Mind nominations 2022: компанії та люди, які вразили протягом року. Ч. 10. Промисловість

Mind підбиває підсумки 2022 року, виділивши в кожній галузі національної економіки людей та структури, які проявили себе після 24.02 особливо яскраво – нехай і не завжди успішно – чи зіткнулися з безпрецедентними, навіть із поправкою на загальну кризу, викликами. Цей перелік не є рейтингом, але він відображає думку профільної частини редакції про те, що найважливіше сталося в роботі тієї чи іншої індустрії.

«Постраждалий року» – компанія / бренд, що зазнали непоправних збитків через війну.

«Незламний року» – компанія / бренд, значущий для галузі, що зазнав величезних збитків через війну, але зумів відновити роботу та продовжувати її.

«Угода року» – найбільш значуща для країни / галузі угода, наймасштабніша за розміром та/або впливом, що набуває ще більшого значення з огляду на воєнні дії та майбутню відбудову країни.

«Позитивне здивування року» – компанія / бренд / персона, які на тлі збройної агресії зуміли вирватися в лідери / наростити прибутки / зайняти проактивну позицію, що стало несподіванкою для галузі / професійної спільноти / ринків і надало додаткової стійкості галузі / країні.

«Розчарування року» – компанія / бренд / персона, що на тлі збройної агресії, маючи величезні ресурси, не змогли ними правильно розпорядитися чи зайняли деструктивну позицію.

«Антищасливчик року» – компанія / бренд / персона, що напередодні війни вагомо проінвестували в якийсь проєкт / актив / нішу, але війна це знищила докорінно або ж починання втратило актуальність на довгі роки.

«Провал року» – структури, персони та інституції, що ухвалювали найбільш невдалі / суперечливі / недоречні рішення в умовах воєнного часу.

«Бенефіціар війни» – компанія / бренд / персона, які на тлі збройної агресії отримали більше зиску, ніж збитків.

Оскільки формат роботи й насиченість подіями в різних сферах значно відрізняються, то в кожній галузі може бути від чотирьох до семи номінантів.

У 2022 році Україна втратила понад 30% ВВП. А для великої промисловості російська агресія стала тестом на витривалість.

За радянських часів урср була однією з найрозвиненіших промислових республік. Але протягом наступних 30 років незалежності жоден прем’єр-міністр чи президент не змогли провести актуалізацію та модернізацію наявного промислового потенціалу. Міністерство промполітики було остаточно ліквідоване 23 березня 2014 року.

В Україні досі відсутня стратегія розвитку промисловості країни, спрямована на майбутнє, а не на підтримку виробництв промислової революції ХІХ століття. Донедавна зберігалася політика, що дозволяла  власникам виробництв вимагати численних пільг і держгарантій для підтримання старих зразків – замість того, щоб перейти на сучасні світові технології та розробки.

Зокрема, жоден український уряд не наважився на реструктуризацію вугільної галузі та ліквідацію нерентабельних шахт. Це зробила окупаційна влада – зараз йде тотальне закриття та затоплення шахт на окупованій території Донецької та Луганської областей. Навіть тих, що могли б ще працювати.

Те саме стосується і нафтопереробки. Нагадаємо: у 1991 році загальний обсяг переробки нафти на шести українських НПЗ складав 56 млн тонн. Надалі в Україні ніколи не було і не перероблялося такої кількості нафти. Від зайвих потужностей треба було відмовитися вже давно. Єдине дійсно необхідне підприємство – Кременчуцький НПЗ – на жаль, «вбила» війна. 

Тяжкої втрати залишкам військового машинобудування завдали всі ті публічні особи, хто навесні 2022 року заради піару озвучували, як працює кожен завод на допомогу армії або просто підтримує економіку. У результаті ракетних ударів зазнали всі бронетанкові заводи та супровідні підприємства на всій території України, більшість обстрілів призвели не лише до руйнувань, а й до людських жертв.

Навіть після кількох повітряних атак на київські, житомирські, миколаївські, львівські, запорізькі, харківські підприємства власник краматорської «Енергомашспецсталі» Максим Єфімов 14 квітня відрапортував, що «підприємство працює і виконує замовлення». Наступного дня стався масований «приліт», після якого завод припинив виробництво.

На початку листопада 2022-го РНБО ухвалила рішення націоналізувати майже 900 підприємств, що належать державі-агресору або працюють на користь рф. До переліку увійшов і «Енергомашспецсталь», 92% якого володіє кіпрський офшор, контрольований «росатомом».

Серед націоналізованих підприємств також і ПрАТ «Запоріжтрансформатор», що належить українсько-російському бізнесмену Костянтину Григоришину. Продукція заводу сьогодні найбільш потрібна Україні – це самі ті великі трансформатори, які наша країна зараз шукає по всьому світу. Але підприємство вже кілька років у стані банкрутства. Мабуть, це хороший кейс для ДБР та БЕБ.

Є ще кілька цікавих кейсів, що входять у кластер націоналізованого РНБО підприємства «АвтоКрАЗ», яке належить Костянтину Жеваго. Наприклад, Херсонський завод карданних валів, Токмацький ковальсько-штампувальний завод, Сімферопольський завод авторулів, Стаханівський вагонобудівний завод. Усі вони збанкрутували ще 10–15 років тому. А зараз окупанти знайшли їм застосування – на залишках виробничих потужностей провадиться ремонт російської техніки. Працюють там місцеві жителі – просто тому, що їм дали роботу.

Керівництво Алчевського меткомбінату (в окупації з 2014 року) навесні уклало низку угод з російським «Уралвагонзаводом» на постачання сталі для виробництва нових танків для армії загарбника. Контракт виконується.

Найбільшому меткомбінату України – «АрселорМіталл – Кривий Ріг» –  довелося виявляти неабияку винахідливість, щоразу поновлюючи роботу після цілеспрямованих російський бомбардувань. Величезна територія комбінату дозволила маневрувати – працювали ті цехи, де не було руйнувань. Підприємство серйозно постраждало від ракетних обстрілів, втратило частину промислових цехів, але втрималося.

Наразі йде глобальний перегляд промислового потенціалу, необхідний, щоб рухатися далі. Тож саме зараз необхідно зробити кардинальні висновки з попереднього досвіду та наслідків проваджуваної донедавна політики.

У 2022 році Україна випала з рейтингу топ-10 Всесвітньої Асоціації виробників сталі (Worldsteel), бо падіння виробництва чавуну, сталі та прокату склало понад 70%. Натомість до рейтингу увійшов Тайвань.

Україна – металургійна країна, і кожен комбінат спеціалізувався на певному виді продукції. На «Азовсталі» виробляли залізничні рейки для потреб «Укрзалізниці». Сьогодні ж країна вимушена вдвічі дорожче купувати цю продукцію у Франції. З Маріупольського порту російські загарбники вкрали понад 230 000 тонн металопрокату, які «Метінвест» підготував до експорту.

Скоротити виробництво через військові дії більшість металургійних підприємств у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Іноді вони працювали на третину потужностей, а почасти – йшли в простій. Сьогодні заводи потроху відновлюють діяльність.

Також у цій номінації маємо обов’язково згадати шахтарів «ДТЕК – Павлоградвугілля» та «ДТЕК – Добропіллявугілля», які видали на-гора більше ніж 22 млн тонн вугілля для українських ТЕС та ТЕЦ (майже стільки, як і у 2021 році. – Mind). Вони так само працюють, незважаючи на обстріли.

Хотілося би назвати ще кілька десятків підприємств електротехнічної галузі по всій території України, які зараз своєю роботою рятують країну від тотального блекауту. Але з огляду на вимоги їхньої безпеки наразі втримаємося. Подякуємо усім персонально після нашої Перемоги.

Velta Holding US Inс., сформована двома українськими компаніями. Компанія «Велта» працює у гірничо-добувному напрямку понад 10 років на родовищах у Кіровоградський області та займає 2% світового ринку титанової сировини. Інноваційний напрямок Velta RD Titan відкрито у 2017 році.

Винахід – безвідходне отримання порошків металевого титану та його сплавів – пройшов повну експертизу та запатентований у Бюро патентів й товарних знаків США.

Український метод отримання металічного титану знижує його вартість та має нульові відходи. «Наразі титан – це критична оборонна сировина, й доступ до неї – питання національної безпеки. Розуміючи це та маючи запатентовану технологію, ми продовжимо наш шлях до мети – будівництва низки заводів з виготовлення кінцевих титанових виробів» – прокоментував Андрій Бродський, CEO Velta Holdings US Inc.

У грудні 2022 року на Міжнародному бізнес-конгресі у сфері аерокосмічної індустрії Aeromate у Франції «Велта» представила титановий порошок, що виготовляється за унікальною запатентованою в України та США «зеленою» технологією. Світові аерокосмічні гіганти, як-то Boeing, Airbus, Ariane, Dassault, Safran – уже активно використовують адитивні технології для ремонту та виготовлення нових деталей із металевих порошків. Тож дві індустрії – космос і титан, які стрімко розвиваються у світі, є стратегічно важливими для України.

Читайте також: Інвестиційні підсумки 2022 року: якими можливостями зуміли скористатись українські інвестори

Також варто згадати Нікопольський завод феросплавів, що належить до бізнес-орбіти Ігоря Коломойського. За перше півріччя 2022 року завод отримав дохід у 9,05 млрд грн, або, за середнім валютним курсом, $245 млн.

Але, враховуючи той факт, що вже півроку росія своїми бомбардуваннями вщент розносить Нікопольську громаду, де знаходяться й сам Нікопольський завод феросплавів, і два найбільші в Європі поліметалічні родовища – Марганецьке та Покровське (колишнє Орджонікідзевське), – важко сказати, що від них залишиться.

Читайте також: Зупинка на вимогу: в якому стані зараз активи заарештованого у Франції Костянтина Жеваго

Цього року НАЕК «Енергоатом» розпочав реструктуризацію та оптимізацію виробництва. Це призвело до зупинення видобутку руди, затримки зарплатні, звільнення спеціалістів. Йде масштабний процес перерозподілу та відчуження майна підприємства, що, фактично, веде до його знищення. Але влада України наразі цього не хоче помічати.

Подібна ситуація склалася і на унікальному миколаївському підприємстві «Зоря-Машпроєкт», яке проєктує та виробляє газотурбінні установки для військових кораблів і нафтогазових трубопроводів. Колектив та профспілка виступили проти нинішнього директора Олексія Жуковця, який звільняє провідних спеціалістів. У самого Жуковця контракт закінчився 31 грудня 2022 року. Проте жодної реакції уряду на ситуацію поки що немає, бо в країні немає Міністерства промисловості.

росія 30 років поспіль намагалася відтворити у себе подібне виробництво, навіть вивозила до санкт-петербурга миколаївських спеціалістів. Але нічого не вийшло. Тож сьогодні цехи цього підприємства – одна з цілей агресора для бомбардування.

Читайте також: Атомний розподіл: хто знищує урановидобувну галузь України

Кременчуцький НПЗ мав проєктну потужність 18 млн тонн. Проте, навіть, якщо він працюватиме на половину своєї потужності, це покриє усі потреби України в усіх нафтопродуктах для всіх галузей економіки (близько 8 млн тонн усіх нафтопродуктів). По заводу росіяни цілеспрямовано били ракетами тричі. Завдали серйозних руйнувань, тож сьогодні він не працює. Крім того, над заводом тяжіє вирок Верховного суду США про повернення $173 млн на користь татарських акціонерів – «Татнєфть».

РНБО включив Кременчуцький НПЗ у перелік націоналізованих підприємств.

Другий претендент на статус «антищасливчика» – сєверодонецький завод «Азот» (належить Дмитру Фірташу), що виробляв низку важливих добрив для аграріїв. Сьогодні його просто ріжуть на метал та руйнують окупанти. Така ж доля спіткала унікальний завод «Азовмаш» у Маріуполі. Він свого часу виробляв залізничні цистерни для перевезення складних хімічних речовин – аміаку, азоту та різних кислот.

Читайте також: Акції п'яти стратегічних підприємств передано державі. На кого тепер працюватимуть заводи Коломойського, Богуслаєва, Жеваго та Григоришина?

Богуслаєв очолив підприємство ще за часів срср. І, відповідно до посади, брав участь у всіх оборудках радянського союзу, коли йшлося про «чорне» постачання самих гвинтокрилів та запчастин у всі гарячі точки світу – у Азії, Африці, Латинській Америці, а потім і на Балкани на початку 1990-х.

Ці схеми продовжували існувати протягом 30 років української незалежності. Але в жодного з президентів України не стало мужності зупинити цей трафік. Заходів було вжито лише через вісім місяців після початку повномасштабного російського вторгнення, коли ознаки державної зради вже неможливо було ігнорувати. Богуслаєв відкрито казав своїм співробітникам, що «його завод продовжить працювати при будь-якій владі в Україні».

На майбутнє, після необхідних слідчих дій і реорганізації виробничого процесу, потужності «Мотор-Січі» розглядаються як основний майданчик для випуску нових українських безпілотників.

Читайте також: Доля заводу «Мотор Січ»: як продавали «національну безпеку»

 Mind nominations 2022: компанії та люди, які вразили протягом року.

• Ч.1. Агропромисловий комплекс
• Ч.2. Внутрішня політика
• Ч.3. Банківський сектор
• Ч.4. Паливно-енергетичний комплекс
• Ч.5. Українська культура
• Ч.6. Геополітика
• Ч.7. Ритейл
• Ч.8. Державні фінанси та фіскальний сектор
• Ч.9 Волонтерський рух