Кандидатська з економіки. Аналіз економічних ідеологій та стратегій кандидатів у президенти

На що українці звертають увагу під час голосування на виборах? На особисту симпатію до політика, харизму і акторську майстерність, залежність від великого бізнесу, готовність відстоювати державні інтереси, сприйнятливість до корупції або стратегічне бачення розвитку вітчизняної економіки?

Кожен з цих факторів має значення. Можливо навіть, що готовність боротися з корупцією, або залежність від олігархічного бізнесу, або здатність самостійно вести переговори з РФ – це найважливіші фактори.

Але не менш важливо, якби, вибираючи між кандидатами, ми розуміли, які конкретно зміни чекають економіку і бізнес, в який бік розвиватиметься та чи інша галузь, що чекає банківську сферу, промисловість, уже розпочаті реформи у сферах енергетики, медицини, децентралізації та багатьох інших.

Як показує практика, якщо політик розуміє, що в багатьох проблемах не існує єдиного правильного рішення, то більше шансів на те, що він шукатиме максимально ефективний підхід.

Сьогодні абсолютна більшість чиновників займається не розвитком своїх напрямків, а банальним розкраданням. Так було завжди (або майже завжди), але в нинішній структурі влади багато напрямків просто «розвалені» на догоду «рішалова».

Є й позитивні відмінності цієї президентської кампанії. Крім стандартного набору популістських обіцянок, які ніхто не збирається виконувати, кандидати в президенти тепер масово замовляють економічні програми і намагаються наслідувати моду на ліберальні ідеї. І плювати, що вони часто суперечать їхнім власним слоганам на білбордах.

Чи важливо, щоб кандидати в президенти могли відповісти на прості запитання з економіки? Чи важливо їм мати власне економічне бачення розвитку тих чи інших галузей економіки? Чи важливо їм вже на цьому етапі розуміти, що робити з економікою і конкретними проблемами, коли вони прийдуть до влади?

Mind вважає, що важливо. У той момент, коли чиновники втягуються в економічні дискусії, з'являється шанс на формування державної політики, або хоча б тактики у розвитку економіки.

Тому ми запускаємо спеціальний проект аналізу економічних поглядів кандидатів у президенти «Кандидатська з економіки. Аналіз економічних ідеологій та стратегій кандидатів у президенти».

Ми звертаємося до найбільш рейтингових кандидатів у президенти з проханням відповісти на запитання нашої анкети.

Ми розуміємо, що політики, які замовили економічні програми, не завжди навіть читають їх. Ми розуміємо, що залежність від спонсорів і лобізму набагато сильніша за економічні переконання. Тому в межах проекту ми аналізуватимемо не лише відповіді та висловлювання кандидатів, але й їхні реальні дії.

Анкета не охоплює абсолютно всі питання економічної політики держави, але порушує ті з них, вирішення яких, на думку редакції, є найбільш актуальним і важливим для розвитку економіки.

До 1 березня ми очікуватимемо відповіді від кандидатів. Редакція особисто звернеться до штабів п'яти найбільш рейтингових на даний момент кандидатів. Однак ми відкриті для публікації відповідей з боку будь-якого з кандидатів за межами першої п'ятірки, хто самостійним проектом братиме участь у парламентських виборах восени 2019 року.

Якщо ж кандидати повністю або частково відмовляться від відповідей на питання анкети, Mind самостійно проаналізує їхні дії та заяви, тобто відповість «за них», використовуючи цитати з різних інтерв'ю, публічних виступів або дій кандидатів у якості чиновників або бізнесменів.

Mind також підготує рецензію на кожну з відповідей кандидатів. Редакція запрошує незалежних експертів і авторів економічних програм кандидатів для обговорення і аналізу відповідей кандидатів на питання анкети.

БЛОК 1. Політика управління державними фінансами

Яким, на вашу думку, має бути в Україні фіскальний відсоток ВВП (сума податків і зборів до бюджетів усіх рівнів як відсоток від валового внутрішнього продукту)? У 1997 році він становив 43%, до 2002-го впав до 32% і до 2008-го знову виріс до 38% ВВП. У 2018 році він становить уже 43,9%. Чи повинні й далі в країні підвищуватися податки та соціальні стандарти?
У 2019 році Україна має виплатити еквівалент 417 млрд грн державного боргу. З яких джерел повинні здійснюватися виплати, і за рахунок яких коштів має покриватися бюджетний дефіцит? Чи вважаєте ви, що Україна повинна виплачувати більше, ніж позичати? Або, можливо, ви вважаєте, що відносне боргове навантаження України знаходиться на низькому рівні (якщо порівнювати з більшістю країн Європи) і Україна може і повинна ще брати в борг? Якщо так, то на покриття яких потреб ви допускаєте залучення нових кредитів? Чи доцільно проведення нових переговорів щодо списання та реструктуризації частини боргу України?
За яким принципом повинні будуватися відносини між державним і місцевим бюджетами? Чи варто продовжувати курс на децентралізацію? Що б ви змінили в існуючій реформі, спрямованій на децентралізацію? Чи повинні місцеві бюджети мати право розміщувати тимчасово вільні кошти на банківських депозитах?
Уявіть, що перед прийняттям державного бюджету на 2019 рік у вас була можливість пролобіювати три напрямки для фінансування замість будь-яких трьох, які вже прописані в проекті бюджету. Які б напрямки ви включили в бюджет, а які викреслили б? І назвіть три ключові проблеми, які повинні отримати статус найбільш фінансованих державним бюджетом.
Одна з найскладніших для вирішення проблем державних фінансів – це дефіцит Пенсійного фонду. Борг Пенсійного фонду за отриманими з держбюджету позиками виріс у 2018 році на 9,9%, до 52,8 млрд грн. Як вирішити цю проблему? Солідарна пенсійна система давно вичерпала себе, і дефіцит з кожним роком тільки збільшуватиметься. Чи вважаєте ви, що Україні потрібно терміново проводити пенсійну реформу? Якщо ні, то чому? Якщо так, то чи є у вас план щодо запровадження накопичувальної системи? Які етапи і в які терміни ви плануєте впровадити? Наскільки позитивні плоди обов'язкової приватної пенсійної системи переважують ризики втрати майбутніми керуючими компаніями цих пенсійних накопичень?
Якою має бути політика держави щодо інфляційної динаміки? Чи є інфляція на рівні 10% прийнятним стимулом для економічного розвитку?
Дефіцит зовнішньої торгівлі за підсумками січня – листопада 2018 року досяг $10,6 млрд, що на 43% перевищує аналогічний показник попереднього року. Чи є якісь механізми для уповільнення зростання цього дисбалансу?

БЛОК 2. Держрегулювання і податкова політика

Чи задоволені ви тим, як сьогодні функціонує система забезпечення антимонопольного законодавства і захисту конкуренції в країні? Що саме і в які терміни ви будете намагатися в них змінити, коли прийдете до влади?
Якою має бути роль і завдання державного регулювання в умовах ринкової економіки? В які сфери роботи бізнесу повинна втручатися держава, і яким чином? У яких сферах ви б посилили державне регулювання, а в яких – послабили?
Наскільки виправдане держрегулювання цін на продовольство, наприклад хліб? Чи повинні якимось чином і далі регулюватися тарифи на електроенергію і газ?
Які з існуючих податків, на ваш погляд, повинні бути скасовані, а які нові – введені? Як мають змінитися ставки існуючих податків? Система оплати яких податків, на вашу думку, повинна бути змінена в першу чергу і яким саме чином?
Якою має бути політика у сфері трудової міграції? Наскільки Україна готова до подальшого експорту робочої сили? Яким чином можна заповнити нестачу трудових ресурсів? Завдяки утриманню/поверненню «заробітчан» або завдяки імпорту робочої сили з країн третього світу?
Чи вважаєте ви, що необхідно замінити податок на прибуток податком на виведений капітал? Чи будете лобіювати якнайшвидше його введення в разі перемоги на виборах і чому?
Як ви ставитеся до ідей підтримки населення/стимулювання бізнесу через зниження податків, наприклад, ПДВ, ЄСВ або ПДФО?
Чи потрібно подальше широке застосування спрощеної системи оподаткування або таку практику варто скоротити? Чому?

БЛОК 3. Банківське регулювання

Чи підтримуєте ви дії Нацбанку щодо очищення банківського ринку (без урахування корупційної складової) і значного підвищення вимог до працюючих банків. Як ви вважаєте, наскільки політика НБУ впливає на відсутність кредитування з боку банків? Щоб ви змінили б і чому?
Чи підтримуєте ви підхід НБУ до регулювання валютного ринку (умовно плаваючий курс в коридорі, встановленому регулятором). Яку політику ви вважаєте більш правильною відносно гривні: курс на зміцнення національної валюти, курс на поступове м'яке ослаблення (існуючий), жорстка прив'язка гривні до долара для залучення «довгих» інвестицій і дешевих кредитних ресурсів?
НБУ лобіює об'єднання банківського та небанківського фінансових секторів, зокрема й злиття регуляторів – НБУ і Нацкомфінпослуг. У результаті реформи Нацбанк регулюватиме, серед іншого, й страховий ринок. Чи підтримуєте ви цю реформу і чому?
Як варто вирішувати проблему непрацюючих кредитів, яких накопичилося в розмірі понад 560 млрд грн? Чи варто підвищувати відповідальність власників і менеджерів приватних банків і наглядових чиновників Нацбанку в разі виникнення у держави нових витрат через їх діяльність або бездіяльність?
Стимулювання економіки через механізм рефінансування НБУ конкретних економічних проектів національного значення – чи може це стати ефективним механізмом для прискорення зростання ВВП?

БЛОК 4. Ринки капіталу

Фондовий ринок в Україні де-факто не працює. Чи вважаєте ви, що держава повинна направити свої зусилля на розвиток ринку? Якщо так, то які напрямки ви вважаєте пріоритетними: боргові інструменти, акціонерний капітал, великий або середній бізнес?
Яким чином може вирішуватися проблема захисту інсайдерської інформації?
Чи варто залучати широкі верстви населення для участі у фондовому ринку? Якщо так, то які для цього ви пропонуєте методи?
Яким ще чином можна залучити кошти в український фондовий ринок?

БЛОК 5. Ринок газу і нафтопродуктів

Як, на вашу думку, має бути побудована схема поставок газу в Україну, що залишається залежною від імпорту?
Сьогодні Україна купує газ на європейських хабах – в основному це перепродаж в Україну європейськими трейдерами надлишків російського газу, що залишається домінуючим ресурсом на ринку країн ЄС. У результаті Україна вимушено, через політичний конфлікт із Москвою, переплачує за доставку цього ресурсу. Чи варто зберегти даний принцип? Можливо, слід відновити прямі закупівлі у «Газпрому», але чи буде в такому разі ціна нижче?
Чи маєте ви намір переукладати «транзитний договір» з Росією? Якщо так, то чи згодні ви для цього відмовитися від претензій у Стокгольмському арбітражі? Якщо так, то яким чином ви плануєте отримати від РФ гарантії виконання домовленостей? Яким чином ви плануєте мінімізувати ризики нової газової війни, яка може очікувати Україну наступної зими? Без транзиту ГТС України буде частково законсервована, до того ж збільшаться витрати на закупівлю технологічного газу і підтримки необхідного тиску.
Як, на вашу думку, повинен бути влаштований внутрішній ринок газу? Чи повинна бути збережена фактична монополія облгазів на поставки газу? Чи повинні бути конкуруючі трейдери-продавці на внутрішньому ринку? Чи потрібно допустити на внутрішній ринок газу іноземні компанії-трейдери? Якщо так, то як цього досягти? Чи необхідно піднімати ціну на газ для населення? Якщо ні, то яким чином варто вирішувати проблему в різниці цін для населення і бізнесу, що дає можливості для корупції?
Як, на вашу думку, повинна була б бути влаштована схема поставок нафти і нафтопродуктів в Україну? Чи варто обмежити поставки з РФ, як це зроблено з газом? Чи може Україна самостійно забезпечити себе нафтопродуктами? Чи прораховували ви, скільки коштуватиме збільшення вітчизняного нафтовидобутку і переробки, і яким чином досягти такого результату?

БЛОК 6. Вугільна галузь

З огляду на той факт, що світ взяв курс на декарбонізацію економіки, як повинна розвиватися вугільна галузь України? Скільки вугілля має добувати Україна для покриття своїх потреб у найближчі 5–10 років?
З огляду на те, що всі антрацитові шахти України залишилися на окупованій території, а на вільній тільки газові та, набагато меншою мірою, коксові, чи варто коксові шахти повністю передати в приватні руки? Чи можна збільшити видобуток коксівного вугілля, щоб не імпортувати його для потреб металургії з РФ?
Як вчинити з хронічно збитковими державними шахтами, що видобувають газове вугілля? Що з ними потрібно зробити: продати, продовжувати дотувати або закривати?
Чи є у вас програма соціальної та професійної переорієнтації робітників вугільних регіонів на інші галузі економіки, бо частину шахт доведеться закрити? Які нові виробництва можна впровадити на цих територіях? Досвід яких країн можна було б застосувати до українських вугільних регіонів?

БЛОК 7. Електроенергетика

Однією з основних умов для запуску повноцінного конкурентного ринку електроенергії в Україні є підвищення тарифів на кіловат-годину для населення до рівня фактичної собівартості, з ліквідацією перехресного субсидування між побутовими і промисловими споживачами.
Наразі ціна електроенергії в нашій країні є найнижчою в Європі. Чи готові ви підтримати підвищення енерготарифу для населення в 1,5–2 рази? Якщо ні, то які рішення пропонуєте натомість?
Чи є у вас рецепти, як вирішити проблему реструктуризації багатомільярдних боргів енергоринку, що є однією з умов для успішного запуску ліберальної моделі ринку електроенергії в Україні з 1 липня 2019 року?
В українській енергосистемі гостра нестача маневрових потужностей. На даний момент цю функцію виконують ТЕС, ГЕС і ГАЕС. Однак програми з розвитку гідроенергетики реалізовуються недостатньо швидко або блокуються, а вільних потужностей ТЕС не вистачає. Яким чином ви плануєте вирішувати цю проблему?
В Україні один з найвищих «зелених» тарифів в Європі, що призвело до реального буму розвитку «зеленої» енергетики. Однак розвиток технологій за останні п'ять років значно знизив собівартість виробництва 1 кВт «зеленої» енергетики. Якою має бути політика держави щодо потужностей «зеленої» генерації?
Яке ваше концептуальне бачення розподілу пріорітетів у розвитку різних секторів енергетичної галузі (ядерної, гідро, теплової, альтернативної)?

БЛОК 8. Промислова політика та приватизація

Якою має бути політика держави у сфері приватизації? Який підхід ви підтримуєте – реформа корпоративного управління стратегічних держпідприємств або приватизація за будь-яку ціну?
Довгі роки в Україні були розвинені металургія, важке машинобудування, літакобудування, космічна промисловість. Однак на сьогодні ці галузі значно відстали від світових лідерів. Можливо, логічніше піти на кооперацію зі світовими лідерами, щоб отримати новий поштовх у розвитку?
Які сектори/галузі промисловості, на ваш погляд, є найперспективнішими? Якими способами з не заборонених у рамках СОТ держава повинна їх підтримувати?
Які умови Україна має запропонувати великим світовим компаніям, щоб вони прийшли зі своїми інвестиціями і почали розвивати перспективні напрямки на території нашої країни? Можливо, потрібно дати більше повноважень регіональній владі, щоб вона могла залучати вузькогалузеві компанії у свої регіони?

БЛОК 9. Інфраструктура і комунікації

Хто повинен керувати інфраструктурою (аеропорти, залізниця, порти, дороги) – держава або приватний інвестор? Простіше кажучи, чи може велика компанія, яка часто користується цим об'єктом інфраструктури, стати його інвестором (керуючою компанією)?
Візьмемо для прикладу аеропорт Бориспіль. Чи вважаєте ви, що цей аеропорт потрібно віддавати в управління приватним компаніям? Чи потрібно регулювати допуск таких інвесторів до об'єкта (виключити, наприклад, прихід інвестора, якому належить авіакомпанія)?
Як вважаєте, чи необхідно віддавати великим відправникам морські порти в концесію (з одного боку, добре – це постійний потік вантажів, з іншого – погано, бо немає диверсифікації)?
Чи повинні великі українські компанії, лідери ринку, отримувати державну підтримку – знижки, пільги, дотації або якісь пріоритети? Наприклад, МАУ як «нацперевізник» від Борисполя або СКМ як найбільший вантажовідправник від УЗ?
Про транзитний потенціал України говорять дуже давно. Але серйозних глобальних проектів в інфраструктурі приватний бізнес не реалізує. Чому? Як це можна змінити і чи потрібно?
Що робити з «Укртелекомом»?
Які кроки ви маєте намір зробити для скорочення цифрового розриву між містом і селом? Мобільні оператори, інтернет- та супутникові провайдери чекають від держави фінансової підтримки для вирішення проблеми. Як ви вважаєте, чи потрібно її надавати і кому?

БЛОК 10. Агросектор

Скільки вам знадобиться часу для запуску ринку землі?
Державна політика у тваринництві сьогодні спрямована на підтримку великих виробників курятини (у деяких великих холдингів рентабельність перевищує 600% без урахування постійних дотацій з боку держави), що призводить до катастрофічного падіння виробництва інших видів м'яса і молока. Наприклад, держава компенсує втрати птиці, однак відмовляє в компенсації постраждалим від АЧС свинофермам. Як ви вважаєте, чи варто зберегти існуючу систему дотацій і відсутності контролю? Можливо, слід створити рівні правила на ринку для всіх виробників, або ж підтримувати певні напрямки? Якщо так, то які?
Сьогодні у світі, крім соціалістичних і постсоціалістичних країн, існує дві основні моделі розвитку агроринків, які отримали назву «американська» і «франко-голландська».
Американська модель передбачає державну стратегію стимулювання розвитку великих агрогосподарств, часто в складі вертикально інтегрованих компаній, які можуть бути гравцями на міжнародному ринку і успішно протистояти експансії іноземних конкурентів. Атрибутами такої моделі, як правило, є укрупнення сільгоспземель (часто за рахунок зубожіння або скуповування володінь дрібніших господарств), використання новітніх світових технологій у рослинництві та тваринництві (включаючи ГМО), і, як результат, досягнення найнижчої собівартості сільгосппродукції, що дозволяє їй успішно конкурувати на зовнішніх експортних ринках (ця модель упереміш з олігархічною вже реалізована в Україні).
За франко-голландської моделі держава проводить політику протидії укрупненню земель і акцентування на розвитку малих і середніх фермерських господарств (сімейного або кооперативного типу). Ці ринки виграють в асортименті та якості національних сільгосппродуктів і завжди програють у ціні глобальним конкурентам. Тому держава, яка обрала саме таку модель, назавжди приречена дотувати свій аграрний сектор, виграючи лише в одному: на селі зберігається середній клас, який не перетворюється на низькооплачуваних робітників великих агровиробництв, що займаються випуском масових культур.
Яка з цих моделей здається вам найбільш прийнятною для України? І за допомогою яких інструментів стимулювання або протекціонізму ви маєте намір її втілювати/розвивати, коли станете президентом?

БЛОК 11. Міжнародна економічна політика

Які галузі української економіки мають найбільший потенціал для виходу на світові ринки за умови державної фінансової підтримки?
Світ занурюється в протекціонізм, що загрожує таким відкритим економікам, як Україна, новими втратами. Якими можуть бути дії України, щоб пом'якшити наслідки жорсткості умов міжнародної торгівлі? Якими заходами держава може підтримати нарощування експорту до інших країн? Чи може бути вирішена проблема блокади української морської і сухопутної торгівлі з боку Росії?
Як ви оцінюєте хід реалізації плану заходів щодо виконання Угоди про асоціацію з ЄС (постанова уряду від 25 жовтня 2017 року №1106)? Чи потребує цей документ коригування? Що в ньому варто змінити?

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua та стрічці Google NEWS

Кандидатська з економіки Петро Порошенко Володимир Зеленський Юлія Тимошенко

За темою

11 тез із зустрічі Петра Порошенка з бізнесом

Кандидатська з економіки. Володимир Зеленський, жарти, ТВ і гроші

Кандидатська з економіки: Юлія Тимошенко й енергетика

Лайкни мене негайно: скільки кандидати в президенти витрачають на рекламу в Facebook

Кандидатська з економіки: Володимир Зеленський, промисловість та вугільна галузь