

Медична реформа – одна з пакету реформ Кабміну Володимира Гройсмана, що увійшла в активну фазу восени 2016 року. Найбільшим євангелістом реформи є Міністерство охорони здоров'я на чолі з в.о. міністра Уляною Супрун, яка зайняла цю посаду у липні 2016 року.
Засади реформи втілено у декількох основних законопроектах. По-перше, це проект закону №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів». 19 жовтня 2017 року парламент прийняв його у другому читанні та в цілому після запеклих суперечок та зі значними поправками порівняно з першою версією. А наприкінці року – 28 грудня – його підписав президент Порошенко. 30 січня 2018 року закон набув чинності.
По-друге, законопроект №З6604 «Про внесення змін до БК України щодо забезпечення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів». Поки що він – на розгляді комітетів і вже отримав резолюцію головного, бюджетного комітету.
Обидва ці законопроекти надійшли в парламент ще у червні цього року. Третій проект закону – №7117, «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» – з’явився у парламенті лише у вересні 2017-го і деякий час розглядався комітетами. Він був визначений президентом як невідкладний. 28 грудня 2017 року Петро Порошенко цей закон підписав. Перші зміни в рамках реформи мають запрацювати з 1 січня 2018 року.
Ще раніше, у квітні 2017 року, був остаточно прийнятий і у травні підписаний президентом закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров'я» (він чинний, буде введений в дію з 6 листопада цього року, а окремі статті – з 1 січня 2018-го). Закон передбачає перетворення лікарень з бюджетних організацій на комунальні підприємства та їх більшу самостійність у розпорядженні коштами.
Основними нововведеннями у медичній галузі після втілення реформи повинно стати запровадження інституту сімейних лікарів, перехід на свіпоплату медичних послуг з розподілом витрат між пацієнтом і державою, затвердження міжнародних протоколів лікування, створення госпітальних округів та автономізація медичних закладів. Деталі щодо фінансування, термінів введення, нюансів взаємовідносин між державою, лікарями та пацієнтами у рамках цих перетворень є предметом гарячих дискусій. У Києві та містах України неодноразово відбувались акції протесту проти тих чи інших засад медичної реформи.