Зворотна тяга: чи повернуть націоналізований ПриватБанк Ігорю Коломойському

Зворотна тяга: чи повернуть націоналізований ПриватБанк Ігорю Коломойському

Як довго триватимуть розгляди і як вони позначаться на банку і всій країні

Цей матеріал також доступний російською
Зворотна тяга: чи повернуть націоналізований ПриватБанк Ігорю Коломойському
Ігор Коломойський
www.makorrishon.co.il

18 квітня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва постановив, що рішення НБУ про визнання у 2016 році ПриватБанку неплатоспроможним, внаслідок чого в подальшому була ініційована процедура його націоналізації, є неправомірним, а договір купівлі-продажу державою акцій банку визначив як недійсний. Керуючий партнер юридичної фірми Pravovest Гліб Сегида розповів Mind, як події можуть розвиватися далі.

Позивачем у цій справі виступив Ігор Коломойський, відповідачами – Національний банк України, Кабінет міністрів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

Суд вважає, що в НБУ не було достатніх підстав відносити банк до категорії неплатоспроможних, і процедура націоналізації була проведена з порушеннями. Позов був поданий ще в червні 2017 року.

Тут варто зазначити, що навіть в умовах триваючої судової реформи і браку суддів, майже два роки на винесення рішення в першій інстанції – це занадто довго.

Не шукаючи політичних підтекстів у цьому рішенні (хоча це непросто), розглянемо його коротко з точки зору юриспруденції. Хоча через те, що процес відбувався в закритому режимі, і рішення суду про незаконність націоналізації ПриватБанку не було опубліковано і ми знаємо лише резолютивну частину, можливості для аналізу поки дещо обмежені.

З чого все почалося? Рішення про визнання ПриватБанку неплатоспроможним було прийнято Нацбанком 18 грудня 2016 року. Того ж дня Кабінет міністрів вирішив випустити облігації внутрішньої державної позики для докапіталізації банку і потім – переведення 100% фінустанови в державну власність. ОВДП були випущені на 116,8 млрд грн, а акції банку, згідно з укладеним договором, змінили власника за символічну 1 грн. Влітку 2017 року Кабмін докапіталізував банк ще на 38,5 млрд грн – на підставі пропозицій НБУ і висновку незалежного аудитора.

У 2017 році НБУ залучив компанію Kroll до розслідування обставин, через які фінустанова опинилася в жалюгідному фінансовому стані. Це розслідування показало, що кредитні кошти банку були використані для придбання активів і фінансування бізнесу в Україні та за кордоном на користь колишніх акціонерів і груп афілійованих з ними осіб. Зокрема, у жовтні-листопаді 2016 року ПриватБанком були прокредитовані 36 фіктивних підприємств на загальну суму в 133 млрд грн, за рахунок яких були погашені кредити 193 інших позичальників банку.

Взаємне ініціювання позовів почалося у 2017 році. З боку НБУ і вже націоналізованого ПриватБанку були подані позови до екс-власників ПриватБанку Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова про стягнення незаконно виведених з банку коштів, через що той збанкрутував. А «у зворотний бік» – про компенсацію збитків акціонерів через незаконну націоналізацію банку і повернення коштів з рахунків, власників яких НБУ визнав пов'язаними особами та відмовився повертати їм гроші.

На сьогодні в українських судах у справі ПриватБанку від обох сторін розглядається понад 150 позовів. Також розглядаються справи в судах Великобританії та Швейцарії. Зокрема, як забезпечувальний захід Лондонський суд видав наказ про всесвітній арешт активів колишніх власників банку на суму понад $ 2,5 млрд. У Швейцарії розглядається позов щодо боргів за кредитами рефінансування під особисту поруку Ігоря Коломойського на 6,64 млрд грн.

22 березня 2019 року Печерський районний суд Києва в рамках кримінального провадження щодо виведення 19,7 млрд грн рефінансування, наклав арешт на активи низки компаній, пов'язаних з екс-власниками банку. Керівництво банку звинувачується у виведенні цих коштів протягом 2014 року шляхом видачі кредитів 42 суб'єктам господарювання, які ті вивели за кордон, і гроші за кредитами не повернули.

Переведення ПриватБанку у власність держави у 2016 році пройшло за згодою Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. Вони направили лист на адресу глави НБУ і прем'єр-міністра з проханням допомогти у вирішенні проблем банку і зобов'язаннями провести реструктуризацію боргів банку до 1 липня 2017 року. Однак лист не має юридичної сили, і сторони в результаті не стали дотримуватися цього плану – екс-власники банку не провели реструктуризацію, і почалися суди.

З чиєї вини цих домовленостей не було досягнуто – ми поки не знаємо.

Як діяла держава? 18 грудня 2018 року НБУ ухвалив рішення про віднесення ПриватБанку до категорії неплатоспроможних на підставі статті 76 закону «Про банки і банківську діяльність». Зокрема, через зменшення регулятивного капіталу нижче гранично встановленого Нацбанком рівня. Розмір регулятивного капіталу має відповідати потребам для покриття можливих негативних подій, які можуть виникнути в діяльності банку. Тобто це наявність достатньої кількості коштів для виконання своїх зобов'язань перед клієнтами.

За даними НБУ, на 1 грудня 2016 року банку було потрібно вливання в капітал 148 млрд грн. 18 грудня ФГВФО прийняв рішення про введення в банк тимчасової адміністрації. Того ж дня НБУ звернувся до Кабінету міністрів з пропозицією про входження в капітал банку «з метою запобігання виникненню нестабільної ситуації в банківській системі України, враховуючи системну важливість ПАТ КБ «Приватбанк». Ця пропозиція була підтримана Радою національної безпеки і оборони.

Кабмін видав постанову про покупку 100% акцій банку за 1 грн і доручив Міністерству фінансів провести випуск ОВДП для залучення необхідних коштів.

21 грудня був підписаний договір про продаж 100% акцій банку між Фондом гарантування вкладів і Мінфіном. Підстава – стаття 39 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою «виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду», і однією з можливостей є «продаж неплатоспроможного банку інвестору». Однак в цій самій статті йдеться про проведення відкритого конкурсу, і далі описується процедура його проведення.

Можна припустити, що в позові екс-власників ПриватБанку проти НБУ та уряду йшлося про два основні порушення:

  • неправомірність проведення та необґрунтованість висновків НБУ про недостатність розміру регулятивного капіталу, який був зроблений на підставі проведення позапланової перевірки;
  • порушення процедури передачі корпоративних прав фондом інвестору, тобто Мінфіну.

Що далі? Потрібно розуміти, що Окружний адмінсуд – це тільки перша інстанція. НБУ вже заявив, що подаватиме апеляцію, тобто рішення Окружного суду не набере сили до розгляду справи судом другої інстанції. А потім до процесу може бути підключений Верховний суд. На всі ці розгляди знадобиться як мінімум півроку, а з огляду на реалії вітчизняної судової системи – від року і більше.

Теоретично потім Ігор Коломойський може звернутися в міжнародні суди.

У цей період клієнти банку не відчують жодних змін. ПриватБанк і далі залишатиметься державним банком. І навіть якщо всі три інстанції ухвалять рішення на користь Ігоря Коломойського, яким чином реально можна «відмотати» рішення про націоналізацію – невідомо. Вірніше, що робити з більш ніж 155 млрд грн, які держава вклала в банк? Такий механізм не прописаний в українському законодавстві. Можливо, Верховний суд надасть таке роз'яснення.

І навіть якщо за рішенням судів корпоративні права будуть повернуті Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову, НБУ вже наступного дня знову може визнати банк неплатоспроможним і знову запустити процедуру його націоналізації.

Наразі є лише один правовий механізм виходу держави з капіталу банку – продаж його інвесторові.

Чи існує варіант мирової угоди? Так. Але тут вже всі рішення і дії здебільшого «скочуються» суто в політичну площину. У будь-якому випадку, сумнівно, що влада почне обговорювати можливу мирову угоду до рішення апеляційного суду.

Найбільша потенційна проблема – відносини з МВФ. Рішення проблеми ПриватБанку в 2016 році було однією з тем переговорів з іноземними кредиторами. З огляду на нещодавнє рішення Конституційного суду про скасування статті Кримінального кодексу з відповідальністю за незаконне збагачення чиновників – в України накопичується вже занадто багато невиконаних вимог.

Якщо суди затягнуться, ні про який продаж ПриватБанку іншому інвестору не може бути й мови. Нагадаємо, згідно зі Стратегією розвитку банку, це повинно відбутися у 2021 році. Значить, держава не отримає компенсації за свої вкладені в банк величезні кошти.

Наявність спору щодо державної власності може стати перешкодою і для проведення приватизації інших держпідприємств. Але саме активної приватизаційної кампанії від України давно вимагає МВФ, і вона більш ніж необхідна самій державі.

А відсутність у 2019 році фінансової допомоги з боку західних донорів – це майже гарантовані проблеми з обслуговуванням держборгу і девальвація гривні.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті