Переможці номінацій Mind Reality Check: фіскальний сектор у 2025 році – від спроби накласти «лапу» на крипту до 3,75 млрд за приватизацію

Що більше Україна вимушена залучати коштів від міжнародних партнерів для покриття бюджетного дефіциту, то сильніше стає фіскальний тиск на бізнес. Уряд ще наприкінці 2023 року ухвалив так звану Національну стратегію доходів, де й було закладено цю філософію. Водночас у цьому ж документі держава зобов’язалася провести серйозну реконструкцію фіскальних органів для «підвищення довіри» до них із боку бізнес-середовища та суспільства загалом. Але от із виконанням цього елементу є складнощі – система опирається очищенню всіма своїми стоніжками.

У рамках проєкту Mind Reality Check ми опитали представників бізнесу й експертів: які події у секторі державних фінансів стали визначальними, чим запам’ятався 2025 рік та які виклики переносяться на 2026-й? Редакція виокремила найважливіші з них і розподілила за п’ятьма номінаціями.

---

Основні тренди у фіскальному секторі. Система державних фінансів пережила у 2025 році чимало потрясінь. Верховна Рада декілька разів перекроювала держбюджет, внаслідок чого його витрати зросли більш ніж на 18%, а плановий дефіцит перевищив 24% ВВП, і потреба у грошах на його покриття збільшилася з $39,3 млрд до $46,3 млрд.

На щастя, Україна змогла домовитися з міжнародними партнерами про достатнє фінансування – його обсяг за весь 2025 рік становитиме близько $51,5 млрд. Натомість ситуація з бюджетною підтримкою у 2026 році до останнього моменту була досить хиткою. Особливо після гучних корупційних скандалів, через які основні донори почали висувати жорсткіші вимоги до України. Наразі в ЄС домовилися виділити Україні позику в розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки, яку треба буде повернути після виплати росією компенсацій.

Ще одна позитивна новина – 24 грудня Міністерство фінансів повідомило  про реструктуризацію державних деривативів 2015 року, відомих як ВВП-варанти. Згідно з умовами реструктуризації, ВВП-варанти на суму $2,635 млрд були обміняні на нові облігації серії C з погашенням у 2032 році на загальну суму $3,497 млрд, а також на облігації серії B з погашенням у 2030 та 2034 роках на суму $16,904 млн кожної серії. Усі ВВП-варанти були анульовані.

При цьому депутати та Кабмін намагаються знайти джерела для наповнення держбюджету всередині країни, що конвертується в різноманітні законодавчі (але далеко не завжди розумні) ініціативи. Починаючи з ідеї взяти під контроль ринок віртуальних активів і доходи користувачів цифрових платформ (OLX, Uber, Uklon, Glovo тощо), закінчуючи планами посилити боротьбу з тіньовим бізнесом, що може призвести до демонтажу спрощеної системи оподаткування.

Водночас змінювати ідеологію роботи фіскальних органів – Державної податкової служби та Державної митної служби, уряд не поспішає. Хоча перезавантаження та очищення цих держструктур від корупції передбачені Національною стратегією доходів. Ці кроки можуть знизити тиск на бізнесі і сприяти ефективнішому наповненню бюджету.

Проте кадрове оновлення відбулося лише в Бюро економічної безпеки (БЕБ), яке нехай і не без складнощів, але тепер має нового керівника. А конкурс із відбору голови Держмитниці розпочався із запізненням майже на рік і завершиться не раніше весни 2026 року. Отже, реформа митних органів зі зрозумілих причин відкладається.

Приватизація держмайна продовжує стабільно поповнювати державний бюджет. За даними Фонду держмайна (ФДМУ), за 9 місяців 2025 року приватизація забезпечила надходження на суму 2,24 млрд грн (з урахуванням ПДВ – 2,51 млрд грн).

Річний план приватизації становить 3,2 млрд грн. ФДМУ підсумовує діяльність щоквартально та загалом за рік. І хоча фінальних річних даних ще немає, можна припустити, що фонд перевиконав план.

За підрахунками Mind, на основі щотижневих повідомлень у поточному кварталі про результати успішних аукціонів з приватизації, ФДМУ вдалося продати держмайна на суму близько 1,5 млрд грн (без ПДВ). Якщо всі переможці торгів сплатили в бюджет за виграні об’єкти, то сумарно за рік надходження від приватизації становитимуть приблизно 3,75 млрд грн. Що на 550 млн грн більше від запланованої суми.

Водночас результат за дев’ять місяців міг бути й кращим, якби не дискваліфікація переможця аукціону з приватизації будівельної компанії «Укрбуд». Її в червні за 805 млн грн (966 млн грн із ПДВ) придбало ТОВ «Петро Ойл Енд Кемікалс». Але в липні ФДМУ ухвалив рішення скасувати результати аукціону, оскільки переможець не пройшов перевірку відповідно до норм закону «Про санкції». Тож можна сказати, що держбюджет недоотримав майже 1 млрд грн.

Загалом попит на об'єкти держмайна зберігається на досить високому рівні. За січень – вересень було проведено 302 успішні приватизаційні аукціони. Для порівняння: за весь 2024 рік ФДМУ продав 377 об'єктів.

Найбільшими аукціонами за дев’ять місяців 2025 року стали (суми вказані з урахуванням ПДВ):

• продаж націоналізованої компанії «Вінницяпобутхім» за 729 млн грн, яка раніше належала російському бізнесмену Володимиру Плесовських. Цей актив придбали співвласники торговельних мереж EVA та Varus;
• приватизація Київського автомобільного ремонтного заводу за 148 млн грн. Переможець – ТОВ «Інтер Фуд 2020» з Дніпропетровської області, яке займається оптовою торгівлею овочами, фруктами та продуктами харчування;
• продаж держпідприємства «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» за 66 млн грн. Його новим власником стало ТОВ «Крафт Еліт» з Київської області, яке спеціалізується на торгівлі деревиною та будматеріалами.

Що важливо, левову частку об'єктів було продано в рамках малої приватизації. І це тренд, що зберігається вже не перший рік. Хоча Кабінет Міністрів разом із ФДМУ намагаються пожвавити продаж великих об'єктів (вартістю понад 250 млн грн), але в нинішньому році безуспішно.

У 2025 році до категорії великих державних активів потрапили компанії «Вінницяпобутхім» та «Укрбуд». Також у листопаді Фонд держмайна спробував продати Одеський припортовий завод за стартовою ціною 4,5 млрд грн. Але жодного інвестора, який би подав заявку на торги, не знайшлося.

Серед невеликих і середніх об'єктів, як писав Mind, найкраще продаються спиртзаводи, хлібзаводи, видобувні підприємства, інфраструктурні та майнові комплекси.

Причому деякі з них у ході торгів дорожчають у рази й навіть у десятки разів. Наприклад, вартість майнового комплексу Київського авторемонтного заводу, який було продано в серпні 2025 року, зросла майже втричі. А ціна проєктного інституту «Укрметротунельпроект», який був приватизований у жовтні, збільшилася під час торгів у 3,4 раза.

У держбюджеті на 2026 рік закладено доходи від приватизації в сумі 2 млрд грн. І вже на початку року ФДМУ має намір виставити на торги підприємство «Сумихімпром» за ціною 1,1 млрд грн та акціонерне товариство «Смоли» за ціною 144 млн грн. Якщо їхній продаж виявиться успішним, держбюджет тільки від цих двох об'єктів отримає понад половину річної суми.

З початку 2025 року депутати, Національний банк та Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) обговорювали модель регулювання ринку віртуальних активів (криптовалют), яка може бути впроваджена в Україні.

У квітні в парламенті був зареєстрований відповідний законопроєкт №10225-д, а у вересні Верховна Рада прийняла його у першому читанні.

Частина норм документа справді спрямована на створення базових правил гри на крипторинку, який наразі в Україні існує у парадигмі «що не заборонено – дозволено».

Наприклад, автори законопроєкту пропонують передбачити обов'язкову реєстрацію криптовалютних бірж і сервісів, які проводять операції з віртуальними активами, та формування учасниками ринку певного фінансового резерву, що має забезпечити захист (хоча б частковий) їхніх клієнтів.

Віртуальні активи матимуть чітку класифікацію (токени з прив'язкою до фіатних грошей / майна, токени електронних грошей) і буде впроваджено механізм отримання права власності на цифрові активи (емісія, майнінг, купівля-продаж), що спростить підтвердження права володіння ними.

Також на ринку з'явиться регулятор (можливо, два), основні кандидати – НБУ та НКЦПФР. Регулятор стежитиме за тим, як торговельні майданчики та інші учасники дотримуються законодавчих вимог і нормативів.

Водночас законопроєкт містить низку спірних норм, які пов'язані з надлишковим контролем за діяльністю учасників крипторинку (необхідність затверджувати емісію всіх токенів, суттєве обмеження реклами) та передбачають оподаткування операцій із криптовалютою.

Податкове навантаження буде досить суттєвим, оскільки з прибутку від операцій із віртуальними активами необхідно буде сплачувати 18% ПДФО та 5% військового збору – 23% загалом.

Декларування операцій із криптовалютою покладається на платників податків. Це може створити великі складнощі для трейдерів, оскільки різке коливання ціни віртуальних активів неминуче призведе до помилок при розрахунку бази оподаткування (прибутку) і до подальших проблем із податківцями.

Крім того, депутати хочуть, щоб криптобіржі «зливали» дані про своїх користувачів до податкової, що дозволить фіскалам акумулювати інформацію для перевірок, які можуть спричинити донарахування податкових зобов'язань і штрафи.

Поки що законопроєкт № 10225-д – на доопрацюванні, і дата його другого читання невідома. Але оскільки регулювання крипторинку – одне із зобов'язань України перед Міжнародним валютним фондом (МВФ), то у 2026 році закон із високою ймовірністю буде ухвалений.

Влітку 2025 року завершився конкурс із відбору голови Бюро економічної безпеки (БЕБ). Керівником було обрано Олександра Цивінського, який раніше працював у Міністерстві внутрішніх справ та в Національному антикорупційному бюро.

Конкурс проходив зі складнощами та зривом дедлайнів, хоча призначення глави БЕБ було одним із маяків програми співпраці з МВФ. Верховна Рада ще в червні 2024 року ухвалила закон № 3840-IX, який передбачав кадрове перезавантаження БЕБ і призначення його керівника на конкурсній основі.

Безпосередньо відбір кандидатів, які претендували на посаду голови Бюро економічної безпеки, розпочався у грудні 2024 року. Спочатку в конкурсі брали участь понад 40 кандидатів, але після перших етапів залишилося 16 претендентів.

У підсумку конкурсна комісія, до складу якої входили також міжнародні спостерігачі, зупинила свій вибір на Цивінському. Фінальне рішення було за Кабміном, який мав затвердити його на посаді голови БЕБ.

Але уряд відмовлявся погоджувати кандидатуру Цивінського, посилаючись на дані СБУ про те, що його родичі можуть мати зв'язки з державою-агресором. І лише під шаленим тиском громадськості та після того, як Цивінський пройшов поліграф й додаткові перевірки, прем'єр-міністерка Юлія Свириденко змушена була призначити його головою БЕБ.

Коментуючи рішення уряду, вона заявила, що тепер очікує на оновлення роботи бюро та на його інституційне зміцнення. Цивінський зі свого боку пообіцяв провести кадрове перезавантаження БЕБ і переатестацію співробітників.

Судити про ефективність нового голови ще зарано. Протягом перших 100 днів під керівництвом Цивінського бюро відшкодувало держбюджету 700 млн грн за результатами досудового розслідування. Сума відшкодованих збитків у кримінальних провадженнях, які були направлені до суду за 10 місяців, сягнула 3,7 млрд грн.

У листопаді Україна та МВФ попередньо погодили нову кредитну програму на 2026–2029 роки обсягом близько $8 млрд.

Однією з умов подальшого фінансування має стати детінізація бізнесу в Україні, яка своєю чергою може призвести до посилення податкового тиску.

Перші ініціативи в цьому напрямку вже активно просуває Міністерство фінансів. У грудні Мінфін оприлюднив законопроєкт, норми якого зобов'яжуть понад третину фізосіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2027 року стати платниками ПДВ.

На сьогодні в обов'язковому порядку на сплату ПДВ переходять лише підприємці на загальній системі оподаткування, якщо їхній оборот (дохід) за 12 місяців перевищує 1 млн грн. Мінфін пропонує поширити цю вимогу на спрощенців (ФОП та юросіб), які є платникам 1–3 груп єдиного податку.

Мінфін підрахував, що держбюджет зможе щорічно отримувати додаткові надходження на суму близько 40 млрд грн.

Але експерти досить жорстко розкритикували цю ідею. На їхню думку, примусове переведення ФОП на ПДВ (а їхня кількість перевищує 600 тис.) призведе до масового закриття бізнесу, зростання нелегального сектору економіки та скорочення ВВП України майже на 200 млрд грн.

Окрім цього, обов'язкова «ПДВізація» нівелює саму суть спрощеної системи, оскільки підприємці будуть змушені вести повноцінний облік доходів і витрат, а також товарний облік.

МВФ цю ситуацію не коментує, але підтверджує, що з українською стороною були узгоджені заходи щодо боротьби з неформальною економікою та скасування пільг (винятків) при реєстрації платників ПДВ.

Бізнес-спільнота зі свого боку наполягає на тому, що скасування таких пільг для платників єдиного податку є неприпустимим. А якщо й розглядати переведення спрощенців на ПДВ, то потрібно значно підвищувати поріг реєстрації хоча б до середнього рівня, який застосовується в Євросоюзі, тобто 85–100 тис. євро на рік (від 4 млн грн).

Якою буде подальша доля законопроєкту Мінфіну – інтрига. Адже навіть депутати заявляють, що вони не готові голосувати за такі зміни. Проте Україна серйозно націлена продовжувати співпрацю з МВФ. Отже, погіршення фіскальних умов для бізнесу є неминучим.

Україні у 2026 році на покриття бюджетних потреб необхідно отримати $45–45,5 млрд зовнішнього фінансування. Це гроші, які насамперед будуть спрямовані на соціальні виплати, зарплати держслужбовцям, відновлення критичної інфраструктури та на підтримку її функціонування.

На початок грудня Україна мала підтверджене фінансування на суму близько $27 млрд. Ці кошти мають надійти за програмами ERA Loans, Ukraine Facility, від Світового банку та МВФ. Але залучення цих коштів може затягтися у зв'язку з позицією деяких донорів і вимагає виконання певних зобов'язань Україною. Водночас до останнього моменту джерела, які зможуть покрити ще $18–18,5 млрд, були під питанням.

За підрахунками НБУ, непідтверджений розрив у фінансуванні України на 2026–2027 роки становить близько $43 млрд. А МВФ оцінював дефіцит зовнішнього фінансування на 2026–2029 роки в розмірі $136,5 млрд, з яких у найближчі два роки Україні не вистачатиме $63 млрд.

Втім після саміту ЄС, який відбувся 18–19 грудня, з'явилася надія, що кошти будуть знайдені. Лідери ЄС не змогли дійти згоди про конфіскацію російських активів на суму близько 140 млрд євро, але натомість домовилися про дворічну позику для України в розмірі 90 млрд євро, яку треба буде повернути після виплати росією компенсацій.

Цього фінансування має бути достатньо для покриття бюджетного дефіциту, навіть якщо його буде розподілено порівну на 2026–2027 роки (по 45 млрд євро), і навіть якщо цей кредит замінить програму ERA Loans, у рамках якої Україна ще не отримала $15 млрд. А з врахуванням підтвердженого фінансування на суму $27 млрд, про яке ми згадували вище, найближчі два роки Україну може очікувати «профіцит» у зовнішньому фінансуванні.

Щоправда, поки немає фінальної технічної угоди, яка зафіксує безпосередньо механізм надання кредиту ЄС (швидше за все, це буде емісія боргових зобов’язань у вигляді єврооблігацій) і графік фінансування. Тож до кінця незрозуміло, коли та в якому обсязі Україна почне отримувати кошти.

Крім того, цілком імовірно, що потреби України в грошах можуть зрости, як це сталося у 2025 році. Нагадаємо, що потреба в зовнішньому фінансуванні на 2025 рік через перегляд держбюджету збільшилася з $39,3 млрд до $46,3 млрд.

А оскільки війна триває, то дефіцит і 2026 року продовжить збільшуватися. Тому повноцінне фінансування бюджетних потреб залишається для української влади серйозним викликом.

Читайте також. Mind Reality Check 2025 – найбільш помітні та визначні події, що мали місце протягом року:

• Телеком-індустрія
• Фінансовий ринок