Залишити росіян без «світла»: які об’єкти треба уразити, щоб знеструмити енергетику поблизу кремля
Як Україні змусити росію платити високу ціну за свої атаки
Майже щоночі росія завдає ударів по українській енергетиці. Після атаки 28–29 листопада приблизно 700 тис. мешканців України залишилися без світла. Кількома днями раніше ударів рф завдавала по всіх великих підстанціях (ПС), через що довелося примусово знизити обсяги виробництва електроенергії на атомних блоках трьох підконтрольних Україні АЕС: Рівненській, Хмельницькій і Південноукраїнській.
Тобто тактика росії полягає не лише в тому, щоб «вибити» прикордоння та невеликі погано захищені ПС, а й ще в тому, щоб створити «випалене енергокільце» навколо найбільшого конгломерату (Києва та Київської області) і роз’єднати магістральні мережі на правому й лівому берегах Дніпра.
Київ методично відрізають від загальної енергосистеми України: російські атаки концентруються на найбільших підстанціях у регіонах навколо «київського кільця» – Полтавській, Житомирській, Вінницькій, Чернівецькій областях, а також у західних областях. Це ті регіони, які потенційно можуть передавати електроенергію з Румунії та Словаччини, не кажучи вже про постачання з українських АЕС.
Але ключове питання в тому, як Україна може наносити удари у відповідь по енергетиці рф, щоб змусити кремль платити неспівмірну ціну? Mind публікує висновки дослідження на цю тему Українського центру аналітики та досліджень (UCAI).
Як росія тестує теракти на українських АЕС
Судячи з останніх ударів, припускаємо, що рф на українських АЕС свідомо тестує різновиди терактів, які в майбутньому можуть бути застосовані проти станцій самої країни-терористки. Українська енергосистема фактично перетворена на полігон, де росія відпрацьовує сценарії «керованого хаосу» у ядерній та електроенергетичній інфраструктурі.
У вересні – жовтні понад місяць окупована Запорізька АЕС живилася від дизель-генераторів замість прямих магістральних ліній електропередач (ЛЕП) з території України. Окупанти пояснювали це тим, що ЗСУ нібито пошкодили магістральні ЛЕП, хоча дослідження та супутникові знімки GreenPeace це спростували.
Прямий удар 1 жовтня по ПС у Славутичу, яка забезпечує Чорнобильську АЕС, – це перевірка можливостей, скільки витримає АЕС без зовнішньої підтримки. ЧАЕС знадобилося три години, щоб перепідключитися. Її вдалося заживити завдяки запасам обладнання та генераторів від міжнародних донорів. Проте ця «подушка безпеки» не є безмежною: зараз, на жаль, у Чернігівський і Київський областях майже не залишилося обладнання для швидкої заміни.
«Взимку 2024–2025 років ми підтримали енергетичні системи України на суму 2 млрд євро. На майбутню зиму ми мобілізували 800 млн», – заявив управляючий директор з питань Європи та Центральної Азії в Європейській службі зовнішніх зв’язків Матті Маасікас 9 жовтня 2025 року.
Тобто обсяг зовнішньої допомоги зменшується, а потреби України зростають. Це додатково підштовхує до пошуку асиметричних відповідей: замість «нескінченного латання дірок» на власній мережі змусити росію постійно платити високу ціну за свої атаки. І найвразливіше місце тут не лише ПС, а й уся індустрія виробництва трансформаторів, кабелю та силової електроніки, без яких ремонт російських мереж стає затяжним і дорогим.
Скільки коштує відновлення знищеної підстанції
Приблизні розрахунки вартості відновлення ПС були зроблені європейськими колегами ще на початку повномасштабної війни. Їх можна екстраполювати і на російські ПС, адже базова структура всіх станцій однакова.
Вартість відновлення підстанції залежно від потужності
| Потужність підстанції | Вартість відновлення ПС (враховується лише обладнання та устаткування) |
| 25 МВА | $0,6 – 1,1 млн |
| 40 МВА | $0,8 – 1,5 млн |
| 63 МВА | $1,2-2,2 млн |
| 80 МВА | $1,5 – 2,8 млн |
| 100 – 125 МВА | $2 – 4 млн |
| 500 МВА, 750 кВ | $10-18 млн |
| 750 МВА, 750-1000 кВ | $15 – 28 млн |
| 1000 МВА, 750-1000 кВ | $20-40 млн |
За розрахунками Українського центру аналітики та досліджень
Інакше кажучи, відновлення ПС 750 кВ коштує близько $10–15 млн (з урахуванням вартості трансформатора), і триває до року; 330 кВ – до $10 млн з термінами відновлення до року; 110 кВ – до $5 млн, їх можна відновити за кілька місяців.
Ці оцінки визначені за умови повного знищення підстанції. Якщо вразити тільки розподільчий центр – це лише $200–300 тис., і його можна замінити відносно швидко. Проте заміна силових трансформаторів на ПС триватиме від кількох місяців до року, бо трансформатор треба спроєктувати, якщо мова про унікальні характеристики, виготовити, протестувати та доставити.
Тривалість блекауту залежатиме виключно від того, скільки малих розподільчих підстанцій буде зруйновано одночасно. Наприклад, без ПС на 330 кВ та 110 кВ та сама Курська АЕС просто не матиме куди видавати свої потужності.
Для російської економіки це означає не лише «темряву в розетці», а й зупинення енергоємних виробництв, порушення логістики, зрив роботи транспорту та військово-промислового комплексу. Саме тому російська енергосистема, попри формальну розгалуженість, є високовартісною та повільною в ремонті мішенню.
«Ефект доміно» для московського енерговузла
Оскільки енергосистема України здебільшого будувалася за часів СРСР, усі плани розташування енергетичних об’єктів і їхня технічна документація є на руках у спеціалістів країни-агресора. Втім українські інженери теж аналізують енергетичні карти європейської частини енергосистеми рф і роблять свої висновки.
Їхні поради: зараз найважливіше – потенційне зосередження ударів по підстанціях на 500 та 750 кВ. Ці ПС можна уражати дронами, бажано великими й кількома одночасно. Щодо ПС 330 кВ і 220 кВ: більшість із них повністю залежні від ПС 500–750 кВ і пов’язані з ними тороїдальними (складними перехідними) автотрансформаторами. Але це не змінює ключового факту: знищення ПС 500–750 кВ дає найбільший системний ефект.
Такі ураження великих ПС потенційно можуть вивести з ладу енергосистему європейської частини росії на захід від Волги. москва виявиться розділеною та частково ізольованою через знищення зовнішніх зв'язків ПС 500–750 кВ із низкою АЕС.
Якщо ураження великих ПС відбуватиметься синхронно, може запуститися «ефект доміно»: енергоблоки на низці АЕС будуть змушені аварійно скидати потужність або зупинятися через втрату можливості видавати електроенергію в мережу. Це не створює ядерної загрози, але завдає потужного удару по стабільності енергосистеми та промисловості.
У сценарії, який розглядають інженери, Балаковська АЕС (Саратовська область) на правобережжі Волги може бути частково розвантажена та працюватиме з обмеженнями, що спричиняє ризик аварійної зупинки блоків на Ростовській АЕС.
Далі може відбутися блокування Калінінської АЕС у Тверській області з аварійною зупинкою чотирьох енергоблоків. Наступний крок – глибоке розвантаження Нововоронезької АЕС до 1000 МВт за рахунок втрати частини ліній видачі потужності, після чого система втрачає стійкість у всьому регіоні.
Окремий сценарій – ураження ПС біля Смоленської АЕС, яка втрачає можливість працювати на 500 кВ. У результаті конгломерат «москва» ділиться на кілька секторів, слабко пов’язаних між собою. У європейській частині рф відключаються металургійні та гірничозбагачувальні комбінати, великі заводи та інші енергоємні підприємства.
Приклад сценарію знеструмлення мережі та дестабілізації роботи ключових енергетичних об’єктів у разі ураження однієї вузлової ПС на 500 кВ
За оцінками Українського центру аналітики та досліджень
Силові підстанції вздовж залізниці відносно невеликі, але вони містять трансформатори та системи керування й часто розташовані впритул до самих залізничних колій. Їхнє синхронне ураження в кількох локаціях здатне вивести з ладу сотні кілометрів залізниці. Малі трансформатори простіші, але їх теж треба виготовити, доставити та встановити – це триватиме від кількох тижнів до кількох місяців.
У сукупності це показує: у разі тривалого конфлікту росія ризикує не стільки «великою миттєвою темрявою», скільки затяжною деградацією енергетичної та транспортної інфраструктури, де кожен наступний ремонт складніший і дорожчий, ніж попередній.
Чому «тотальний» блекаут росії малоймовірний, але довга енергетична війна цілком реальна
Про повний і тривалий блекаут на всій території росії не йдеться. Територія рф давно поділена на енергорегіони, і кожен із них має свою майже самодостатню систему енергопостачання. Питання в іншому: наскільки швидко та за яку ціну можна перекинути допоміжні енергопотоки між цими регіонами, коли критична інфраструктура відразу в кількох зонах зазнає ударів? Це можуть оцінити лише досвідчені енергодиспетчери, але навіть поверховий аналіз показує – дешево не буде.
Паралельно з ПС для ослаблення російської енергетики в довгій перспективі треба повністю знищувати склади з обладнанням і комплектуючими, а також заводи з виробництва трансформаторів і кабелю.
Опори ЛЕП самі по собі не є настільки стратегічними – їх достатньо на складах підстанцій. Натомість доцільно розривати саме лінії електропередач, довгі ділянки кабелів, де заміна потребує значних матеріальних ресурсів і часу. Це «стратегія тисячі порізів», коли система формально залишається працездатною, але її резерв міцності постійно зменшується.
У росії вже понад 15 років діє програма, запроваджена ще за часів Анатолія Чубайса в РАТ «ЄЕС». Усі без винятку енергокомпанії, навіть сільські, впровадили електронну інвентаризацію. До системи було внесено все обладнання до останньої гайки та електричного стовпа, побудованого ще за часів ГОЕЛРО, з датами випуску, введення в експлуатацію та строками амортизації. Програма автоматично формує блоки інформації щодо термінів заміни обладнання: що потрібно міняти вже зараз, а що – найближчим часом.
Тому поруч на станціях чи на складах компаній заздалегідь є усі необхідні компоненти, щоб швидко замінити пошкоджене обладнання. До речі, те саме стосується й нафтових і газових об’єктів.
Саме тому для довгострокового виснаження російської інфраструктури ключовим стає не стільки знищення «кінцевих» об’єктів (окремих ПС чи ЛЕП), скільки удар по виробничому та складському «серцю» – заводах трансформаторів, кабельних підприємствах і хабах силової електроніки, насамперед у центральній частині росії. Без них «електрична» війна на виснаження для москви стає невиграшною.
Докладно з об’єктами енергетичної інфраструктури у рф можна ознайомитися тут.
росія сьогодні намагається збудувати навколо Києва власне «енергетичне кільце удавки». Втім технічний аналіз показує, що саме російська енергосистема – від ПС 500–750 кВ до трансформаторних і кабельних заводів у центральній частині країни – є надзвичайно вразливою до асиметричної відповіді.
Питання не в тому, чи можна занурити всю росію в темряву раз і назавжди, а в тому, наскільки дорого та довго кремлю доведеться платити за спроби тримати Україну в енергетичній облозі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
