Кліматична децентралізація: три головні виклики для України
Чому глобальні ризики вимагають локальних рішень
З 31 жовтня по 12 листопада в Глазго триває СОР26 – Міжнародна конференція ООН з клімату. 1 та 2 листопада на ній відбувся саміт за участю лідерів різних держав, на якому виступив і президент України Володимир Зеленський. «Зупинити процес глобального потепління можна лише змінивши глобальне мислення та пріоритети світової політики», – зазначив він у своїй промові. Говорячи про ціннісні орієнтири на шляху до стійкого майбутнього, Зеленський наголосив, що світові «необхідне глобальне потепління у відносинах держав, де щороку тане довіра».
У цьому виступі також пролунало нагадування міжнародній спільноті про тимчасову окупацію Криму Росією та збройний конфлікт на Донбасі, спровокований Москвою. Наразі ці території стали «двома екобомбами у центрі Європи».
Друга вагома теза – підтвердження мети України щодо скорочення викидів парникових газів: до 2030 року – на 65% (від рівня 1990 року), і не пізніше 2060 року країна має стати кліматично нейтральною.
Аби реалізувати настільки амбітні плани, Україна розраховує на доступ до «стабільного та довгострокового фінансування, зокрема в рамках Зеленого кліматичного фонду». Ці кошти потрібні для модернізації економіки, підвищення енергоефективності та переходу від викопного палива до чистої енергії.
Звісно, не варто чекати, що шлях України до кліматичної нейтральності виявиться простим. Mind проаналізував основні чинники нестабільності, які супроводжуватимуть цей процес.
Екстремальні погодні коливання
Глобальна зміна клімату – безумовний факт, який підтверджують висновки найавторитетнішої наукової спільноти – Міжурядової експертної групи ООН з клімату (IPCC). Навіть якщо сьогодні людство припинить емісію парникових газів, яка є головною причиною потепління, то їхній обсяг, що накопичився в атмосфері, продовжить створювати проблеми та змінювати звичний спосіб життя.
Вчені прогнозують, що хвилі тепла на Землі наростатимуть. Це означає, що зими скорочуватимуться, а літо – ставатиме довшим і спекотнішим.
Збільшиться також мінливість та амплітуда метеорологічних коливань. Стрімкі перепади добової температури перетворяться на звичайне явище, як і природні катаклізми: сильні посухи та потужні зливи, урагани та повені. Переходи між ними в окремих регіонах із кожним роком будуть більш екстремальними. Хоча морозів поменшає, але вони стануть інтенсивнішими.
Такі масштабні кліматичні зрушення, підтверджені науковими прогнозами, змушують держави не боротися з новими умовами – це непотрібне завдання, а адаптуватися до них.
Адаптація передбачає комплекс політичних, економічних, інженерних рішень задля підвищення стійкості економіки. Завдання урядів – розробляти системи раннього попередження погодних подій, які несуть загрозу національній безпеці та життю громадян, ускладнюють розвиток економіки та регіонів.
Загострення міжнародної конкуренції
Політична напруга у багатьох точках світу наочно демонструє зацікавленість різних країн у переформатуванні міждержавних зв'язків. Створені в попередні роки політичні та економічні союзи більше не працюють. Нерозривні, здавалося б, партнери на світовій арені не знаходять причин «дивитися в одному напрямку» і розходяться в різні боки, щоб укласти угоди з новими стратегічними союзниками.
Не останню роль у цьому відіграють зміни в енергоспоживанні. Повсюдно зростає популярність відновлюваних джерел енергії, які протягом усього виробничого ланцюжка мають менш згубний вплив на клімат, ніж викопні вуглеводні.
Неминучість такого «зеленого» тренду з часом призведе до того, що держави – домінуючі постачальники на нафтогазовому ринку втратять звичну владу, яка дозволяла їм впливати на ситуацію у світовій економіці та контролювати цілі регіони, диктуючи ціни на енергоносії.
І такий енерготранзит уже триває. Він проявляється, зокрема, через загострення конкуренції США, Росії та Франції на ринку сучасних ядерних технологій.
Вашингтон просуває свої інновації різних континентах. 3 листопада Держдепартамент США повідомив про виділення $25 млн Україні, Польщі, Румунії, Індонезії та Бразилії «для розширення доступу до безпечної ядерної енергії». Американський уряд також планує розширювати підтримку в рамках ініціативи Nuclear Futures Package, про що було оголошено на конференції COP26.
США просувають будівництво атомних електростанцій з малими модульними реакторами (ММР), тоді як Росія та Франція роблять ставку на традиційні АЕС. Крім того, конкуренція між країнами проявляється на ринку ядерного палива.
Традиційні атомні станції, які дісталися Україні в спадок від СРСР, відповідали інтересам того часу, коли економіка розвивалася завдяки важкої промисловості. В основі роботи таких галузей – цілодобові, безперервні та енерговитратні технологічні процеси. Але структура економіки – як світової, так і української – трансформується. Провідна роль переходить від важкого виробництва до сфери послуг. Удосконалюються також промислові технології.
Читайте також: Атомна децентралізація: що прийде на зміну великим АЕС
Тому оптимізація витрат і стабільне енергопостачання дедалі частіше асоціюються не з централізованими потоками від великих постачальників і виробників, а з локальними рішеннями, які зручно контролювати й адаптувати під ситуацію на виробництві. Розвиток технології ММР, фотовольтаїки та вітряної генерації є відповіддю на такий запит.
Енергетичні кризи
Головною ареною протистояння між споживачами та постачальниками енергії 2021 року став ринок природного газу – найбільш комплементарного палива для ВДЕ й найчистішого серед усіх вуглеводнів.
Нинішня енергокриза в Європі – один із епізодів цього протистояння. У її основі – непередбачувана погода, спровокована зміною клімату. Незвичні коливання спеки та нижчих температур змінили традиційну динаміку попиту на енергоносії. Разом із нестабільною генерацією ВДЕ це призвело до дефіциту електроенергії, який Європі не вдалося компенсувати природним газом – під тиском ринкових та політичних чинників постачальники не змогли забезпечити додаткових обсягів.
Виниклою нестабільністю для просування своїх економічних і політичних інтересів, скористалася Росія – домінуючий постачальник газу в ЄС. Спекулюючи на ситуації, «Газпром» прагне нав'язати Європі власні умови для запуску газопроводу «Северний потік – 2» в обхід України, тим самим підвищуючи ризики безпеки на континенті.
Вихід із ситуації Україна та провідні західні країни вбачають у прискореному розвитку «чистих» технологій та відновлюваної генерації. Інакше споживання «брудних» джерел енергії зростатиме всупереч меті Паризької кліматичної угоди.
Саме це вже відбувається цьогоріч. Відновлення світової економіки після пандемії зажадало більше енергії, а проблеми з постачанням газу та ВДЕ змусили країни бити рекорди у використанні вугілля та нафтопродуктів.
«Нам знадобиться ще більше зусиль, аби скоротити викиди парникових газів... Кіотський протокол і Паризька угода не розв’язують проблем, адже ці документи не встигають за викликами сучасності», – сказав Володимир Зеленський у своїй промові на COP26, акцентувавши на відомому в економіці «парадоксі Джевонса».
Сформульований і доведений британським математиком Вільямом Стенлі Джевонсом, парадокс є ситуацією, коли технологічний прогрес, який підвищує ефективність використання ресурсів, призводить до збільшення обсягів їх використання – це закономірний наслідок економічного зростання.
Читайте також: Захмарні цілі ООН: чому найближчим часом світ не зможе зменшити залежність від викопного палива та біомаси
Тому всупереч гучним сподіванням активістів, вимога від країн та компаній скоротити кількість енергоресурсів через енергозбереження – загалом мета марна. Її неможливо досягти без шкоди розвитку економіки та промисловості.
Що з усім цим робити?
Професор Канадського університету Манітоби Вацлав Сміл, якого журнал Foreign Policy вніс до рейтингу 100 найвпливовіших глобальних мислителів, вважає популярну думку про те, що енергоефективність знижує витрату енергії, одним із найбільш шкідливих міфів. «На жаль, це хибне переконання прийняли за універсальну істину, і воно стало практично релігійною догмою, яка не піддається раціональній критиці… Насправді ми ніколи не можемо бути впевнені в тому, яка тенденція переважатиме в кожному конкретному випадку», – пише Сміл у книжці «Енергетика: Міфи та реальність. Науковий підхід до аналізу світової енергетичної політики».
Тому скоротити споживання викопного палива можливо лише в тому разі якщо стрімко розвиватимуться технології декарбонізації та генерація «зеленої» енергії, щоб підтримувати економічне зростання. Поступово ВДЕ зможуть потіснити в певних галузях вуглеводні, яким стане набагато складніше конкурувати на ринку.
Однак немає причин побоюватися, що «парадокс Джевонса» заздалегідь унеможливлює мету обмежити на глобальному ринку владу домінуючих постачальників нафти та газу – країн-виробників та пов'язаних із ними державних монополій. Їхня роль на ринку залежить від темпів поширення альтернативної «чистої» енергії.
Річ у тім, що «зелені» технології, з якими пов'язують вирішення глобальних кліматичних проблем, орієнтовані на локальні рішення та децентралізацію постачань. Для України це означає в перспективі можливість нейтралізувати надмірний політичний вплив Росії та «Газпрому», а також вітчизняних компаній, що домінують в електроенергетиці. Природним наслідком децентралізації енергопостачання стане обмеження ролі державних монополій.
У західних країнах є багато вражаючих прикладів, як на місцевому рівні успішно скорочується імпорт викопного палива внаслідок розвитку ВДЕ, будівництва сховищ енергії та децентралізації енергопостачання. І якщо сьогоднішні конфлікти часто виникають через суперечки щодо доступу до енергоресурсів, то розвиток ВДЕ може покласти край міждержавним і корпоративним війнам. Навряд чи, звісно, такий процес проходитиме легко, але децентралізація в енергопостачаннях здатна вирішити хоча б частину проблем, які зараз провокують конфлікти, що загрожують безпеці.
Більше корисної інформації, новин та аналітики про світовий енергетичний ринок – на каналі Світлани Долінчук. Читайте тут про головні тренди в енергетиці та торгівлі енергоресурсами, нові технології в нафтогазовій галузі, енергопереході та декарбонізації.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
