Порошенко vs Зеленський: яке майбутнє обирають українці?

Після першого туру виборів президента України минув вже майже тиждень, але емоції не вщухають, повітря наелектризоване до межі, повним ходом йде «френдоцит» у соцмережах, люди переходять на особистості... Навряд чи можна згадати подібне загострення пристрастей на колишніх виборах. Але разом із тим вперше за 28 років незалежності змінилася якість політичного дискурсу в країні. Люди почали читати програми, обговорювати історію кандидатів і проявляти креатив. Співзасновник і директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future Анатолій Амелін спеціально для Mind міркує про те, як серед сарказму, жартів і суперечок виділити два альтернативних вектори розвитку країни.

Що сталося і що слід усвідомити?

Підсумки першого туру – несподіванка для багатьох. Хто півроку тому міг передбачити, що не політик, а шоумен Володимир Зеленський зможе отримати понад 30% голосів виборців? Що чинний президент набере менше, ніж вся «соціологія», з якою працювали експерти?

Це стало шоком як для прихильників чинного президента, так і для прибічників інших кандидатів. Україна дійсно показала високий рівень демократії. Незважаючи на звинувачення в підкупах, маніпуляції з підрахунком, відсутність інформації про реальну кількість виборців, величезну кількість трудових мігрантів, що виїхали, явка виявилася значно вищою, ніж на виборах у 2014 році.

Також для багатьох став несподіванкою програш Юлії Тимошенко, що мала, схоже, найбільший виборчий бюджет.

Читайте також: Кандидатська з економіки. Володимир Зеленський, інновації, технології та телеком

Зацікавленість з боку українців. У суспільстві явно намітилася поляризація, викликана глибокою емоційною залученістю небайдужих громадян. Суперечки ведуться скрізь – у соцмережах, кафе, вдома, на роботі. Питання лише в тому, чи це інтерес до майбутнього країни, що обирається зараз, чи до шоу, яким політика стала в усьому світі.

Головна особливість нинішньої кампанії – непередбачуваність. Ця кампанія показала, що старі інструменти вже не працюють. На «скупку» голосів були кинуті сотні мільйонів гривень, однак результатів це не дало.

Петро Порошенко декілька років вибудовував систему контролю над медійним полем, для цього навіть був створений асоційований з ним найдорожчий телеканал «Прямий». Усі знають, що в Україні немає жодного прибуткового телеканалу, всі вони – інструмент політичної боротьби або захисту.

Бруду і чорнухи в цій кампанії було багато, але народ вже здатний їй протистояти. Значить, зростає рівень критичного мислення. Тут, напевно, допомогла й інформаційна агресія з боку РФ: ми живемо в умовах гібридної війни й вчимося фільтрувати інформацію, піддаючи її сумніву і перевіряючи.

У підсумку реальна вартість українських телеканалів наближається до нуля. Світ змінився, але «динозаври» старої політичної епохи цього так і не зрозуміли.

Особливості програм кандидатів

Передвиборчі програми кандидатів – це, безумовно, маркетинговий інструмент. Зазвичай їх ніхто не читає. Але детальний аналіз дає можливість все-таки зрозуміти, чого очікувати від майбутнього президента, його філософію мислення і наслідки приходу до влади.

Цього разу багато хто не полінувався і перечитав всі (або майже) програми.

Зупинимося на двох нині основних – у розвитку.

Передвиборча програма Порошенка від 2014 року

Уже можна відстежити, наскільки правильно і повно озвучені ідеї були реалізовані.

Якщо коротко – розчарування. Конкретики небагато. В основному – гасла, загальні фрази. Суб'єктивно: обсяг виконаного від заявленого наразі не перевищує 40%. Перезавантаження влади не відбулося, гарантом прав громадян Порошенко так і не став, обіцяний закон «Про опозицію» в Раду так і не вніс.

Правоохоронна система досі не реформована, все зупинилося на оновленні патрульної поліції та на призначенні кума без юридичної освіти генеральним прокурором.

Антимонопольний комітет в упор не бачить монополій, хоча його реформа також була обіцяна п'ять років тому.

Люстрація недопроведена, суди не гарантують справедливого правосуддя, а деякі судові «гілки» асоціюються безпосередньо з оточенням президента.

Але українці отримали обіцяний безвіз. Українська мова при Порошенку зміцнила свої права на рідній землі.

Багато уваги приділено безпеці – як військовій, так і енергетичній. Армія реформується: оновили форму, розробляються нові види озброєння.

При цьому чомусь майже половина військових проголосували за Зеленського. Чи не виглядає дивним такий «кредит довіри» чинному головнокомандувачу? Та й історії з «Укроборонпромом» дуже зіпсували цей блок обіцянок.

Порошенко обіцяв «Жити по-новому», але голоси виборців показали, що цього не сталося. Розуміння всього вище описаного дає підставу припускати, що навряд чи програму-2019 буде виконано краще.

Читайте також: Петро Порошенко, БПП та джерела фінансування

Передвиборча програма Порошенка від 2019 року

Вона здивувала ще більше: конкретики менше, приблизно половина тексту – не про майбутнє, а про минуле.

Правильні меседжі про рух у ЄС і в НАТО захмарюються оточенням Петра Порошенка, яке ініціювало скасування норми відповідальності за незаконне збагачення і яке замішане в корупційних справах «Укроборонпрому».

При цьому в тексті програми є і нові, чітко позначені цілі:

• пріоритети в галузях: агро, IT, індустрія, транспортна інфраструктура, туризм;
• входження України за наступні п'ять років у топ-5 країн – лідерів IT-ринку.

Зрозуміло, що це лише програма, але відповіді на питання, як всього цього досягти – немає. До того ж тиск на айтішників з боку фіскальних служб, «маски-шоу» на території великих IT-компаній у виконанні СБУ, підконтрольної президенту, якось дисонують з цими заявами.

Читайте також: Петро Порошенко, транспорт та інфраструктура

Передвиборча програма Зеленського від 2019 року

Її було аналізувати і легше, і складніше одночасно. Цей кандидат раніше не був публічною особою, не робив програмних заяв – відповідно, порівняти сказане зі зробленим не є можливим.

Зеленський – бізнесмен, який побудував з нуля креативний бізнес. Кажуть, у його команді понад 300 осіб, якими він керує. Бізнес побудований не на корупції, не на «розпилі», а на інтелекті. Тут, швидше, можна судити про нього як про ділову людину та керівника.

Програма цього кандидата багато в чому відрізняється від інших.

Якщо у Петра Порошенка чимало приділено минулому, то у Володимира Зеленського практично вся програма – про майбутнє, у ній багато візіонерства.

Головна фішка – народовладдя: червоною ниткою проходить меседж «Менше держави в житті людини, більше людини в житті держави». Це, напевно, ключова відмінність цієї програми від всіх інших.

Зеленський відразу заявляє, що йде на один термін, щоб змінити систему, і це виглядає сміливим вчинком. При цьому багато уваги в програмі приділено вже за'їждженим (але так і не виконаним) очікуванням українців: справедливість, ліквідація депутатської недоторканості та «кнопкодавство» у парламенті. Чимало акцентів зроблено саме на інтересах українців.

Окремий блок питань присвячений армії та обороноздатності країни, вектору руху в НАТО і ЄС. Тут вони з Порошенком – точно союзники. При цьому обидва кандидати грішать тим, що озвучують деякі завдання і цілі, які виходять за межі компетенції президента. Але як позицію на наступні п'ять років, їм це можна пробачити. Проконтролювавши потім, як вони ці обіцянки виконали.

Читайте також: Кандидатська з економіки. Володимир Зеленський, газ та ризики некомпетентності

Аргументи прихильників Порошенка

Часто доводиться чути таке: «Він так багато зробив для армії, для країни», «Головнокомандувача під час війни не змінюють», «Він вибудував стосунки із Заходом», «Він зупинив Путіна», «Відбудував з нуля армію», «При ньому економіка стала рости», «До України стали прислухатися».

Всі ці аргументи мають право на існування, адже кожен оцінює ситуацію через призму свого розуміння та інтересів. Але варто зауважити, що чимало з озвучених перемог були не стільки заслугою Порошенка, скільки самих українців. Згадайте добробати, волонтерське забезпечення армії. Саме вони зупинили агресію, а потім були Іловайськ і Дебальцеве (і тут залишилося багато питань).

Зростання економіки – є, але це відповідальність Кабміну. Хоча, якщо чесно, тут зростання цін на сировину (зерно і руду) дало більший ефект, ніж його дії. Тому результат голосування за Петра Порошенка в першому турі є найяскравішою оцінкою озвучених тез з боку виборців.

Читайте також: Петро Порошенко, держфінанси і банки

Аргументи прихильників Зеленського

Тут головне – не стільки підтримка самого кандидата і його програми, скільки прояв недовіри до чинного президента. Зеленського підтримала молодь, середній клас, освічене населення і майже половина армії. У нього майже нульовий антирейтинг.

Про Зеленського можна почути таке: «Він новий, він інший», «Він відкритий до людей», «Сам побудував бізнес, не приватизував, не пилив», «Не залежить від Медведчука, Фірташа і Ахметова». Це знову-таки протестна позиція. При цьому часто згадують його зв'язки з Ігорем Коломойським, не уточнюючи деталей. Результат першого туру тут теж говорить сам за себе.

Читайте також: Кандидатська з економіки. Володимир Зеленський та виклики в енергетиці

Наслідки обрання Порошенка

Майбутнього не знає ніхто, але можна припустити, що тренд, заданий у 2014 році, буде продовжений. У боротьбу з корупцією і олігархією вже ніхто не вірить, економіка ростиме, поки ростуть ціни на сировину. Україна буде йти в НАТО і ЄС, але не так швидко, як хотілося б. Соціальні ліфти закриваються. Захід насторожений і втомився.

Складною для Порошенка буде осіння парламентська кампанія. З антирейтингом –60%, з непрацюючою сіткою скупки голосів, з нульовим ефектом від телеканалів, його партія навряд чи зможе отримати серйозний вплив у парламенті навіть незважаючи на адміністративний ресурс, що зберігся. Відповідно, буде запущений новий сценарій домовленостей з іншими політичними елітами щодо розділу сфер впливу.

Загалом буде все як сьогодні, тільки ще плюс п'ять років.

Читайте також: Петро Порошенко та аграрний сектор

Наслідки обрання Зеленського

Тут ще складніше говорити про майбутнє. Немає тренда, який можна продовжити і аналізувати.

Зеленському буде складніше, ніж Порошенку: у нього немає опори в парламенті та в силових відомствах. Якщо він не вступатиме в «договорняки», то зможе спиратися лише на громадян, які його підтримали. А ось тут можуть відкритися зовсім інші можливості для парламентської кампанії.

Загроз для економіки при президенті Зеленському не очікується, це підтвердила динаміка курсу валют після першого туру. Гривня навіть трохи зміцнилася.

Увесь світ сьогодні знову спостерігає за Україною, в якій продемонстровано новий приклад демократії та виборчої кампанії: кандидати стали більш відкриті, з'явилася конкуренція, ініціатором чого була команда Зеленського. І це може дати ще багато нового України та світу.

Парламентська кампанія Зеленського, швидше за все, буде побудована за таким самим принципом, як і президентська: опора на нові технології, пряме спілкування з виборцем, формування прозорої сітки, що може відкрити соціальні ліфти. Але поки це лише припущення.

Якщо команда Зеленського зможе показати такий самий успіх на парламентських виборах, як на президентських, нас чекає нова якість парламенту і Кабміну, а також – нова динаміка змін.

Як далі жити?

Незалежно від результатів, Україна не самотня у великому світі. Наша економіка несамостійна і залежна від глобальних ринків, партнерів, цін на сировину. Ворог Росія нікуди не подінеться, і нам доведеться в будь-якому випадку з ним розбиратися і повертати території. Україні доведеться бути активною на зовнішній арені, входити в союзи і коаліції для просування своїх інтересів.

Українцям теж у будь-якому випадку доведеться проявляти громадянську активність, вимагати від політиків здійснення кроків, корисних не для їхніх сімей і оточення, а для громадян країни.

І звичайно, контролювати політиків, а якщо потрібно – «бити палицями», як заповідав Каха Бендукідзе.

Світ постійно змінюється, технології змінять його дуже швидко, питання лише в тому, наскільки ми до цього готові.