Камінь з плечей: які перспективи у приватизації державних банків

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман анонсував масштабне роздержавлення банківської системи України. На думку глави Кабміну, це прогресивний крок, який піде на користь фінансовому сектору і дозволить залучити до країни інвесторів. Питання лише в тому, чи зможе уряд знайти мотивованих покупців і при цьому зберегти контроль над банківською системою.

Гучний анонс Володимира Гройсмана пролунав одразу після зустрічі з президентом групи Світового банку Джим Йонг Кімом, під час якої був підписаний Меморандум про взаєморозуміння щодо підтримки приватизації державного Укргазбанку. Це дає істотні надії на те, що Світовий банк посприяє приватизації українського активу та залученню інвесторів, хоча статус самого меморандуму поки нікого ні до чого не зобов'язує. Особливо в частині конкретних термінів.

Чому влада йде з банківського сектора? Концепція відходу держави від банківської системи є частиною процесу приватизації державного майна України в цілому. Започатковано її було ще за часів роботи Кабміну Арсенія Яценюка і пізніше підхоплено урядом Гройсмана. Попри амбітні плани, приватизацію влада останніми роками з тріском провалює, катастрофічно недобираючи в бюджет заплановані кошти. За підсумками 2016 року до бюджету надійшло лише 330 млн грн з 17 млрд, які було заплановано отримати від приватизації. Це лише 2%. Природно, однією з ключових позицій у приватизаційному пакеті є банківський сектор. Саме тому уряд робить усе можливе, аби зрушити ситуацію з мертвої точки, намагаючись знайти підтримку у зовнішніх партнерів.

Про які банки йдеться? Якщо підписаний зі Світовим банком меморандум стосується конкретно приватизації Укргазбанку, то глобальні плани уряду є набагато ширшими. Згідно зі стратегією Міністерства економічного розвитку і торгівлі, приватизація повинна також поширитися на Ощадбанк, ПриватБанк та Укрексімбанк. Сукупно всі держбанки складають левову частку української банківської системи (55,6% у чистих активах за підсумками першого півріччя 2017-го), яка зараз лежить на плечах уряду, а отже – державного бюджету. Прихід інвесторів не тільки ознаменується припливом грошей у ці структури, але ще і зніме з влади цілий ряд фінансових зобов'язань. Варто зазначити, що на сьогодні тільки Укргазбанк входить до десятки надійних банків за підсумками осіннього рейтингу Mind. Це говорить про жалюгідний стан держбанків, який з кожним роком лише погіршуватиметься.

Хто купить? Тут усе індивідуально. Щодо долі Укргазбанку є попереднє взаєморозуміння зі Світовим банком. У листопаді минулого року аналогічний меморандум був підписаний з Європейським банком реконструкції та розвитку щодо приватизації Ощадбанку. З огляду на те, що ЄБРР надав Ощадбанку технічну допомогу і кредитне плече, цілком ймовірно, що у європейців є плани на цю фінансову установу. Набагато складніше з ПриватБанком, про що вже писав Mind. Знайти покупця на такий великий і проблемний актив, який перебуває в перманентному судовому процесі на найвищому рівні, у найближчі 3–5 років буде практично неможливо.

Чи може приватизація ще більше дестабілізувати банківський сектор? Навряд чи, з огляду на його повну нинішню стагнацію. Якщо йтиметься про потужні банківські групи з міжнародним впливом, то ризики мінімальні. Особливо якщо уряд поведеться грамотно і збереже свою пайову участь у структурі власності банків.

Чи є правові підстави? Так, і вони навіть вдосконалюються. 9 листопаді Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект №7066 «Про приватизацію державного майна», яким прописуються нові правила оцінки та продажу держактивів. Великі об'єкти, згідно з документом, продаватимуться з залученням інвестиційного радника – представника банку зі світовою репутацією.

Які плюси? Головний плюс від можливого роздержавлення банківського сектора – боротьба з корупцією. Не секрет, що сьогодні держбанки є частиною корупційних алгоритмів з відмивання грошей, а великі чиновники використовують держпідприємства як прикриття схем з особистого збагачення. Природно, що в таких умовах жоден державний актив не може похвалитися поліпшенням якості обслуговування клієнтів і акуратністю в роботі з партнерами.

Які мінуси? Йдучи з банківського сектора, держава практично повністю усувається від вирішення проблем фінансових установ. Тепер і вкладникам, і кредиторам доведеться мати справу з приватними власниками, рівень доброчесності яких зобов'язана гарантувати держава. Але в українських реаліях все може скластися абсолютно по-іншому.

Які перспективи? Ініціативу уряду Володимира Гройсмана навряд чи можна цілком реалізувати найближчим часом. Занадто багато невирішених проблем і ризиків для зовнішніх інвесторів. Але в перспективі українська банківська система повинна пройти грамотне роздержавлення, оскільки це єдиний шанс на відновлення фінансового сектора, що є однією з головних умов для економічного зростання.