Терористичний інтернаціонал: скільки іноземців воює на Донбасі
І чому вони підняли зброю проти українців
Як правило, війни, що розгортаються через ідеологічні мотиви, – наприклад, як у нас на Донбасі, де росіяни представляють військові дії «хрестовим походом за руський мір», – завжди привертають велику кількість різноманітних добровольців, «солдатів удачі», людей з «романтичними» уявленнями про життя. У результаті виникає парадоксальна ситуація, коли на нашому боці воюють росіяни і білоруси, а на боці сепаратистів – громадяни європейських країн.
У недавньому матеріалі для Mind історик, військовий експерт Михайло Жирохов аналізував, які зміни відбулися в російській армії останніми роками. Зараз ми попросили експерта докладніше розібратися, громадяни яких країн опинилися по ту сторону лінії розмежування на сході нашої країни зі зброєю в руках, і чому, керуючись якими міркуваннями, воюють з українцями.
Подібне в історії воєн було неодноразово: з найближчих прикладів досить згадати громадянську війну в Іспанії в 1936–1939 роках, коли по обидва боки фронту було чимало ідейного «горючого матеріалу» з усього світу.
Скільки іноземців стали «ополченцями»?
Серби. Так вийшло, що найбільшою групою іноземців (зрозуміло, крім росіян), які воюють проти України, є громадяни Сербії. Вперше вони засвітилися ще під час анексії Криму, коли разом із козачками і «ввічливими людьми» блокували дороги та готувалися зустрічати поїзди з «бендерівцями». Нечисленний, але колоритний сербський загін тоді очолював такий собі Братислав Живкович. Потім «братушки» плавно перемістилися на Донбас і взяли активну участь в боях за прикордонні території в липні–серпні 2014 року. Восени того ж року вони в більшості своїй повернулися до Сербії, де нині їх вважають мало не національними героями. Визначити загальну кількість осіб, що воювали, важко, але, вочевидь, їх було не більше 40 осіб.
Окремі індивіди залишилися воювати й далі. Найяскравіший представник – розпіарений російськими ЗМІ снайпер Деян Берич.
Італійці. Як не дивно, але наступною за чисельністю групою найманців є італійці, яких в бандформуваннях було приблизно стільки ж, скільки і сербів. Уже в 2014 році італійці активно брали участь в боях на Донбасі, зокрема у штурмі Донецького аеропорту. Більшість з них має фашистські та ліворадикальні погляди. Їх набирають через громадські організації, які спонсоруються Кремлем, – наприклад, «Донбас. Міжнародний форум».
Хоча найманство в Італії – кримінальний злочин, італійську прокуратуру мало хвилюють ці бойовики.
Словаки і чехи. Наступними за чисельністю є ще одні представники слов'янського етносу – чехи і словаки: за найскромнішими підрахунками, через війну на Донбасі пройшло 20–25 осіб. Багато з них мають незакриті кримінальні справи в себе на батьківщині, у частини – російське коріння.
Першим відомим чехом, який воював на Донбасі, був такий собі Олдржих Ґрунд. Чех за національністю, до весни 2014 року він 11 років прожив у Росії. Є відомості, що Ґрунд був у першому складі загону Гіркіна – Стрєлкова. Під час боїв за визволення Слов'янська обслуговував САУ «Нона», захоплену 16 квітня у дніпропетровських десантників. Згодом був нагороджений Гіркіним іменною зброєю «за хоробрість». Якоюсь мірою асимільованим чехом був такий собі Войтех Глінка (1967 року народження), який був одружений на громадянці України і останні два роки жив на Донбасі. Разом з іншим чехом – Іво Стейскалом – вони воювали в складі «батальйону Схід» і загинули 12 серпня 2014 року під час боїв у районі Міусинська. Поховані на Донбасі.
Олдржих Ґрунд
Чеський закон розглядає службу в іноземній армії як кримінальний злочин, що карається позбавленням волі на термін до п'яти років. Тому чеські добровольці вважають за краще себе не афішувати. Про їхню участь у тому чи іншому військовому конфлікті зазвичай стає відомо лише заднім числом, іноді – тільки після їх загибелі. Так само в Словаччині передбачено кримінальне переслідування за участь у бойових діях за кордоном.
Французи. Типовими «солдатами удачі» на Донбасі виступають французи. Відомо як мінімум про чотирьох колишніх солдатів «Іноземного легіону» – це Мішель, Гійом, Віктор Ленфа і Ніколя. Вони всі мали бойовий досвід, воювали по всьому світу – в Афганістані, Кот д’Івуарі та Чаді – і приєдналися до бойовиків Донбасу влітку 2014 року. Один з них – Гійом – загинув у зіткненні з нашою армією, після чого французи роз'їхалися воювати в менш небезпечні регіони планети.
Угорці. На окупованій території Донбасу також якийсь час діяв угорський добровольчий «Легіон Святого Іштвана». Його основу становили члени ультраправої партії «Йоббік», яка вважає Закарпаття історичною частиною Угорщини і розглядає війну на Донбасі як полігон, де її члени придбають бойовий досвід для майбутньої війни.
Іспанці, бразилійці та американець. На боці бойовиків воювали також громадяни Іспанії. Частина з них після повернення на батьківщину була затримана за це іспанською поліцією, однак про конкретні тюремні терміни нічого не відомо. Є на Донбасі ще і чисто медійні персонажі, наприклад такі, як троє бразильців і американець з позивним «Техас».
Молдавани. З наших сусідів найбільший контингент «виставила» Молдова. Причому цікаво, що серед двох десятків бойовиків є як уродженці самої Молдови (і пройшли службу в молдавській армії), так і уродженці невизнаної республіки – Придністров'я. Останні масово з'явилися на Донбасі у 2015 році, коли російські куратори намагалися керувати окупованими територіями за допомогою придністровців. Однак цей період був недовгим.
Французькі добровольці на Донбасі
Злочин є – чи буде покарання?
Таким чином, можна говорити, що на тлі 15 000–20 000 бойовиків з Росії найманці з інших країн не є серйозним військовим фактором, але широко використовуються як місцевою, так і російською пропагандою для демонстрації того, що нібито «весь світ підтримує Донбас у його боротьбі проти київської хунти».
Найсумніше, що в більшості країн, звідки прибули ці найманці, місцеві правоохоронні органи з різних причин не мають до них претензій. А спроби України самостійно боротися з цим явищем поки не надто успішні. Єдиний позитивний приклад – у січні 2017-го 13 років позбавлення волі отримав бразилець Рафаель Лусваргі. Він воював на Донбасі декілька місяців – з осені 2014-го до весни 2015-го. Потім поїхав на батьківщину, восени 2016 року внаслідок спецоперації СБУ його виманили і затримали прямо в аеропорту Бориспіль. У серпні 2017 року його адвокати подали апеляцію, почалася судова тяганина, однак Лусваргі, імовірно, сидітиме ще довго.
Залишається сподіватися, що правоохоронні органи України докладуть максимум зусиль, щоб покарання понесли якомога більше іноземних найманців, що воювали на Донбасі й прямо або побічно винні у вбивствах українських громадян.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
