Плануючі бомби GLSDB: як Україна зможе скористатися їхніми унікальними характеристиками
Про можливості цієї зброї та історію її винаходу
Пентагон 3 лютого 2023 року оголосив про виділення чергового пакету військової допомоги Україні на $2,175 млрд. Окрім боєприпасів (зокрема, і протитанкових ракетних комплексів Javelin), бронеавтомобілів і ЗРК HAWK, США вперше передають плануючі бомби Ground-Launched Small Diameter Bomb (GLSDB) виробництва корпорації Boeing, дальність ураження цілі якого становить 94 милі (150 км). Які можливості мають GLSDB і як вони були винайдені, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Агентство Reuters вперше повідомило про пропозицію Boeing розгорнути виробництво GLSDB для України в листопаді 2022 року. На той час очікувалося, що GLSDB може з'явитися в нас навесні, що виявилося досить близьким до реальності.
Історія появи такої гібридної зброї
На початку 2000-х років американська армія почала знімати з озброєння реактивні снаряди для РСЗВ М270 із касетною бойовою частиною М26. Власне, це був один із перших снарядів для цієї реактивної системи, який застосовувався в бойових умовах у 1991 році під час операції «Буря в пустелі».
Тоді й були виявлені його недоліки – відносна невелика дальність стрільби та те, що суббоєприпаси М77 виявилися практично неефективними проти броньованих цілей. У результаті дуже швидко був розроблений і запущений у масове виробництво новий снаряд М31, який став основним як для М270, так і для М240 HIMARS.
М26 зняли з виробництва, але утилізувати не поспішали, і на складах їх залишилося чимало. Крім того, у сховищах було чимало легких керованих авіаційних бомб GBU-39 (загальна маса – 130 кг). І ось тоді на сцену вийшла фірма Boeing, яка разом із групою Saab AB запропонувала таку собі гібридну зброю, яка була поєднанням ракетного двигуна M26 і бомби GBU-39 у габаритах стандартної ракети для РСЗВ.
Читайте також: Голова Держспецзв'язку: «Армія дронів» уже законтрактувала 877 безпілотників на 948 млн грн»
GLSDB мають сучасні типи наведення
Слід зазначити, що різні модифікації GBU-39 (крім базового варіанту, існує також GBU-39/B, GBU-53, GBU-53B та GBU-39A/B) оснащуються інерційною / супутниковою системою наведення, напівактивною лазерною або активною головкою радіолокаційного самонаведення (ГСН).
Від типу засобів наведення залежить бойові можливості бомби. Так, наведення на основі навігаційних систем дозволяє атакувати лише нерухомі цілі, а лазерна та радіолокаційна ГСН забезпечують ураження й рухомих.
При цьому модифікація з лазерною головкою потребує підсвічування цілі, що можна здійснювати як із землі, так і з безпілотника – наприклад, Bayraktar, який є на озброєнні ПСУ, або Puma, які заявлені в цьому ж лютневому пакеті американської допомоги. Але такі досконалі зразки навряд чи будуть передані Україні – принаймні на першому етапі.
Плануюча бомба дочекалася свого часу
На власні гроші компанії створили дослідний зразок, який представили 2006 року. Принцип застосування був досить простий: після запуску із РСЗВ HIMARS або М270 бомба виводиться на певну висоту, відокремлюється від ракети, розкладає мінікрила та планує до своєї цілі, підсвіченою лазером, або за координатами, визначеними за GPS.
Однак тоді зацікавлення в американських військових цей проєкт не викликав – як мінімум через те, що в оборонному бюджеті було достатньо коштів для закупівлі «справжніх» тактичних ракет типу MGM-140 ATACMS із дальністю ураження цілей у 300 кілометрів, а крім того, бомби можна було спокійно використовувати і з літаків.
GLSDB випробовували тричі з 2015 року. За словами офіційного представника Boeing, знайомого з результатами, під час випробувань GLSDB пролетіла понад 81 милю (130 км) і вразила ціль в межах 40 дюймів (102 см) з наведенням за GPS.
Згідно з вебсайтом Saab, плануюча бомба може долати радіоелектронні перешкоди, використовуватися в будь-яких погодних умовах і застосовуватися проти броньованих машин.
GLSDB не сподобається російському ППО
Загалом, якщо дивитися на характеристики, створюється враження, що GLSDB може виявитися дуже ефективною зброєю.
Насамперед варто зазначити дуже малу ефективну площу розсіювання (всього 0,015 кв. м), яка ускладнює протидію навіть із боку сучасних ЗРК, зокрема комплексів «Панцир-С1», які є основним засобом ППО ближньої дії російського окупаційного корпусу в Україні.
Крім того, GLSDB стартує у напрямку цілі за аеробалістичною траєкторією, а далі розділяється, що явно не додає впевненості зенітникам для її перехоплення.
Західні військові експерти говорять, що найбільш ефективні такі боєприпаси будуть у разі нанесення ударів у межах міста, за підтримки наземних військ із повітря по аеродромах, спорудах, броньованої техніки, вогневих точках, засобах РСЗВ та ППО.
Менш ефективні вони будуть у разі застосування проти глибоких бункерів, споруд, великих інфраструктурних об’єктів і будівель, промислових підприємств, мостів та живої сили противника.
Зброя потрібна Україні «тут і зараз»
З подання американського видання Bloomberg вітчизняні, а також російські ЗМІ почали розповсюджувати інформацію, згідно з якою, нібито за словами неназваного джерела, виробництво GLSDB для України може забрати деякий час і зброя може з'явитися на полі бою лише за 9 місяців.
Очевидно, що такі строки (як заявляють у ЗМІ – 9 місяців) абсолютно неприйнятні за нинішніх умов маневреної війни і ставлять під сумнів необхідність такої зброї, адже вона потрібна «тут і зараз».
Однак слід зазначити, що на американських складах є достатньо GBU-39 перших версій, а М26 взагалі зняті з озброєння. Тобто питання в налагоджені постачання таких елементів, як приводи хвостового оперення від HR Textron і розкладних крил від MBDA Diamondback.
Це дозволяє говорити про те, що виробництво GLSDB буде в рази дешевше за ракети ATACMS (які нам поки не дають) – всього кілька десятків тисяч доларів.
Читайте також: Leopard для України: новий поворот у війни проти росії
ЗСУ зможуть поцілити в російські військові об'єкти в Криму й не тільки
У будь-якому разі отримання ЗСУ нової далекобійної зброї за наявності достатньої кількості пускових установок дозволить як мінімум збільшити дальність ураження цілей противника як на окупованій території України (частково навіть у Криму), так і на території рф і білорусі (Брянськ, Бєлгород, Курськ, Гомель, Брест).
Варто зазначити, що в Пентагоні спеціально обмовилися, що США залишають на розсуд Києва можливість використання цих далекобійних снарядів для ударів по Криму.
Цікаво, що чисто теоретично під удар GLSDB потрапляє, наприклад, аеродром Джанкой, який нині є основною базою російської армійської авіації на південному напрямку.
Гелікоптери доведеться передислокувати кудись подалі, а отже, вони не зможуть ефективно працювати через дальність польоту до зони бойових дій (~250 км). А штурмовиків і бомбардувальників у росіян занадто мало для того, щоб працювати за запитами наземних військ. Слід згадати ще «сухопутний коридор» та Перекопський перешийок.
Підсумовуючи, варто сказати, що GLSDB наразі найбільш далекобійна зброя, яку нам планують поставити західні союзники з початку широкомасштабного російського вторгнення. І, найімовірніше, це лише «розминка» перед постачанням ATACMS, але не забігатимемо наперед.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
