Mind X-ray: рентген бізнес-інтересів кандидатів від «Слуги народу». Ч. 2

Рейтинг президентської партії «Слуга народу» навіть з урахуванням падіння на 2% за тиждень залишається рекордним – на рівні 40%. Необхідність відповідати явно завищеним суспільним очікуванням, а також ризик ще більше просісти в рейтингу до дня виборів змушує функціонерів СН проявляти максимум делікатності щодо своїх кандидатів – як мінімум у публічній площині.

Спроби врахувати негативну інформацію, що надходить про майбутніх депутатів від «Слуги народу», були продемонстровані за всіма правилами PR-технологій, якими досконало володіє команда Володимира Зеленського. На сайті партії запущено персональне голосування за кожного фігуранта списку, публічно виключена з нього «дівчина-тусовщиця», а лідер «Слуги народу» Дмитро Разумков не втомлювався просити громадян активно інформувати про потенційні ризики.

Читайте також: Mind X-ray: рентген бізнес-інтересів кандидатів від «Слуги народу». Ч. 1

Після численних консультацій, primeries і post-primeries до виборчого списку було включено 201 кандидата. Підсумковий закритий з'їзд партії 7 липня погодив добровільну відмову двох кандидатів балотуватися до ВР IX скликання і ухвалив рішення виключити ще п'ятьох. Репутація 194 осіб, що залишилися в списку, де-факто була визнана відповідною партійним принципам.

Що стосується виключеної сімки, то тут звертають на себе увагу два кандидата. Перший – Олена Коробкова, виконавчий директор наглядової ради в Незалежній асоціації банків України (№31 багатомандатного списку), яка, згідно з повідомленням партії, відмовилася від участі у виборах за власним бажанням і яка, за її словами, такого бажання не виявляла. «Жодних заяв не писала. Написати заяву датою, що минула, я також не можу, а вчора на з'їзді голосували списком, відповідно і рішення з'їзду є незаконним», – написала вона на своїй сторінці у Facebook, потім додавши, що на її адресу почали надходити погрози.

Другий – Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, який був виключений зі списку через те, що не завершив процедуру виходу з російського громадянства. Сам він пояснив, що зволікання пов'язані з діями російської сторони – зокрема, його не можуть виписати з квартири в РФ.

Примітна реакція на виключення Соколова його колег по ВАР: Руслан Голуб, член правління асоціації, на прес-конференції в Києві нагадав, що у ВАР вже кілька сотень компаній-членів, і їх представники можуть приїхати до Києва і «відстояти Михайла». «Коли побачили його [Соколова] в списку, то пішла атака агрохолдингів, які мають доступ до преси набагато більше, ніж середній аграрій, за інтереси яких виступав Михайло Соколов, – виклав він свою версію того, що сталося. – А фермери – миролюбні люди, але якщо їх довести, то мало не буде».

Інші виключені зі списку фігуранти громадського резонансу не спричинили:

• Роман Боярчук (№ 71) – екс-начальник Державного центру кіберзахисту і протидії кіберзлочинності у 2016–2019 роках;
• Ольга Кавун (№78) – представниця клану одеських прокурорів, дружина Дмитра Кавуна – заступника прокурора Одеської та Харківської областей за часів Віктора Януковича;
• Юрій Баланюк (№164) – вийшов з партії за власним бажанням, заступник директора держкомпанії «Національний офіс інтелектуальної власності»;
• Віталій Вітікач (№177) – одеський підприємець;
• Анастасія Рагимова (№170) – власниця журналу People In, самопроголошений політолог.

Склад майже двох сотень кандидатів, що залишилися в партійному списку, досить строкатий: це представники «Зе!Комада» і «Кварталу-95», три десятки дрібних бізнесменів (фізичні особи-підприємці), ще 33 – тимчасово не працюють. Відчутний діапазон щодо ваги і масштабності кандидатів від партії можна вважати логічним наслідком браку часу на відбір і відсутності лави запасних.

На президентських виборах-2019 перед виборчим штабом СН було поставлене ​​завдання не обрати Володимира Зеленського президентом України, а не допустити переобрання Петра Порошенка. Саме з цієї причини нікого з формальних лідерів або неформальних спонсорів «слуг народу» не турбувала відсутність у партії необхідного апарату і кадрового резерву. У грудні 2018 року, напередодні початку президентської кампанії, первинні організації СН існували лише на папері, а офіційних членів партії можна було перерахувати по пальцях рук двох-трьох людей. У травні 2019-го, напередодні початку кампанії парламентської, ситуація не змінилася і тому ледь не набула характеру кадрової катастрофи.

Її наслідки продовжує аналізувати Mind. З першою частиною аналізу бізнес-зв'язків кандидатів у депутати від пропрезидентської партії можна ознайомитися тут.

Посада/статус: політтехнолог, співзасновник Ukrainian Politconsulting Group, спікер команди Зеленського, один з ключових співробітників штабу, №1 у виборчому списку партії «Слуга народу».

Як потрапив до списку: в «Зе!Команду» його запросив Іван Баканов – їх, у свою чергу, познайомили спільні друзі восени 2018 року.

Бізнес-інтереси: політичний консалтинг, внутрішня політика держави.

• Бізнес-партнери/зв'язки:
• Василь Мокан – бізнес-партнер, політолог, керуючий партнер Ukrainian Politconsulting Group, №99 у партійному списку СН;
• Неллі Яковлєва – бізнес-партнер, політолог, партнер Ukrainian Politconsulting Group, №109 в списку «Слуги народу»;
• Сергій Тігіпко – названий батько, засновник групи ТАС, один з найбагатших людей України.

Потенційні ризики: лобізм, зловживання владою, захист інтересів підприємств групи ТАС.

Дмитро Разумков – потомствений політолог, його батько, Олександр Разумков, був першим радником президента Леоніда Кучми і обіймав керівні пости в органах влади наприкінці 1990-х років. Разумков-старший помер у віці 40 років від важкої хвороби. Як розповіли близькі до сім'ї Разумкова джерела, перед смертю він просив свого близького друга і колишнього колегу взяти на себе виховання і підтримку сина Дмитра.

Цим другом був український олігарх Сергій Тігіпко.

Тігіпко, у якого на той момент була тільки одна дочка Анна, ставився до Дмитра Разумкова як до сина. У 2007–2014 роках Разумков працював з олігархом, який на той момент обіймав посади віце-прем'єра і міністра соціальної політики України – спочатку в статусі його помічника, а потім у структурах групи ТАС. Допомога і користь була обопільною: є думка, що саме участь Разумкова-молодшого в президентській кампанії Сергія Тігіпка у 2010 році дозволило йому вийти на третє місце в перегонах, після Віктора Януковича і Юлії Тимошенко. Це стало повною несподіванкою для політикуму і дозволило Тігіпку обійняти високі посади в Кабміні.

Примітно, що експертну раду в передвиборному штабі Сергія Тігіпка на президентських виборах 2010 року очолював журналіст і медіаменеджер Іскандер Хісамов. Зараз він живе в Росії і є головним ректором видання Украина.Ru, яке під специфічним кутом висвітлює події, що відбуваються в Україні.

Зараз структури Сергія Тігіпка фігурують у розглядах Держбюро розслідувань проти колишнього президента Петра Порошенка. Йдеться про покупку в листопаді 2018 року через офшори приватного суднобудівного заводу «Кузня на Рибальському» (до 2017 року – «Ленінська кузня». – Mind), який належав Петру Порошенку і його бізнес-партнеру Ігорю Кононенку (член фракції БПП). У ДБР підозрюють, що таким чином екс-президент «відмив» $300 млн. Тігіпко запевняє, що угода була реальною, і він має намір використовувати придбану ділянку під забудову.

Посада/статус: генеральний директор телеканалу «1+1», №9 у виборчому списку партії «Слуга народу».

Як потрапив до списку: канал «1+1» забезпечував мовлення проектів «Студії Квартал-95», а також медіапідтримку Володимира Зеленського в період президентської кампанії.

Бізнес-інтереси: медіаринок, місцеве самоврядування.

Бізнес-партнери/зв’язки:

• Володимир Зеленський – у минулому постачальник контенту для телеканалу «1+1», нині – президент України;
• Ігор Коломойський – роботодавець, власник «1+1», бенефіціар групи «Приват».
• Артем Ковальов, директор УНІАН (входить до медіа-групи Ігоря Коломойського), фіндиректор ТОВ «1+1 Інтернет», №44 в списку СН.

Потенційні ризики: законодавча підтримка інтересів Ігоря Коломойського, лобіювання змін в гуманітарній політиці, зокрема, у частині регулювання виробництва відеоконтенту, зміни формату роботи Громадського телебачення.

Існує поширена думка, що своєю перемогою на президентських виборах Володимир Зеленський не в останню чергу зобов'язаний телеканалу «1+1», який справно транслював серіал «Слуга народу» з його альтер его – Василем Голобородько, а потім став майданчиком для передвиборчої агітації. Гендиректор телеканалу Олександр Ткаченко, посилаючись на дані медіазамірів, запевняє: Зеленського в ефірі «Плюсів» показували не критично більше, ніж деінде. «Основна відмінність – ми не боялися критикувати Порошенко», – говорить він.

Незважаючи на цю скромність, дивіденди від президентства Зеленського Ткаченко вже почав отримувати: він знаходиться в першій десятці партії «Слуга народу». За словами Ткаченка, у Верховній Раді його цікавлять гуманітарні питання і питання місцевого самоврядування.

Втім, за інформацією, яка циркулює вже місяць, амбіції Ткаченка не обмежуються парламентом – він може скоро очолити Київську міськдержадміністрацію.

Побічно Ткаченко і сам це підтвердив, нагадавши, що він – «корінний киянин» і, відповідно, йому не байдужа доля міста.

Також Ткаченко приписують координацію мажоритарників від «Слуги народу» в Київській області.

Посада/статус: директор девелоперської компанії Midland Development Ukraine, співзасновник Союзу українських підприємців (СУП), №13 у виборчому списку партії «Слуга народу».

Як потрапила до списку: залучена серед інших запрошених експертів BRDO.

Бізнес-інтереси: будівництво, девелопмент.

Бізнес-партнери/зв’язки:

• Едуард Шифрін, Олександр Шнайдер – співвласники Midland Group.

Потенційні ризики: лобізм інтересів Midland Group, представників будівельної галузі.

До того як почати реформувати українські бізнес і політику, Олена Шуляк близько 10 років працювала на керівних постах в Midland Group у відомих бізнесменів Едуарда Шифріна й Олександра Шнайдера. Причому так успішно, що у 2014 році навіть стала співвласником Midland Development Ukraine, що працює на ринку комерційної нерухомості в столиці. Мабуть, ця позиція і дозволила Шуляк повністю присвятити свій час громадській роботі в Офісі ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office, BRDO), де вона – що логічно – курирує сектор «Будівництво та девелопмент» в інтересах колег по галузі.

З кінця 2017 року Олена Шуляк – власниця третини в статутному фонді ТОВ «Кріейтор», що займається в Києві діяльністю з надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Незважаючи на непогану репутацію, авторитет і громадську активність, період роботи Шуляк на посаді аудитора в Midland Group в нульових («Запоріжсталь», «Запорізький залізорудний комбінат», «Трубосталь», «Амстор») був відзначений скандалами, пов'язаними з відшкодуванням ПДВ і податками. Втім, це саме можна сказати про більшість компаній періоду становлення великого вітчизняного бізнесу.

Посада/статус: засновник клініки «Борис», радник мера Києва Віталія Кличка з питань медицини, №18 у виборчому списку партії «Слуга народу».

Як потрапив до списку: знайомий з Володимиром Зеленським від початку «нульових», надавав підтримку його команді з міні-футболу.

Бізнес-інтереси: медицина.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Лев Хлявич, Алла Кармаліт – співвласники клініки «Борис» згідно з реєстром юридичних осіб Міністерства юстиції;
• Дмитро Гордон – друг, відомий журналіст, голова штабу партії «Сила і честь», інвестував $1000 у клініку «Борис» на початку 1990-х, проте участі в управлінні не брав і частки не має;
• Максим Радуцький – син, відомий столичний ресторатор;
• Віталій Кличко – голова столичної міськдержадміністрації.

Потенційні ризики: вплив на архітектуру медичної реформи, лобізм інтересів близьких підприємців.

Михайло Радуцький відомий в Україні як перший у світі бідний фельдшер, який заснував медичну клініку для багатих «Борис» і став її головним лікарем. Але зовсім вже «бідним» на початку своєї клінічної кар'єри Радуцький, звичайно, не був. Наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття він працював заступником директора «Київконцерту» і вже тоді добре знав, як заробляти на організації гастролей зірок європейської естради.

«Борис» був одним з першопрохідців приватної медицини в пострадянській Україні, а Радуцький завдяки харизматичності та публічності – одним з основних двигунів реформ у галузі.

На початку цього року стало відомо, що бізнес Радуцького поглинає основний конкурент – Satumco Limited, якій належить мережа клінік «Добробут» (бенефіціари – інвестбанкір Ігор Мазепа і Олег Калашников, власник мережі «Люксоптика»). Згідно зі спільною заявою компаній, «йдеться про спільний проект з посилення позицій приватної медицини в Україні. Поки на порядку денному обговорення протоколів і стандартів, які використовуються в наших клініках, а також зіставлення експертизи за медичними напрямками». Це дає підстави припускати, що у Радуцького залишилася частка в бізнесі.

У публічній політиці Радуцький вже декілька років. Зокрема, він займав крісло заступника мера Києва Віталія Кличка. Залишив пост наприкінці 2015-го, заявивши, що впорався з поставленими завданнями (наприклад, скоротив борги міста перед компаніями – постачальниками ліків і медобладнання). Відтоді є радником столичного міського очільника з питань медицини.

Посада/статус: власник компанії «Агро-Центр», засновник громадської організації «Час-Дій», №32 у виборчому списку партії «Слуга народу».

Як потрапив до списку: н/д.

Бізнес-інтереси: сільське господарство, автосервіс, енергетика.

Бізнес-партнери/зв’язки:

• Олександр Салійчук – рівненський підприємець, власник компанії «Перша м'ясна хата» (ТМ «Гощанські ковбаси»), член ГО «Час-Дій», №76 у списку партії «Слуга народу»;
• Володимир Рашовський – рівненський підприємець, директор фірми «Рекорд», яка виробляє продукцію з торфу для сільського господарства, кандидат від СН по мажоритарному округу №155.
• Ігор Хомич, директор ТОВ «СВ Трансгаз», член ГО «Час-Дій», №171 в списку СН.

Потенційні ризики: вплив на стандарти технічних оглядів автотехніки, регулювання імпорту автомобільної продукції, лобізм груп інтересів у АПК.

Дмитро Соломчук управляє компанією «Агро-Центр», яка спеціалізується на виробництві запчастин до сільськогосподарської техніки. Також «Агро-Центр» – великий імпортер цієї продукції. Соломчук займається імпортом чеських мастил ТМ MOGUL.

Цей кандидат виступає за розвиток фермерських господарств через систему механізмів підтримки, однак при цьому є противником введення ринку землі в Україні, що було однією з передвиборчих обіцянок президента Зеленського.

На своїй сторінці у Facebook бізнесмен демонструє особливий інтерес до енергетики. Він декларує плани домагатися в парламенті введення державної стратегії оптимізації житлово-комунальних тарифів за рахунок демонополізації енергетичних ринків, розвитку власного видобутку енергоресурсів і усунення корупційної складової в тарифоутворенні; створення умов для розвитку «зеленої» енергетики з одночасним запобіганням ризиків монополізації галузі через тарифну підтримку невеликих і приватних виробників відновлюваної енергії; інтеграції українських енергетичних ринків з європейськими.

Посада/статус: великий імпортер риби, власник компаній «Океанополіс», «Атлантік-ЮММА», «Столична ікорна компанія» та ще близько 20 бізнес-структур, №41 у виборчому списку партії «Слуга народу».

Як потрапив до списку: дружина, Марина Арістова, є партнером Володимира Зеленського та співвласника «Групи Квартал 95» Бориса Шефіра в ресторанному бізнесі (ресторан «високої рибної кухні» Fish House).

Бізнес-інтереси: продуктова HоReCa, продовольчий ринок, IT.

Бізнес-партнери/зв’язки:

• Дмитро Борисов – відомий український ресторатор.

Потенційні ризики: лобізм інтересів імпортерів рибних ресурсів, наприклад, у частині лібералізації ввізних мит, зміна системи контролю за діяльністю підприємств харчування.

Юрій Аристов широкому загалу став відомий як чоловік екс-учасниці проекту «Холостяк» Марини Дурицької. Але в бізнес-колах особливо представляти його не треба: багато років він має статус одного з провідних в Україні імпортерів живих морепродуктів і охолодженої риби. Аристов володіє ресторанами різних цінових категорій, але єдиної – рибної – спеціалізації: устричним баром Oysters Cava Bar, CrabsBurger тощо.

Партнер в останньому закладі, згідно з даними реєстрів, – відомий ресторатор Діма Борисов.

Борис Шефір в одному з інтерв'ю називав Арістова «товаришем» – саме ці теплі відносини і спонукали вкласти гроші в його бізнес. «Просто наш товариш Юра Арістов, який займається ресторанним бізнесом, в якийсь момент прийшов до нас і каже: «Не вистачає грошей, хочу розширюватися, є ідеї». Під цю ідею засновувалася фірма. Ми планували вкласти свої особисті заощадження. Але сенс був у тому, що у нас є фахівець – давайте йому допоможемо. Чим усе закінчилося, навіть не пам'ятаю», – розповів Шефір.

Також на Аристова зареєстрована компанія «Сайфер ЛТД». Вона спеціалізується на розробці систем криптографічного захисту інформації.

Посада/статус: директор ТОВ «Гельд-енергія», №47 у виборчому списку партії «Слуга народу».

Як потрапив до списку: через свого друга і колегу Андрія Богдана.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Андрій Богдан – колега, керівник Офісу президента Зеленського;
• Микола Сольський – адвокат адвокатського об'єднання «Процик та Партнери», №121 у списку партії «Слуга народу»;
• Богдан Козуб – юрисконсульт у ТОВ «Гельд-енергія», №150 у списку СН;
• Зоя Касперчик – партнер, адвокат, спонсор кандидата в президенти Зеленського, внесок – 1,2 млн грн;
• Ігор Пукшин – адвокат, засновник ЮК «Пукшин і Партнери»;
• Олександр Баулін – адвокат, син колишнього судді Конституційного суду Юрія Бауліна.

Потенційні ризики: зловживання владою в судах, лобіювання інтересів бізнесу.

«Гельд-енергія» не має прямого відношення до енергетики – вона надає «інші фінансові послуги» (КВЕД 64.99. – Mind). Ця компанія пов'язана з інтересами юристів Ігоря Пукшина та Андрія Богдана, їх колишніх і теперішніх колег по адвокатським компаніям «Пукшин і партнери», «Юридичні офіси» та «Юридичні радники».

Разом з офшорними Mplaner Investment (Кіпр), Idelberg Resources (BVI) та ін. перераховані вище фізичні та юридичні особи контролюють близько 20 різних ПП, ТОВ та ПАТ, лише статутні фонди яких оцінюються в понад 100 млн грн.

У реєстрі адвокатів Бабій зареєстрований у офісі юркомпанії «Пукшин і партнери». Це компанія Ігоря Пукшина, бізнес-партнера Андрія Богдана, який свого часу навіть керував цією ЮК.

Бабій згадувався в журналістському розслідуванні Bihus.Info про кредитну аферу на 200 млн грн, в якій була замішана фірма, пов'язана з Андрієм Богданом. Йдеться про компанії «Айдельберг ресорсіс ІНК» (Idelberg resources INC.), представником якої за дорученням був Андрій Богдан і яка допомогла «Світловодському маслосиркомбінату» з групи «Клуб сиру» не розрахуватися за кредит в банку «Фінанси і кредит». У 2009-му, коли позика вже мала бути погашеною, борг комбінату перед банком становив близько 150 млн грн – при спробі стягнути гроші банк зіткнувся з офшорною фірмою Idelberg resources, яка заявила, що теж претендує на гроші комбінату. За рішенням суду вона ці кошти і отримала.

У матеріалах кримінального провадження, відкритого у 2016 році, ця офшорна фірма названа фіктивною.

Роман Бабій у схемі виведення кредитного боргу перед «Фінансами і кредитом» через офшор представляв у судах сам «Світловодський маслосиркомбінат».

Колега Бабія Зоя Касперчик – співзасновниця «Гельд-енергії» – у 2015 році подавала від імені «Айдельберг ресорсіс» касаційну скаргу до Вищого господарського суду.

Подібна схема з підставними опонентами була реалізована ще в декількох великих кейсах, зокрема проти банку «Надра».

Посада/статус: ресторатор, рантьє, радник голови Івано-Франківської міської ради з питань розвитку підприємництва, віце-президент Федерації боксу Івано-Франківської області, № 71 у виборчому списку партії «Слуга народу».

Як потрапив до списку: н/д.

Бізнес-інтереси: ресторанний бізнес, спорт, девелопмент.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Олена Вінтоняк – юрисконсульт у ФОП Мулик, №113 в списку партії «Слуга народу»;
• Дмитро Волошенков – колишній роботодавець, депутат у ВРУ V скликання від Партії регіонів, екс-заступник губернатора Одеської області.

Потенційні ризики: лобізм власних інтересів на ринку нерухомості Івано-Франківська, експансія на будівельний ринок.

Роман Мулик – підприємець, за івано-франківськими мірками – досить великий. Він володіє рестораном з претензійною назвою «Вальяж» у центрі міста, а також є співзасновником компанії «Житлово-експлуатаційна дільниця – громадський центр» і обслуговуючого кооперативу «Новгородська 15Б». Спеціалізація – надання в оренду нерухомого майна та послуги з його обслуговування. До 2010 року працював у будівельній компанії «МОМ».

Останні 10 років не чужий політиці. Був депутатом Івано-Франківської облради 6-го скликання від Партії регіонів (вийшов у 2014 році), а також займав пост помічника на громадських засадах нардепа від Партії регіонів, екс-заступника губернатора Одеської області Дмитра Волошенкова.

Посада/статус: забудовник, співзасновник компанії Zeebra (мережа магазинів Butlers), №140 у виборчому списку партії «Слуга народу».

Як потрапив до списку: н/д.

Бізнес-інтереси: ритейл, будівництво, потенційно – агробізнес.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Сміт Крістофер Брайан Девідсон – громадянин Великобританії, фермер, бізнес-партнер у будівельних проектах.

Потенційні ризики: можливий лобізм у частині земельної реформи і формуванні моделі майбутнього ринку землі, стримування зростання податкового навантаження на елітну нерухомість.

Єрмоленко прийшов у бізнес з моря – декілька років він був моряком, де і набув свій перший скромний капітал. Перші кроки в підприємництві робив у компанії Oriflame – цього досвіду він не соромиться, навпаки – стверджує, що саме там відвідував унікальні тренінгові програми з продажу.

Дмитро Єрмоленко привів в Україну безліч провідних світових fashion-брендів. Свого часу його компанія Maratex вивела на український ринок Hugo Boss, Peacocks, River Island, Aldo, Esprit. З цього бізнесу він вийшов на піку, за рік до кризи, продавши компанію польській Empik Media & Fashion Group, а сам почав розвивати справу-«важковаговика» – будівництво Pechersk Hills Residence.

Кілька років тому заснував підприємство у Великобританії, що спеціалізується на установці скляних фасадів, комплектуючі для яких виробляються в Україні.

Єрмоленко раніше заявляв, що цікавиться сільським господарством, проте від входження в цей сегмент його стримує відсутність чітких правил гри на ринку і мораторій на купівлю земель сільгосппризначення. Проте, ці ризики не завадили Єрмоленку зробити перші пробні кроки на цьому ринку: він значиться як співвласник компанії «Янус», що займається в Київській області вирощуванням ягід, горіхів, інших плодових дерев і кущів.