«Формула Штайнмаєра»: хто кому ляльковод

«Формула Штайнмаєра»: хто кому ляльковод

Про ймовірні можливості, неймовірні результати домовленостей і «план Б»

Цей матеріал також доступний російською
«Формула Штайнмаєра»: хто кому ляльковод
Президент України Володимир Зеленський
Фото: facebook/командаЗе

Під час прес-марафону президент Володимир Зеленський серед іншого обговорив із журналістами і «формулу Штайнмаєра». За його словами, впровадження формули не відбулося, адже для цього потрібно ухвалити закон про особливий статус Донбасу. Крім того, він наголосив, що вибори на Донбасі мають відбутись тільки за українським законодавством і за присутності міжнародних спостерігачів, ОБСЄ, журналістів. У той же час він натякнув, що існує «план Б», але не пояснив, у чому його суть.

Про те, чого варто очікувати від «формули Штайнмаєра» і чий «план Б» працюватиме на Донбасі, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.

Хто кого контролює

На тлі постійних розмов про «формулу Штайнмаєра» і малюванні карти з тим, куди саме відводитимуться наші війська на Донбасі, багато хто не помітив головного – останніми днями ставлення Кремля до самої ідеї розведення змінилося.

І перш за все це добре помітно з триваючих обстрілів у можливих зонах розведення, що дозволяє Зеленському та його генералам говорити про те, що за таких обставин відведення військ неможливе. При цьому посилаються на рамкову угоду 2016 року, в якій прописано тиждень тиші.

З великою ймовірністю це може говорити про сплановану акцію, бо контроль над збройними формуваннями на окупованій території Донецької та Луганської областей повний і беззастережний. За останні пару років практично всі командні посади в окупаційних корпусах зайняті кадровими російськими офіцерами. І тому, коли прес-секретар Путіна Пєсков каже про те, що Росія ніяк не може вплинути на бойовиків, то він, м'яко кажучи, лукавить.

Якби російський президент реально захотів організувати режим тиші на Донбасі, то він цього б домігся. Якщо для цього потрібно було б вилучити всі боєприпаси на передовій, то, повірте, це зробили б беззаперечно. Особовий склад окупаційних військ, набраний з місцевих, а саме вони здебільшого і сидять в окопах на передовій, навряд чи б протестував. Настільки там сильна віра в те, що «Путін знає, що робить». Особливо зараз, коли масово роздаються російські паспорти і всі «шахтарі й трактористи» відчувають себе без п'яти хвилин жителями Москви – на менше вони точно не згодні.

Чому російське керівництво пішло на такий відвертий саботаж?

Відповідь цілком очевидна – вони побачили нездатність Зеленського виконати все, що він наобіцяв, – до речі, абсолютно незрозуміло, що саме, але явно дуже багато. Особливо на тлі останніх багатотисячних «народних Віче» на Майдані і спроб ветеранів відкрито виступити проти політики здачі своєї території і сутичок в районі Золотого.

В адміністрації російського президента явно сидять не дурні, там чудово усвідомлюють, що хоч українське громадянське суспільство ще й не доросло до конструктивного діалогу і розуміння відповідальності за свій вибір, проте має величезний досвід демонтажу влади. І в разі реальних кроків Зеленського в бік капітуляції є величезний шанс, що він разом зі своєю адміністрацією опиниться на «смітнику історії».

Про «план Б»

Тому, ймовірно, й було включено «план Б», який передбачає перш за все відкритий тиск на європейських політиків шляхом представлення України як держави, що  нездатна домовлятися, а нашого політичного керівництва – як безвідповідального і такого, що не бажає закінчити війну на Донбасі.

На цьому тлі цілком можлива розмова не тільки про скасування санкцій відносно до Кремля, а й спроб «з'їхати» з кримської теми.

Як не дивно, але такий розвиток на руку і самому Зеленському та його оточенню. Адже навіть поїздки чиновників різного рівня по регіонах та зустрічі з громадськістю, передусім ветеранами війни на Донбасі, яскраво показали, що суспільство в цілому не підтримує ідею «договорняка» шляхом здачі територій і людей «сірої зони». Тому відмовитися від реалізації самої ідеї відведення угруповання під соусом невиконання бойовиками домовленостей – цілком собі непоганий спосіб «зберегти обличчя».

Природно, що навіть у такому форматі, але Путін продовжить серйозно тиснути – причому як на Зеленського, так і на європейських перемовників. Тим паче, що вже перший натиск був вдалим – адже вдалося змусити Зеленського, а слідом і весь український політикум, говорити про відведення угруповання. Причому з посиланням на Мінські угоди, де чорним по білому написано тільки про відведення важкого озброєння! Аж ніяк не про відведення військ у цілому.

Про результати «домовленостей»

Фактично ми бачимо, що, на превеликий жаль, Україна вільно чи мимоволі почала йти в тих рамках, які нам прописує Путін і компанія.

Є й інший момент у цій всій історії з «формулою Штайнмаєра – Лаврова». Йдеться перш за все про мотивацію армійців, які нині перебувають на передових позиціях. Говорити про те, що військові не виконають наказ про відхід і почнуть відвертий бунт – це просто нереальний фейл. Виконають і відійдуть. Але я, наприклад, анітрохи не здивуюся, якщо після цього буде шквал бажаючих достроково піти у запас або розірвати контракт. Зрозуміло, що причина вказуватиметься яка завгодно, але в реальності підуть «останні з могікан» – ті, хто реально вірив, що на Донбасі він захищає свій будинок і свою сім'ю від «Гіві – Мотороли».

І будь-які спроби силою або іншим способом залишити офіцерів у армії виглядають вкрай кумедно. Наприклад, нещодавно пройшла інформація про те, що льотний склад змусять підписувати 10-річний контракт. Як показує практика і конкретний випадок з трьома льотчиками 229-ї штурмової бригади, якщо людина зібралася піти з армії, то затримати її практично неможливо. Та й чи велика буде цінність бойового льотчика, який виконуватиме свою роботу з-під палки?

У підсумку ми прийдемо до ситуації 2014 року, коли частина льотного складу просто саботувала виконання наказів. І були випадки нанесення бомбових ударів у чистому полі або засвічена плівка після розвідувального вильоту на Крим...

У цілому ж можна говорити, що не дуже досвідчена команда нового президента потрапила в майстерно розставлені «пастки» російської дипломатії, й недарма на своїй великій прес-конференції Зеленський говорить про те, що нині він перебуває «в конкретному шпагаті». І гадається, що нині будь-який вихід для Зеленського з цієї ситуації буде чреватий втратами для нашої країни. І дай бог, якщо тільки територіальними.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті