Турецьке «загартовування»: як США і ЄС вирішили провчити Ердогана

Турецьке «загартовування»: як США і ЄС вирішили провчити Ердогана

Чи будуть корисними для України чужі «процедури»

Цей матеріал також доступний російською
Турецьке «загартовування»: як США і ЄС вирішили провчити Ердогана
Фото: CNBC.com

Днями держсекретар Майк Помпео заявив, що США готові до військових дій проти Туреччини, якщо буде така необхідність. При цьому він не уточнив, які саме дії Анкари можуть спричинити рішення адміністрації Білого дому застосувати силовий сценарій.

У свою чергу президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган наголосив, що Туреччина відновить операцію в Сирії, якщо Вашингтон не виконає своїх обіцянок щодо виведення курдських загонів із «зони безпеки».

А тут ще й депутати Європарламенту вчора засудили дії Туреччини щодо встановлення контролю над «зоною безпеки» на півночі Сирії і підготували проект нових економічних санкцій проти Анкари. Сьогодні за інформацією Reuters цей документ мають підтримати всі політичні групи європарламенту. Подивимось, чи справдяться ці прогнози.

Поки ж європейці вирішують, що робити із Туреччиною, а у США заявляють про підготовку якихось «гірких пігулок» для  Анкари військовий експерт Михайло Жирохов розповів Mind чи дійсно на часі загострення конфлікту між країнами та як ця ситуація може вплинути на Україну.

Ситуація навколо турецького наступу в Сирії і реакція на неї США в останні дні набирає обертів. Спочатку 17 жовтня Анкара і Вашингтон домовилися про повне припинення операції на північному напрямку на 120 годин. Американська адміністрація запевнила Ердогана в тому, що підтримувані ними курдські формування будуть виведені за демаркаційну лінію в 30 км на південь від кордону Сирії з Туреччиною.

Однак згодом відбулися події, які докорінно змінили загальну ситуацію. Справа в тому, що курдському керівництву вдалося досягти домовленостей з Асадом і Росією, яка його підтримує, про спільні операції проти протурецьких «проксі».

У відповідь турки заявили про готовність продовжувати наступ, незважаючи на домовленості із США. Ердоган заявив, що інтереси Туреччини – перш за все. У відповідь американська адміністрація почала відкрито погрожувати.

22 жовтня держсекретар Майк Помпео в інтерв'ю телеканалу CNBC прямо заявив, що за потреби США готові до військових дій проти Туреччини. І це всередині одного військово-політичного блоку! Варто нагадати, що і США, і Туреччина є членами НАТО, а на території Туреччини до останнього часу перебували американські ядерні боєприпаси, розміщені там ще з часів протистояння НАТО і Варшавського блоку.

Про реальність загроз

Однак, як бачиться, до прямого зіткнення Вашингтона і Анкари не дійде: не так Ердогана захльостують амбіції, адже поки на економічному і військовому рівні Анкара тягне тільки на регіональну державу, не більше того. Та й президент США Дональд Трамп навряд чи так зайнятий передвиборчою кампанією, що піде на розвал єдиного європейського острівця безпеки – НАТО, хоча Європу він явно недолюблює.

Швидше за все, протистояння продовжиться лише на словах, однак матиме серйозні геополітичні наслідки, які торкнуться і України. Адже навіть у разі досить-таки мирного завершення протистояння по лінії Вашингтон – Анкара колишньої довіри між партнерами вже не буде. А значить, американській дипломатії доведеться вибудовувати нову стратегію дій у Чорноморському регіоні, адже втратити тут свої позиції США не можуть собі дозволити.

Про перспективи розвитку подій

І тут варіантів може бути декілька. Перш за все той, що реалізується наразі: вибудовування лінії протидії Росії на базі трикутника Україна – Румунія – Грузія. Однак багаторічні зусилля Вашингтона не завжди дають видимий результат.

Грузинські збройні сили зробили досить слабкий опір Росії у ході війни «888», а всі досягнення України практично повністю виявилися похованими в результаті зміни політичного керівництва країни.

Тому цілком вірогідним буде перехід до плану «Б», тобто до створення на противагу турецьким амбіціям і ситуативному союзу Анкара – Москва серії тандемів з окремими країнами. Вже цілком очевидне зближення Штатів і Польщі, причому настільки щільне, що заговорили навіть про скасування віз для поляків при відвідуванні США.

Також добре проглядається союз США – Румунія. Бухарест продовжує отримувати «смаколики» від такої ситуації і почав масштабне оновлення своїх збройних сил. Тут і закупівлі американських винищувачів F-16, і оновлення озброєння сухопутних військ, і досить затратні інфраструктурні проєкти.

І нарешті, досить несподіваний тандем США – Греція. Греки впродовж останніх 100 років знаходяться в досить відвертому протистоянні з турками, яке час від часу переходить у гарячу фазу. Варто тільки згадати війну 1974 року за Кіпр – і це при тому, що на той момент обидві держави перебували в складі НАТО!

Для Америки такий союз має цілком певні плюси. Так, Греція самостійно контролює Егейське море, яке, серед іншого, є зручним плацдармом для американського 6-го флоту. Звідси зручно працювати крилатими ракетами «Томагавк» по цілях в Чорному морі, зокрема й по окупованому Криму. А ще дуже просто блокувати будь-який військовий і невійськовий трафік з Чорного моря в Середземне, і навпаки.

А якщо згадати, що російське угруповання буквально «висить» на тоненькій «ниточці» морського моста Чорне море – Латакія, то загроза більш ніж очевидна. Та як показали останні події в Керченській і Ормузькій протоках – для припинення руху зовсім не обов'язково застосовувати силу, можна діяти суто в рамках міжнародного морського права. Тобто офіційно всі судна просто зупинятимуть на невизначений час на перевірку. І абсолютно не має значення причина – підійдуть перевірка документів екіпажу, вантажів або «боротьба з нелегальним обігом зброї та наркотиків».

Про «бонуси» для України

Зрозуміло, що описаний сценарій – поки тільки прогнозований розвиток подій, а від підтримки України американці не відмовляться, принаймні найближчим часом. Однак і говорити про те, що країна зможе перейти на більш високий рівень міждержавних відносин, теж поки не доводиться.

Занадто «беззуба» позиція нашого зовнішньополітичного керівництва на світовій арені та велике бажання президента Зеленського особисто зустрітися з президентом Російської Федерації. Причому навіть за рахунок серйозних поступок щодо досить важливих для країни питань.

Не додає оптимізму і вільна чи мимовільна участь України як держави в американських передвиборчих внутрішньополітичних скандалах. Які висновки робить американська еліта – цілком очевидно. Адже недарма саме зараз у Конгресі порушили питання про визнання полку «Азов» терористичною організацією.

Є для України і ще один важливий момент американо-турецького протистояння. В останні декілька років вітчизняна військова промисловість досить щільно почала співпрацювати з турецькими партнерами. Тут і безпілотники Bayraktar TB2, які незабаром будуть прийняті на озброєння ЗСУ, і участь наших компаній у програмі модернізації турецьких бронетанкових сил, і радіостанції Aselsan (на які через три роки перейде наша армія) та багато іншого.

Чи не піде Вашингтон у разі конфлікту на прямий шантаж з метою призупинити такого роду співпрацю? Після липневого демаршу Трампа від американського керівництва можна очікувати будь-чого.

Таким чином, можна говорити про те, що загострення відносин між Вашингтоном і Анкарою в будь-якому випадку вкрай негативно тим чи іншим чином позначиться і на Україні – адже будувати чорноморську стратегію без урахування цього чинника просто нереально. І рано чи пізно нашому військово-політичному керівництву доведеться робити вибір. Яким він буде – покаже найближчий час.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті