніям швидко повернути гроші в обіг. Також наявність депозиту в банку може стати для бізнес-позичальника додатковою фінансовою гарантією при оформленні кредиту.

Як банки розподіляють зайві гроші

Надмірна ліквідність, як і її нестача – це проблема для банків.

Один з основних індикаторів ліквідності банку – коефіцієнт LCR. Він показує, чи зможе банк вистояти в разі різкої втрати ресурсів на горизонті 30 днів. Нормативне значення LCR – щонайменше 100.

Другий індикатор – коефіцієнт чистого стабільного фондування (NSFR), який показує, наскільки банк забезпечений ресурсами в довгостроковій перспективі. Нормативне значення NSFR – теж не менше 100.

За цими двома коефіцієнтами практично в усіх найбільших банків значне перевищення, подекуди воно більше в декілька разів (див. таблицю). З одного боку, добре, що банки мають запас міцності та можуть витримати відплив клієнтів. З іншого – гроші не повинні бути «мертвим вантажем», вони мають працювати.

В умовах стійкої та здорової економіки більшість вільних коштів банки направляють на кредитування бізнесу та населення. Але в поточній ситуації кредитування хоч і зростає, але воно не може повністю поглинути ту ліквідність, яку мають банки.

Банки частину коштів тримають на кореспондентських рахунках у НБУ, вкладають ресурси в депозитні сертифікати та ОВДП. Знову ж таки, якщо виходити із загальноприйнятої усталеної практики, на коррахунках має бути не більше 10% ліквідності, у депсертифікатах – до 15%, у держоблігаціях – ще 10–20%.

Фактично на 1 січня 2026 року залишки на кореспондентських рахунках НБУ становили 250 млрд грн (7,5% коштів клієнтів), сума, вкладена в депозитні сертифікати, перевищувала 639 млрд грн (19,4%), а обсяг ОВДП на балансі банків сягав 937 млрд грн (28,4%).

Звичайно, це досить приблизні розрахунки. Але вони чітко показують, що на кредитування банки спрямували лише близько третини ліквідності, а значний обсяг (близько 50%) вклали в інструменти з фіксованою доходністю – сертифікати НБУ та ОВДП. Хоча їхня привабливість нижча, ніж у кредитів.

Депсертифікати генерують дохід на рівні 15% річних. Клієнт розміщує депозит під 14% річних, у результаті маржа банку становить 1 в. п. Якщо ж банк видає кредит під 18–20%, його маржа буде вже 3–5 в. п. Різниця очевидна.

Проте недостатній кредитний попит і слабка економічна кон'юнктура заважають банкам розподілити вільні ресурси більш ефективно та вигідно.

Як скорочення припливу ресурсів у банках вплине на кредитування

У 2026 році темпи приросту коштів клієнтів у банківській системі можуть сповільнитися, причому суттєво.

У лютому НБУ розпочав цикл зниження облікової ставки та скоригував її до 15%. Згідно з інфляційним звітом, який був оприлюднений наприкінці січня, до кінця 2026 року Нацбанк планує знизити ставку до 14,5%, а у 2027 році – до 12,5%. Пом'якшення монетарної політики формує тренд на зниження інших відсоткових ставок – за депозитами, кредитами, ОВДП.

Наприкінці 2024 року та на початку 2025-го, коли ставка НБУ перебувала в діапазоні 13,5–14,5%, середня дохідність гривневих депозитів для населення була в межах 12–13% річних, депозитів бізнесу – близько 7–8% річних.

Якщо ж протягом 2026 року відбудеться завершення бойових дій (як, наприклад, прогнозує Міжнародний валютний фонд), це може призвести до зміщення фокусу бюджетних видатків на програми відновлення економіки. Отже, соціальні виплати скоротяться, що теж вплине на динаміку коштів клієнтів у банках.

Водночас навіть у разі уповільнення приросту ліквідності банки все одно збережуть значний запас накопичених ресурсів. Тому вони, як і раніше, використовуватимуть депозитні сертифікати НБУ та ОВДП для розміщення коштів.

Але є проблема: у міру зниження облікової ставки дохідність цих інструментів також зменшиться, що призведе до скорочення процентної маржі та посилить тиск на прибутковість банків.

Саме розширення якісного кредитного портфеля, а не розміщення коштів у безризикових інструментах, стане ключовим фактором підтримки прибутковості банків у середньостроковій перспективі.