«Сто тисяч» не за класиком: чи дочекається Україна зарубіжних інвесторів

27 вересня набуде чинності закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій». Як видно із назви закону, його метою є спрощення окремих процедур, що має сприяти залученню коштів сторонніх інвесторів. Але водночас до бажаючих офіційно вкладати гроші в українську економіку висувається низка нових вимог, не всі з яких можна вважати вчасними та адекватними. Економіст IMF Володимир Жук на прохання Mind проаналізував документ і розповів про його основні засади та слабкі місця.

Як іноземцю працевлаштуватися в Україні? Одним зі шляхів залучення іноземних інвестицій автори закону бачать спрощення процедури отримання дозволу на роботу в Україні іноземців та осіб без громадянства. Зокрема – засновників, учасників або бенефіціарів юридичної особи, створеної в Україні. Також це стосується іноземних працівників, які відряджені до України в рамках договорів, укладених між українськими та іноземними компаніями, й іноземців, що виконують певні роботи в Україні відповідно до міжнародних угод. Вартість такого оформлення (адміністративний збір) становитиме 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – наразі 3400 грн.

На яких підставах проживати? Закон регулює і право на тимчасове проживання в Україні іноземців, які тут працюють. Підстави на отримання відповідної посвідки матимуть іноземці та особи без громадянства, якщо вони є засновниками, учасниками, бенефіціарами (контролерами) юридичної особи, дані якої внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. А також у тому разі, якщо розмір частки власності іноземця у статутному капіталі підприємства юридичної особи не менше 100 000 євро за офіційним курсом, встановленим НБУ на дату внесення іноземної інвестиції.

​Інвестор, який прагне отримати посвідку про тимчасове проживання, має подати наступний пакет документів:

• заяву за формою;
• дійсний поліс медичного страхування;
• письмове зобов’язання юридичної особи повідомити державні органи у випадку втрати іноземцем статусу засновника, учасника або бенефіціарного власника;
• інші документи залежно від форми інвестиції (копія установчого документа юридичної особи, митна декларація на майно, передане як внесок, відомості про частку в підприємстві, виписка з рахунку тощо).

Кого саме це стосується? ​Законом визначено особливі категорії іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні. До таких належать: 

• відряджені іноземні працівники;
• внутрішьнокорпоративні цесіонарії;
• іноземні високооплачувані професіонали (заробітна плата не менше 50 мінімальних заробітних плат, тобто 160 000 грн у 2017 році);
• іноземні ІТ-професіонали;
• іноземні працівники творчих професій;
• випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного КМУ.

Чи дозволене сумісництво? Іноземець має право працювати на декількох посадах чи у декількох роботодавців, однак на кожну посаду потрібно отримувати окремий дозвіл та за умови, що подібне суміщення посад не перевищить 60 календарних днів протягом календарного року.

Які питання викликає закон? Незрозумілою залишається вимога щодо мінімальної зарплати для іноземців у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах – п’ять мінімальних зарплат. Десять «мінімалок» – для всіх інших категорій. Навіщо державі регулювати подібні речі – такі як мінімальна зарплатня тих, хто наважився приїхати в країну і працювати в школах?

Актуальність саме 100 000 євро для інвестора також викликає певні сумніви. Чи не завелика це сума? Адже інвестиції в Україну конче необхідні, і «заманювати» інвесторів можна по-різному, у тому числі й отриманням посвідки про тимчасове проживання за менші інвестиції.

Чи вдалася лібералізація? Метою законопроекту, як було зазначено в пояснювальній записці, є і скасування реєстрації іноземних інвестицій. Але під час розгляду члени Комітету зазначили,  що запропонованими змінами виключаються положення, які регулюють питання державної реєстрації іноземних інвестицій. Це не варто вважати зрадою, оскільки 31 травня 2016 року Верховною Радою України був прийнятий та 22 червня 2016 року підписаний президентом України закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов'язковості державної реєстрації іноземних інвестицій», яким  проблема в частині державної реєстрації іноземних інвестицій на законодавчому рівні вже вирішена. У зв’язку з цим відповідні положення проекту втратили свою актуальність. 

Незважаючи на те що процедура реєстрації іноземної інвестиції не викликала особливих труднощів, обов’язковість такої реєстрації створювала лише додаткові клопоти для бізнесу й могла бути корупціогенним чинником. Факт наявності в статутному капіталі юридичної особи іноземних інвестицій може фіксуватися в статуті.

Інформація про наявність іноземних інвестицій, їхню форму, розмір, структуру є загальнодоступною, з якою може ознайомитися кожен бажаючий. Тому в державній реєстрації іноземних інвестицій не було взагалі жодного сенсу з погляду розкриття інформації на ринку.

Прийняття зазначених змін загалом призведе до невеликих, але все-таки позитивних наслідків щодо створення привабливих інвестиційних умов для іноземних інвесторів. Хоча особливих скарг на проблеми з отримання дозволу на працевлаштування іноземців раніше не було.

У цілому ж будь-яка лібералізація та спрощення державних процедур вітатимуться бізнесом, однак не можна уникати того факту, що український бізнес все ще чекає найважливіших реформ. Зокрема, йдеться про податок на розподілений прибуток замість податку на прибуток, заміну Декрету Кабміну середини 1990-х «Про засади валютного регулювання та валютного контролю» на сучасний і більш актуальний закон, реформу ДФС, ліквідацію обшуків та рейдерства з боку силових органів, а також скорочення державних видатків задля зменшення фіскального відсотку ВВП.