Стволи розбрату: скільки в Україні нелегальної зброї

Як показує світова історія, бойові дії в будь-якій країні призводять до сплеску нелегальної торгівлі зброєю та боєприпасами. На жаль, до довгого списку таких країн з 2014 року приєдналася й Україна. Лише за дев'ять місяців цього року Національна поліція, за словами першого заступника її голови В'ячеслава Аброськіна, задокументувала 199 фактів продажу зброї, боєприпасів і вибухових речовин. А тільки в ході проведення однієї операції «Зброя та вибухівка» (всього у 2018 році таких операцій МВС оголошувалося дві) з незаконного обігу було вилучено і направлено на дослідження 913 одиниць вогнепальної зброї, 804 гранати, 266 вибухових пристроїв.

Однак це лише «верхівка айсберга» – практично щотижня кримінальна хроніка рясніє повідомленнями про застосування гранат і стрілецької зброї у вирішенні навіть простих сімейних або побутових конфліктів.

Як було раніше? До анексії Криму навесні 2014 року і початку бойових дій на Донбасі ситуація з незаконним обігом зброї в країні була відносно контрольованою правоохоронцями. Воно фактично було недоступним пересічному громадянину, і виступало певним «привілеєм» кримінальних структур. Причому на відміну від, наприклад, «шалених» 1990-х, в «нульові» вогнепальна зброя і вибухівка використовувалися виключно для внутрішніх розборок. Основним же знаряддям побутових злочинів виступала підручна холодна зброя і – дуже зрідка – зареєстрована мисливська.

Коли все змінилося? Події на Майдані восени 2013 – взимку 2014 року значно змінили загальну картину. По-перше, для захисту від повсталого народу режим Януковича масово озброїв «тітушок», завезених з Криму та Донбасу. Природно, жоден пістолет або автомат на склади МВС після цього не повернувся. Ще одне джерело масового нелегального озброєння в ті дні –  захоплення міліцейських збройових складів по всій Україні (перш за все, Західної).

Так, за даними одного з провідних криміналістів Львова Миколи Савельєва лише за час погромів районних відділень міліції Львова і військової частини внутрішніх військ у ніч на 19 лютого 2014 року нападники захопили більш ніж півтори тисячі одиниць різноманітного озброєння, в тому числі пістолети, автомати, ножі. Зрозуміло, що більшу частину пізніше повернули, але явно не все.

«Добросусідська» логістика. Не сиділа «склавши руки» і Росія, яка після окупації Криму відправила величезну кількість стрілецької зброї із захоплених українських збройових складів МВС і ЗСУ на Донбас і в південні області України. За короткий час були налагоджені канали контрабандного постачання – перш за все, морем. При цьому використовувалися не тільки «підгодовані» контрабандисти, але навіть співробітники СБУ. Найбільш високопоставленим «силовиком», схопленим на гарячому, став підполковник Андрій Панков – «особист» (!) Донецького прикордонного загону. Під оперативним псевдонімом «Паромник» він організував масові поставки зброї і боєприпасів у Донецьку область Азовським морем (через Маріуполь). Для перевезення використовувалися дрібні швидкісні судна контрабандистів з Росії.

Є відомості, що великі поставки проходили і через порти Бердянськ і Одеса – і тут не обходилося без допомоги як ідейних прихильників «російської весни», так і простого підкупу причетних.

Відлуння війни. Однак найбільшу кількість нелегальної зброї було «викинуто» на чорний ринок з початком бойових дій на Донбасі. По-перше, трофейне, яке солдати і офіцери ЗСУ привозили з фронту, вирушаючи як у відпустку, так і на ротацію, а найчастіше навіть просто відправляли додому поштою. Влітку 2014 року ще не існувало ефективної системи контролю.

Після кожної вдалої операції у звільнених містах і селах бойовики залишали справжні збройові схрони, де чого тільки не було. Причому часто в розряд «трофейного» потрапляли автомати і пістолети, раніше захоплені бойовиками в армійських і міліцейських частинах по всьому Донбасу.

Особливо важливою трофейна зброя ставала для добробатів і бійців «Правого сектора» (які воювали виключно з ним, не маючи державного постачання) – при тому, що жодного обліку взагалі не велося. В армії ж облік хоч і вівся, але постійні бойові дії не допомагали точності – занадто складна була ситуація на фронті.

За дуже приблизними оціночними даними, тільки за 2014 рік силові відомства заявили втраченими більше 20 000 одиниць стрілецької автоматичної зброї – перш за все, автоматів і кулеметів, сотні тисяч патронів різних калібрів і навіть міномети і гранатомети. Звичайно, в наступні роки війни масштаби були набагато «скромнішими», але все одно втрати варто оцінити на рівні тисячі «стволів» на рік.

«Війна все спише». Окрім бойових дій досить масовий характер носило і злодійство в тилу – нечисті на руку офіцери і прапорщики занадилися «списувати наліво» буквально сотні одиниць стрілковки. Так, у січні 2017 року військова прокуратура виявила в 28-й окремій механізованій бригаді недостачу 164 пістолетів Макарова, вкрадених зі складів у Чабанці під Одесою. І за наявною інформацією їхня доля і понині залишається невідомою. І це тільки ті випадки, які стали набутком громадськості.

Тобто можна сміливо говорити про те, що нині в нелегальному обігу знаходяться тисячі (якщо не десятки тисяч) автоматів і пістолетів. При цьому кількість гранат, патронів і вибухівки не піддається навіть приблизній оцінці. Зрозуміло, що більша частина чекає свого часу, закопана в городах і схованках «про всяк випадок».

Що почім? Частина нелегальної зброї давно перетворилася на товар. Причому вкидання величезної кількості «трофеїв» призвело до обвалення цін на нелегальному ринку. Точні ціни озвучити складно, але за інформацією деяких ЗМІ, в 2017 році на чорному ринку Києва ручна граната коштувала від $20 до $50 за штуку, автомат Калашникова – від $350 до $600 (в залежності від калібру і модифікації; в кримінальних колах зі зрозумілих причин особливо цінуються автомати зі складаним прикладом).

Судячи з кримінальної хроніки, на чорному ринку також вельми поширені стандартні тротилові шашки 400 гр і елементи динамічного захисту танків, які містять гексоген. Останні активно крадуть прямо з місць базування танкових бригад. Так, автору за останній час відомі як мінімум два випадки затримання за подібні злочини військовослужбовців однієї з танкових бригад на території України.

Цікаво, що при такому насиченні внутрішнього чорного ринку достовірних епізодів масової відправки зброї і боєприпасів до інших держав майже не відзначено. Поодинокі випадки навряд чи відповідають загальній картині.

Як протистояти? Військова служба правопорядку, СБУ і МВС останнім часом – особливо після травня цього року, коли змінився формат бойових дій на Донбасі з антитерористичної на військову операцію, докладають величезних зусиль, щоб боротися з потоком зброї і боєприпасів із зони бойових дій. Як відзначають у приватних розмовах військові, такої вольниці, яка була в 2014-2015 роках, вже немає. Все озброєння ретельно контролюється. Мало того, вивезти навіть трофейну зброю вже практично неможливо.

Мабуть, саме тому «невдалим змовникам» Надії Савченко та Володимиру Рубану довелося організовувати складну схему з завезенням партії зброї і боєприпасів безпосередньо з окупованих територій. І саме на ній, власне кажучи, вони і попалися.

Очевидно, що нелегальна зброю в Україні ще довго стрілятиме і вибухатиме, і «відлуння Донбасу» звучатиме протягом довгих років після закінчення конфлікту. Однак є надія, що поповнення чорного ринку буде мінімальним.